Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?ня СЧх технiчного стану вiдповiдали власники, однак ремонти здiйснювались за кошти, отриманi з податку городян i перевiзникiв. Митниця стояла бiля камяного Пiшохiдного мосту з боку сучасноСЧ площi РД. Фенцика. За часiв самоврядности мито вибирала вже державна скарбниця. Так тривало аж до 30 вересня 1907 р., коли плату скасували.
Повенi - одвiчна i найбiльша природна проблема Закарпаття. Инколи стихiя була такоСЧ сили, що цiлковито руйнувала мости, i тодi, попри великий ризик, людей i товари доводилось перевозити на човнах. Саме пiд час повенi 1893 р. деревяний Пiшохiдний мiст був знищений. Бiльша частина сьогоднiшнiх транспортних мостiв спорудженi або перебудованi пiсля ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни.
Найбiльш знаменитий з мостiв - Пiшохiдний, СФ одним з улюблених мiiь вiдпочинку мешканцiв i гостей Ужгорода. Потрапити до нього можна вулицею Корзо або з вулицi А. Волошина через Театральний провулок. Дiльниця мiж сучасними вул. Волошина та площею була розбудована коштами чеського взуттСФвого короля Батi. Упритул до готелю Корона стояв його будинок з гарною крамницею. Зараз тут магазин Барвiнок. У цих околицях чудовi краСФвиди i гарна атмосфера. За умови, якщо вода пiд мостом не замутнена через дощi, що пройшли у горах, можна помилуватись фореллю, що инколи навiть вискакуСФ на поверхню плеса.
Про дотепнiсть мешканцiв Ужгорода свiдчить факт, що поблизький ресторан Над Ужом молодь лагiдно називаСФ Над Гадом. Поблизу каварнi росте трьохсотлiтнiй ясен. Щоправда, бiльшiсть вiдвiдувачiв, прогулюючись мостом, навiть не здогадуються, що, споглядаючи водяне плесо, перебувають за два кроки вiд мiiевоСЧ стiни смерти. "асне кажучи, це мур, який змiцнюСФ берег праворуч вiд мосту. Мешканцi розповiдають, що тут постiйно траплялось багато нещасних випадкiв. На додаток, стiну уподобали самогубцi, котрi з неСЧ стрибали до рiчки. Щоправда, поза випадками останнiх закарпатських повеней, в инший час утопитись у цьому мiii було б важко, адже рiчка дуже обмiлiла.
Площа РДвгена Фенцика (1844-1903), що прилягаСФ до мосту, названа на честь знаного закарпатського письменника i полiтичного дiяча. За совСФтських часiв вона мала назву Театральна, тому багато мешканцiв i надалi волiють послуговуватись саме тiСФю версiСФю. Архiтектурне обличчя площi сформувалось переважно у другiй половинi ХРЖХ ст. Прилеглiсть до Пiшохiдного мосту робило СЧСЧ важливою транспортною артерiСФю i одночасно гарним вiдпочинковим осередком. Зрештою, i зараз вона сповнена гомоном людського спiлкування у рiзноманiтних каварнях i лiтнiх павiльйонах. Сьогоднi характер площi визначають кiлька давнiх споруд, першiсть серед яких утримують будiвлi колишнього готелю, синагоги i театру.
Готель Корона було збудовано у 1910 р., хоча згадки про iснування на цьому мiii иншоСЧ будiвлi вiдносять до кiнця ХРЖХ ст. Тодi однойменний готель i ресторан провадив власник Мано Фюредi. Сучасники дуже хвалили його заклад за чистоту, охайнiсть i добру кухню. Щороку на свято Св. Павла для перших осiб мiста i краю тут вiдбувалися свiтськi бали, пiд час яких, окрiм доброго настрою, здобувались потрiбнi знайомства i вигiднi контракти. Тут же вiдбулись першi кiнематографiчнi сеанси фiрми Брати Лендвай i Арпад Ревес. "iтку на лiтньому майданчику часто виступали мандрiвнi театральнi трупи. Полюбляли будинок i полiтики, якi влаштовували мiтинги i зустрiчi з виборцями. Сьогоднi у примiщеннi будинку розташована Ужгородська iм. А. Волошина фiлiя МАУП.
Театр (пл. РД. Фенцика) виник в Ужгородi пiсля того, як у 1864 р. мiiева iнтелiгенцiя започаткувала акцiю збирання коштiв на будiвництво стацiонарного житла для музи Мельпомени. Процес сильно затягнувся через вибiр земельноСЧ дiлянки i лише у 1906 р. мiська управа таки прийняла остаточне рiшення. Щоправда, активний супротив чинили депутати-СФвреСЧ, котрi вважали будiвництво театру неприпустимо близьким до примiщення синагоги. Попри все, театр таки розпочав роботу i навiть дав притулок мiiевiй СФврейськiй аматорськiй трупi. Вистави ставились угорською, украСЧнською, чеською, словацькою i навiть ромською мовами. З 1921 до 1929 рр. тут дiяв украСЧнський професiйний театр, яким три роки керував видатний режисер i актор Микола Садовський (Тобiлевич). З 1988 р. у примiщеннi працюСФ ляльковий театр.
Важливою памяткою, що свiдчить про минуле СФврейського свiту Ужгорода, СФ будiвля синагоги (пл. Фенцика, 10). РЗСЧ справедливо вважають найгарнiшою iудейською божницею Закарпаття. Будiвлю зведено у 1904 р. у нео-мавританському стилi iз використанням новiтнього, як на той час, залiзобетону за проСФктом архiтекторiв Д. Паппа i С. Ференца. Зовнi вона прикрашена жовтою та червоною клiнкерною цеглою. Синагога швидко стала важливим центром культурного i релiгiйного життя мiiевоСЧ СФврейськоСЧ громади. У серединi 50-х рр. ХХ ст. СЧСЧ примiщення переобладнали пiд фiлармонiю.
Першi згадки про СФвреСЧв Закарпаття належать ще до XVРЖ ст. Бiльшiсть з них прибули з територiСЧ сусiдньоСЧ Галичини. Друга хвиля емiграцiСЧ спостерiгалась у серединi ХРЖХ ст., а у 1910 р. СЧх чисельнiсть сягнула 128 тис. В Ужгородi головним заняттями СФвреСЧв були шинкарство, торгiвля i ремесло. У 1718 р. мiська община остаточно органiзувалась i обрала керiвникiв. У 1868 р. громада подiлилась i з СЧСЧ числа виокремилось крило прихильникiв реформаторського руху неологiв. Перед Другою свiтовою вiйною СФвреСЧ мали на Закарпаттi 30 синагог. Згiдно зi статистикою 1935 року, вони складали 1/7 частину всього населення регiону. Багатша верхiвка закарпатського СФврейства належал