Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
стрибнув у криницю i з того часу страшить з СЧСЧ глибини чудернацькими звуками всiх, хто хоче напитись води.
Князь Ф. Корятович не залишив по собi нащадкiв, тому пiсля його смерти у 1414 р. замок повернувся у власнiсть держави. У 1445 р. Мукачево отримало маТСдебурзьке право. Наступнi правителi проводили реконструкцiю твердинi. Бiльшiсть робiт завершено у 1569 р. На початку XVI ст. на теренах Угорщини вибухнуло повстання пiд керiвництвом хороброго офiцера прикордонного замку Дьордя Дожа. Охопило воно i Мукачiвщину. Пiсля розгрому повстання феодали в жахливий спосiб стратили Дьордя. Його живцем спалили на розпеченому тронi.[11,с.28-30]
У XVI-XVII ст. Мукачiвщина стала теренами боротьби мiж державою ГабсбурТСiв i ТрансiльванiСФю. У той час фортецю кiлька разiв нищили, перепродували i навiть вiддавали пiд заставу. У 1629 р. вiдновлювальними роботами керував капiтан замку РЖоан Баллiнг. Врештi, у 1633 р. за 200 тисяч форинтiв СЧСЧ придбав трансiльванський князь Дьордь I Ракоцi. У 1648 р. справу реконструкцiСЧ продовжила дружина князя Жужанна Лорантфi. Два герби, вирiзьбленi у каменi, що СФ над входом до башти верхнього замку та у примiщеннi музею, належать СЧй i зображають поСФднанi герби ТрансiльванiСЧ i герб роду Лорантфi. Фортеця упродовж багатьох рокiв залишалась власнiстю родини. Почергово СЧСЧ успадковували син князя Дьордь II Ракоцi i внук Ференц I. Князь був активним учасником анти-австрiйського повстання. Коли воно зазнало поразки, багатьох змовникiв стратили. Ференц I вiдкупився вiд влади за 400 тисяч форинтiв. Його помилували, вiн вiдiйшов вiд полiтичноСЧ дiяльности i з часом помер. "iтку 1676 р. його вдова, дочка хорватського бана (королiвського намiсника) РЖлона Зрiнi опинилась перед загрозою втрати маСФтку, яка виходила з боку лiдера курцiв графа РЖмре Текелi. Врятувало становище володарки СЧСЧ одруження з графом у 1682 р. Однак, довго втiшатись спокiйним сiмейним життям РЖ. Текелi не довелось. У 1686 роцi великий вiзир Кара Мустафа на чолi багатотисячного турецького вiйська спробував оволодiти Вiднем. З цього вирiшив скористатись i князь, який також виступив проти австрiйського монарха. Але турецька кампанiя провалилась. Розлюченi турки спочатку увязнили, а потiм iнтернували князя. Тим часом, Мукачiвський замок взяла в облогу дванадцятитисячна австрiйська армiя генерала Енеаса Капрари. Оборонцiв твердинi було небагато. Попри пропозицiСЧ здати замок, РЖлона Зрiнi вiдмовилася, i на знак того, що боротиметься до кiнця, наказала вивiсити на кожному кутi замку стяги. РЖлона була справжнiм прикладом хоробрости i самопожертви. РЖз десятирiчним сином - майбутнiм керiвником наступного повстання Ференцем РЖРЖ Ракоцi, вона часто зявлялася на бастiонах пiд час артилерiйських бомбардувань, доглядала за пораненими вояками. Австрiйський iмператор Леопольд РЖ, незадоволений ходом облоги, призначив новим командувачем генерала Антонiо Караффа. Однак, це не змiнило ситуацiСЧ. Коли австрiйськi вiйська тимчасово вiдступили, РЖлона направила своСЧх людей в сусiдню Галичину i продала там власнi коштовностi для фiнансування подальшоСЧ оборони. Загалом боротьба тривала три роки. Щоб запобiгти подальшим жертвам, у 1688 р. було пiдписано акт про капiтуляцiю. Пiсля СЧСЧ пiдписання РЖ. Зрiнi мало не закiнчила своСФ життя у жiночому монастирi, куди СЧСЧ насильно спровадили австрiйцi. Лише у 1693 р. СЧСЧ обмiняли на генерала ЗiТСберта Гайстера, котрий потрапив у куруцький полон. РЖлона дожила вiку на вигнаннi, бiля свого чоловiка. Тим часом, австрiйський iмператор Леопольд I наказав зруйнувати частину укрiплень Мукачiвського замку. У такому переробленому виглядi вiн i зберiгся до наших часiв.
Традицiйно сильнi анти-австрiйськi настроСЧ, що панували серед мiiевоСЧ угорського аристократiСЧ, швидко розрослися у чергове повстання. Його керiвником став Ференц II Ракоцi. Нацiональний герой угорцiв народився 27 березня 1676 р. Пiсля смерти своСФСЧ бабки ЖофiСЧ Баторi у 1680 р., чотирирiчний Ференц мало не позбувся родинного спадку, котрий добра бабця заповiла ордену СФзуСЧтiв. РЖлона Зрiнi, мати Ференца, за допомогою вiрних СЧй людей зумiла таки вiдстояти спадщину сина. Пiсля вiдомоСЧ оборони мукачiвського замку австрiйцi роздiлили Ференца i його сестру з матiрю i намагались виховувати СЧх у прихильностi до iмперiСЧ. Однак, спроба провалилась. Потрапивши пiд вплив Мiклоша Берченi, Ференц РЖРЖ Ракоцi розпочав активну боротьбу проти австрiйськоСЧ влади. В обмiн на пiдтримку вiн пообiцяв селянам, у випадку перемоги, звiльнити СЧх вiд крiпацтва. З карпатських теренiв Галичини Ференц запросив пятсот верховинцiв, що приСФднались до повстанцiв. Саме з цих украСЧнцiв сформували особисту охорону князя, котру вiн з гордiстю називав Gens fidelissima - найвiрнiший народ. Мукачiвський замок знову став центром боротьби. Пiдтримка повстання вимагало значних коштiв, тому проблему частково вирiшили за рахунок продажу в Европi солi, видобутоСЧ з шахт у Солотвино. Пiд захистом мукачiвських мурiв i 75-тисячноСЧ армiСЧ куруцiв у 1705 р. князь навiть заснував власний монетний двiр. Саме у той час для змiцнення i перебудови твердинi запросили французького iнженера Демюссе.
Аби знайти союзникiв у боротьбi проти АвстрiСЧ, Ференц РЖРЖ Ракоцi провадив активну дипломатичну полiтику. Його представники дiяли на теренах ФранцiСЧ, РосiСЧ, ШвецiСЧ i Туреччини. У 1707 р. Ракоцi уклав таСФмний договiр iз росiйським царем Петром РЖ. Держава куруцiв проiснувала аж до часу, коли угорськi феодали вiдкинули питання лiквiдацiСЧ панщини. Це одразу викликало розчарування селян-повстанцiв. Бiльшiсть iз них залишили св