Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В° переважно до реформаторськоСЧ групи. У дуже незручне становище СФвреСЧ потрапили мiж 1938 i 1939 рр. Тодi мiсто подiлили мiж Чехословаччиною та Угорщиною таким чином, що бiльшiсть СФвреСЧв фактично мешкали в Угорщинi а найголовнiше СЧх кладовище опинилось в Чехословаччинi.
У квiтнi 1944 р. бiльшiсть закарпатських СФвреСЧв були знищенi за наказом нiмецьких нацистiв, яким активно допомагала мiiева влада i, зокрема, тодiшнiй мер Ужгорода Ласло Мегай. Згiдно з його особистим розпорядженням, майже всi члени ужгородськоСЧ громади упродовж однiСФСЧ доби були вiдправленi у концтабiр Аушвiц i знищенi.
На лiвому березi мiста СФ площа Ш. Петефi та прилеглий до неСЧ парк, у якому встановлено памятник поета (ск. Б. Ференцi). З протилежного боку площi збереглась будiвля (№ 20) колишнього готелю Чорний Орел, в якому поет зупинявся у 1847 р. Зараз це дитяча музична школа.
На Православнiй набережнiй, що упритул прилягаСФ до Ужа, стоСЧть ще одна сакральна памятка, варта уваги. Православну церкву збудовано у 1930 р. за проСФктом священика В. Коломацького на пожертву великоСЧ княгинi АнастасiСЧ для увiковiчення памяти росiйських солдат, що загинули на Закарпаттi у роки ПершоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Православна громада в мiстi органiзувалась лише у 1921 р., хоча першi емiгранти почали прибувати ще з середини ХРЖХ ст. Головними натхненниками другоСЧ хвилi були полiтичнi втiкачi, якi залишили Росiю пiсля большевицького перевороту 1917 р. Чисельнiсть росiйськоСЧ емiграцiСЧ суттСФво зросла саме пiсля входження мiста до складу Чехословаччини. "ада намагалась активно залучати емiгрантiв до суспiльноСЧ та економiчноСЧ дiяльности, максимально задовольнити СЧх культуiльшiсть з них живуть у мiстах. Будiвля церкви залишалась дiючою аж до середини 50-х рр., коли СЧСЧ перетворили на склад, а потiм на музей атеСЧзму. Сьогоднi це знову дiючий православний храм.
Недалеко вiд площi Ф. Корятовича пролягаСФ вул. Цегольнянська. Саме там СФ будiвля Церкви Преображення Господнього. Вона збудована у 1802 р. за проСФктом архiтектора ФрiдТСоффера (J. Friedhoffer) i до 1949 р. належала греко-католицькiй громадi. Пiд церквою СФ просторий склеп, де ховали священикiв i членiв родин Черських i Ляховичiв. У серединi iнтерСФр прикрашали розписи Й. Бокшая. Навколо храму розбили гарний парк. У 1949 р., пiсля того, як Греко-Католицьку Церкву лiквiдували, будiвлю передали Православнiй Церквi. Певний час тут був обчислювальний центр унiверситету. У 1991 р. будiвлю остаточно передали православнiй громадi як компенсацiю за вiдхiд з СФпископськоСЧ резиденцiСЧ на вулицi Капiтульнiй. РЖнтерСФр храму виконано в останнi роки. У церковному подвiрСЧ збереглась каплиця, де поховано видатного вченого i громадського дiяча Михайла Лучкая.
Закарпатськi фараони (вул. Бачинського). На теренах сучасноСЧ УкраСЧни, та й, зрештою, за СЧСЧ межами, Закарпаття вiдоме як один з найбiльших регiонiв компактного поселення ромiв. За приблизними пiдрахунками СЧх чисельнiсть наближаСФться до тридцяти тисяч. РЗх предки оселились на цих територiях наприкiнцi XVII ст. Це були шатровi роми, котрi займались рiзноманiтними ремеслами. Вони прибули з територiСЧ сучасних РумунiСЧ i Угорщини. Сьогоднi найбiльшi громади живуть в Береговому, Свалявi, Королевому, Мукачевому. В Ужгородi роми оселились в пiвнiчно-захiднiй частинi мiста (дiльницi Радванка, Шахта), де створили своСФрiдний мiкроклiмат. Наприкiнцi XVIII - на поч. ХРЖХ ст. вулицю Циганську перейменували на вул. Фараонiв. Мотивацiя влади була доволi простою. Згiдно з мiiевими уявленнями, роми прибули в Европу з РДгипту, тому мiiевi жителi логiчно вважали, що вони були пiдданими давнiх фараонiв. От i зявилась в Ужгородi вулиця з незвичайною назвою. Саме в цiй дiльницi 1 грудня 1926 р. було вiдкрито першу в Европi ромську школу. Трагiчним перiодом життя громади став час ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни. Як i СФвреСЧв, нацисти зарахували ромiв до категорiСЧ недолюдей. Значна частина з них загинули в концентрацiйних таборах смерти.
Спостереження за сьогоднiшнiм життям громади може змiнити стереотипнi уявлення про ромiв. Частина з них яскраво демонструСФ свою заможнiсть, иншi живуть на межi бiдности. Инколи окремi представники цього вiльного i веселого народу створюють йому недобрий iмiдж. Особливу славу довший час мав знаменитий електропоСЧзд до Солотвиного, у якому подорожнi могли легко втратити грошi, пiддавшись на рiзноманiтнi циганськi фокуси.
Ромська мiграцiя з РЖндiСЧ була доволi тривалою. РЖСЧ кульмiнацiя припадаСФ на початок II тис. н. е. i повязана з поразкою у мiжусобнiй вiйнi в 1192 роцi, коли велика кiлькiсть людей обрала вигнання, рятуючись вiд рабства. Роми складали касту дом, яка включала професiйних спiвакiв, танцюристiв, музикантiв. У Европi СЧх появу вперше зафiксовано у хронiцi угорського короля Андраша РЖРЖ (1219). У ЧехiСЧ - це 1399 рiк, коли в АвстрiСЧ зявляються сiкаnу cerny. В Угорщинi король Сигiзмунд (1387- 1437) близько 1417 року погодився надати ромам охороннi грамоти. На основi лiнгвiстичного та iсторико-архiвного матерiалу встановлено мiграцiйний шлях цього народу: РЖндiя-Персiя-Туреччина-Грецiя-Болгарiя-Сербiя-Румунiя-Угорщина-Чехiя-Нiмеччина-Францiя.
У 1956 р. на територiСЧ СССР проводилась кампанiя з прикрiплення ромiв. РЗм надавали помешкання i здiйснювали контроль за вiдвiдуваннями дiтьми школи. Однак, це не мало успiху. Серед закарпатських ромiв вiдсоток людей з доброю освiтою надалi надзвичайно малий. А це одна з головних причин бiдности та неп