Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
верхнСФ подвiря, можуть насолодитись гарними краСФвидами долини рiк Тиси та Рiки.
Варто оглянути готичний костел Кальвiнiстiв (РДлизаветинську церкву). Свого вигляду будiвля набула у першiй половинi XV ст. Ззовнi вона оточена захисним муром. Пiзнiшi перебудови не спотворили СЧСЧ. Костел складаСФться з трьох частин: iзольованоСЧ башти, нефу i повязаноСЧ з ними апсиди. Пiсля реставрацiСЧ у 2004-2005 рр. тут були знайденi залишки фресок XV ст.
На вiдмiну вiн инших мiст краю, у Хустi частково збереглась автентична СФврейська громада. Сьогоднi вона СФднаСФться навколо Синагоги. Цiй будiвлi близько 150 рокiв. Це СФдина синагога у Закарпаттi, яка майже не припиняла своСФСЧ дiяльности. Пiд час ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни тут зберiгали речi СФвреСЧв, яких вивезли нацисти. У совСФтськi часи будiвлю кiлька разiв пробували перетворити на клуб мiiевоСЧ взуттСФвоСЧ фабрики. Зараз синагога дiюча, хоча i перебуваСФ у станi ремонту. Бiльшiсть громади складають старшi люди, якi дбайливо зберiгають память про минуле.
Серед инших архiтектурних памяток цiкавими для мандрiвника СФ залишки мiiевоСЧ чеськоСЧ дiльницi, яка була збудована на початку ХХ ст. Вона розташована у районi теперiшньоСЧ середньоСЧ школи №1. Ще однiСФю памяткою чеського перебування у мiстi СФ будинок мiськоСЧ ради, збудований у 20-тi роки для дiяльности окружного уряду.
Перебуваючи у Хустi, варто здiйснити огляд навколишнiх теренiв, якi мають важливе значення для всього Закарпаття. Долина нарцисiв - одна з них. Щовесни, у половинi травня, за пять кiлометрiв вiд мiста, в урочищi Кiрешi, на висотi 180-200 м над рiвнем моря, на площi у кiлька гектарiв розквiтають тисячi квiтiв. Легенда каже, що мiтичний Нарцис блукав цими краями i задивився у потiчок Хустець, що тече серед мальовничоСЧ долини. Вода була чиста i прозора. Нарцис побачив себе у нiй, як у дзеркалi, закохався i залишився назавжди. Доводилось чути, що колись нарциси навiть допомогли мiiевим жителям вистояти у боротьбi проти ворогiв. Коли останнi захопили замок, люди, нiби в знак покори, зробили для них подушки, напханi квiтами. Це був хитрий пiдступ, бо нарцис маСФ сильнi снодiйнi властивостi, i, хто засне на такiй подушцi, може бiльше не прокинутись.[11,с.22-24]
ТЯЧРЖВ
Тячiв - невелике, симпатичне мiсто у Хустськiй котловинi, на правому березi рiчки Тиса, за 136 км на пiвденний схiд вiд Ужгорода. Воно населене привiтними людьми, маСФ гарну атмосферу. Майже через мiсто проходить украСЧнсько-румунський кордон. Через вiдносно невелику ширину рiчки мiiевi рибалки спокiйно ловлять рибу в територiальних водах сусiдньоСЧ держави.
Докладний час його заснування не встановлено. Пiд час археологiчних розкопок виявлено, що поселення тут iснували уже принаймнi вiд VРЖ-РЖРЖРЖ ст. до н.е. У документах рiзних iсторичних епох трапляються назви: Thechew (1336), Techew (1406), Teczyo (1453), Thewche (1459), Tetso (1851). У лiтописах Тячiв вперше згадуСФться у 1329 р. у грамотi угорського короля Карла Роберта, де разом з Хустом, Вишковим, Довгим Полем i Сiгетом був вiднесений до статусу королiвських мiст. Усi населенi пункти звiльнялися вiд податкiв, а також грошових поборiв i повинностей на користь мiiевих феодалiв. У 1406 i 1453 рр. подальшi королiвськi грамоти пiдтвердили попереднi рiшення. 1551 р. населення одержало право вiльно користуватися землею, випасати худобу у королiвських лiсах, ловити рибу, провадити безмитну торгiвлю. Першу нотатку про герб мiста датовано 28 червня 1701 року.
Тячiв славний видатними постатями. З 1914 р. тут працював знаний угорський художник Шимон Голлошi, який був керiвником МюнхенськоСЧ художньоСЧ школи i засновником творчого осередку художникiв у Нодьбанi (Угорщина). Починаючи з 1904 року, вiн разом iз своСЧми учнями щороку виСЧжджав iз Мюнхена на етюди у Тячiв. У 1914 роцi художник перенiс до мiста майстерню, котра була на лiвому березi Тиси, бiля пiднiжжя гори Нересен. Сьогоднi на будинку, де жив митець, встановлено меморiальну дошку. 1 травня 1992 року у центрi мiста громада встановила бронзове погруддя митця, виготовлене угорським скульптором Емiке Товтом.
На жаль, Тячiв завжди бiльше, нiж иншi мiста краю, страждав вiд закарпатських повеней. Однi з найтяжчих з них стались у травнi 1913 р. i восени 1937 р. Тодi загинуло багато людей. У травнi 1970 р. вода знову прорвала дамбу i ринула до центру мiста. За двi години Тячiв повнiстю затопило. Особливий героСЧзм у порятунку людей виявили Б. Косенко i Шель Куно. На памятку про той рiвень води його позначили на памятнику неподалiк вiд мiiевоСЧ районноСЧ полiклiнiки (вул. Жовтнева). Наступнi великi повенi стались у 1993 р. i 1998 рр.
Мiсто маСФ три цiкавi сакральнi памятки - реформатський, римо-католицький i греко-католицький храми, i всi вони розташованi у межах головноСЧ вулицi.
У 1556 р. будiвлю римо-католицького костелу, що був заснований ще у ХРЖРЖ ст. королем Ладiславом Великим, вже як Реформатський передали прихильникам кальвiнiзму. Його стеля викладена яскраво розмальованим кахлем. Храм реконструювали у 1748 i 1810 роках. До захiдного фасаду прибудовано триярусну дзвiницю iз шатровим покриттям та годинником. Стiни храму укрiплено мiцними контрфорсами. Неф перекрито деревяним кесоном iз розписами середини ХVРЖРЖРЖ ст. До 1944 р. тут була найбагатша бiблiотека Мараморощини. На стiнах храму СФ двi стели з iменами вiрникiв, якi загинули у Першiй i Другiй свiтових вiйнах.
Греко-католицька Церква Покрови ПресвятоСЧ Богородицi збудована у 1852 р. Однак, першi згадки про неСЧ походять з 1801 р., коли вона ще була деревяною. Сучаснi iкони i вiвтар виготовлено у будапештських майстернях. На вежi церкви в