Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?го керiвника. Цим одразу ж скористались австрiйцi. У фатальнiй битвi пiд Тренчийном повстанцiв розбили. А у 1711 р., пiсля недовгоСЧ облоги, вiйська здобули Мукачiвський замок. За Сатмарським мирним договором 1711 р. Ференцу II Ракоцi гарантували повну амнiстiю i право володiння маСФтками у випадку вiдмови вiд полiтичних переконань. Та князь визнав таку пропозицiю ганебною i закiнчив своСФ життя у 1735 р. на вигнаннi. Його останки спочивають в кафедральному соборi мiста Кошiце, що у Словаччинi.
Пiсля поразки угорськоСЧ партiСЧ австрiйський цiсар Карл РЖV у 1728 р. передав замок i мiсто у власнiсть Лотара Франца фон Шьонборна. Замок до 1787 р. перетворили на вязницю. За нею закрiпилась лиха слава. Инколи вязницю називали австрiйською БастилiСФю. Одного разу у вязницi спалахнув бунт. Окрiм важких умов утримування, певний перiод часу вязнiв годували лише морквою, тому згодом виступ назвали морквяним. Лише термiново задiянi для придушення повстання двiстi солдат змогли заспокоСЧти ситуацiю.
Серед инших знаних персон, в рiзнi часи тут утримували угорського просвiтителя Ф. Казiнцi, росiйського революцiонера i фiлософа М. Бакунiна, борця за грецьку незалежнiсть О. РЖпсiлантi, французького посла Камiла Турно. Цiкавi, але гнiтючi спогади пiсля вiдвiдин замку 12 липня 1847 р. залишив угорський поет Ш. Петефi. Вязнiв звiльнили повстанцi угорськоСЧ революцiСЧ 1848-49 рр. На знак цього на схилах гори посадили липу - дерево свободи, яка росла до часу сильного урагану 1960 р.
У 1896 р., на честь тисячолiтнього переходу угорських племен у Середньо-Дунайську низовину, вязницю у замку офiцiйно закрили. За час СЧСЧ iснування через цi каземати пройшли понад вiсiм тисяч вязнiв. Мiнiстерство юстицiСЧ Угорщини передало Мукачiвський замок у розпорядження Мiнiстерства фiнансiв. Через втрату СФдиного господаря вiн почав руйнуватись. У XX столiттi фортецю пристосовували для потреб чехословацькоСЧ та угорськоСЧ армiй. У 40-50-х роках певний час тут перебували органи НКВС, а потiм СЧСЧ перетворили на школу механiзаторiв, курси голiв колгоспiв i профтехучилище. З 1993 р. це КраСФзнавчий музей.[36,с.38-42]
ТАРДМНИЦЯ КОРОНИ СВЯТОГО СТЕФАНА
У ХРЖХ ст. Мукачiвський замок став мiiем, де впродовж трьох мiсяцiв зберiгали найбiльшу святиню УгорськоСЧ держави - Корону Святого Стефана. Цю релiквiю инколи називають символом минулого i сьогодення обСФднаноСЧ Европи. Корона складаСФться з двох частин. Одна з них - це подарунок для угорських королiв вiд Папи римського Сильвестра РЖРЖ, а друга - пiдтвердження влади вiд вiзантiйського iмператора. Корона пережила багато рiзних пригод. Пiд час наполеонiвських воСФн виникла загроза захоплення мiста Буда. Тому у 1805 р. корону пiд охороною загону капiтана Йожефа Шпленi вивезли i до березня 1806 р. зберiгали у мукачiвському замку. В ХХ ст. релiквiя знову залишила Угорщину i лише у 1978 р. повернулась на визначене СЧй мiiе у примiщеннi Угорського нацiонального музею, а з 2000 корона перебуваСФ у парламентi.
Бiльшiсть памяток Мукачевого розташованi уздовж мальовничого i охайного Бульвару Миру. На його початку кiлька рокiв тому встановили памятник св. Кирилу i Мефодiю (ск. О. Андялошi), що маСФ символiзувати 1100 рiчницю заснування Мукачевого. Мiiевi жителi вже встигли скласти про памятник шерег анекдотiв переважно полiтичного характеру.
Мiська Ратуша побудована в 1906 р. за проСФктом архiтектора Пала Тоасо у стилi модерн. За свiдченням мiiевих краСФзнавцiв, у час закладання нарiжного каменю у спецiальнiй капсулi замурували лист, який повiдомляв, що на той час у мiстi мешкали понад чотирнадцять тисяч людей i було 1553 будинки. На горiшнiй вежi ратушi СФ годинник майстра Йосифа Шовiнського. Завдяки складному механiзмовi менший дзвiн оголошуСФ про вiдлiк часу через кожнi 15 хвилин, великий сповiщаСФ про години. Нещодавно у примiщеннi ратушi зявився ще один монумент. Це памятник Невiдомому бандитовi, який СФ свiдченням непростого шляху полiтичного становлення сучасноСЧ УкраСЧни. Одразу поряд з будiвлею Ратушi стоСЧть памятник совСФтським воСЧнам i партизанам (авт. П. Юсов). Обелiск встановлено у 1945 р. Його iсторiя маСФ свою таСФмницю. Перед вiйною у мiстi дiяла фабрика, котра виробляла знаменитi спортивнi лижi. "асником був знаний майстер Дюла Чокнадi. СовСФтська влада конфiскувала пiдприСФмство. Однак робiтники вiдмовились виходити на роботу без свого експлуататора. "ада поступилась, але змусила майстра перерахувати усi заробленi вiд вiйськового замовлення грошi на спорудження монументу визволителям.
З проспекту Миру через гарну браму можна потрапити на подвiря перед Бiлим Будинком, знаного також як камяниця родини Ракоцi. Палац зазнав найбiльших перебудов i пристосувань для потреб родинноСЧ резиденцiСЧ у серединi XVII ст. Особливо до цього приклався Дьордь РЖ Ракоцi пiсля того, як у 1633 р. став управителем мукачiвського замку. З 1726 р. цi маСФтностi вiдiйшли у власнiсть роду Шьонборнiв. Сьогоднi будiвля СФ результатом поСФднання стилiв ренесансу i бароко. На своСФму початку вона мала розмiр 26х19 метрiв i СЧСЧ оточувала вiдкрита галерея. Свою назву Бiлий будинок отримав через бiлi зовнiшнi стiни з елементами червоних прикрас на кутах. Пiзнiшi вдосконалення на замовлення графа Ервiна Шьонборна запровадив австрiйський архiтектор Балтазар Ньюмен i вони щасливо дотривали до нашого часу. Особливо ефектно виглядаСФ бароковий портал i вiдкритi сходи, що провадять до центрального входу.
Поряд, на Площi Свiту встановлено памятник видатному живопиiю, засновнику реалiстичноСЧ школи угор