Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
коцi остаточно сформувалась на початку ХХ ст. Колись вона була огороджена двометровою стiною з бiйницями i мала назву ЯрмарковоСЧ. До числа СЧСЧ найцiкавiших памяток належить римо-католицький Костел Воздвиження Чесного Хреста - одна з найкращих памяток сакральноСЧ готики. Його початки сягають 1418 р. Окрiм вiйськових дiй, ця будiвля постраждала у 1565 р. вiд прихильникiв протестантського напрямку. Грабували храм i турки, i татари. Сьогоднi за рахунок подовженого нефу i характерного вiвтаря, вежi-дзвiницi i численних контрфорсiв храм робить гарне враження. Його внутрiшня оздоба органiчна. За рахунок вдалого проСФкту храм використовуСФ гру свiтла на стiнах для пiдсилення естетичного ефекту. Пiвденний портал виглядаСФ багатшим за рахунок дрiбнiшоСЧ профiлiровки. Пiд час будiвництва костелу у його пiвнiчну стiну вмурували двi капiтелi, що, як припускають, могли належати до иншоСЧ святинi. Одна з них прикрашена головою людини, инша - левом, що лежить. Багато фраТСментiв мають чiткi ознаки романського стилю, що СФ великою рiдкiстю для инших теренiв сучасноСЧ УкраСЧни. У 1657 р. святиня була пограбована вiйськами князя Ю. Любомирського. У 1686 р. пiд час угорського повстання його охопила пожежа. У 1839 р. проведено часткову перебудову пiд керiвництвом арх. Альберта Тiхлера. Остання реставрацiя проводилась у 1975-1978 рр. На подвiрСЧ встановлено цiкавий памятник королю Св. РЖштвану.
Графський палац (1629 р.) Габора Бетлена споруджено на мiii колишнього католицького монастиря, знищеного реформаторами. Це невелика, одноповерхова споруда з мезонiном, збудована в бароковому стилi. Фасад прикрашають шiсть колон i напис Бетлен, 1629. Пiдвал пiд основною спорудою зберiг початкову ТСотичну стелю. Свого часу пiд написом був ще й герб родини Бетлен. На жаль, поза окремими елементами СЧСЧ зовнiшнього декору вiд давньоСЧ величi залишилось небагато.
Повернувшись на площу пл. Ференца Ракоцi РЖРЖ, зупинимось на хвилину перед будiвлею колишнього касино БерегiвськоСЧ жупи, що була збудована у 1841 р. i стала центром мiiевого культурного життя. Перший будинок постав за iнiцiативи Томаша Етвеша, а сьогоднiшня сецесiйна камяниця (1912 р.) - це наслiдок творчости архiтектора Дюли Бешенського. Саме тодi площа отримала камяне покриття, а перед Другою свiтовою вiйною СЧСЧ засадили японськими вишнями - сакурами. Особливо популярними були лiтературнi вечори, на одному з яких був присутнiй вiдомий угорський письменник Жiгмонт Морiц. На жаль, у червнi 2005 р. дах будинку було пошкоджено сильною пожежею.
На перетинi пл. Л. Кошута, 1 i пл. ГероСЧв варто оглянути збудовану в псевдоготичному стилi Церкву Реформатiв. Як дослiдив мiiевий краСФзнавець Ласлов Зубанич, храм був побудований у час поширення на терени Закарпаття кальвiнiзму. Цей напрямок протестантизму i сьогоднi маСФ найбiльшу громаду вiрникiв саме у Береговому. Один з перших СЧСЧ священикiв - Балаж Радан, став жертвою нападу католикiв. Пiсля численних перебудов i змiн ХVIII ст. у 1775 р. вiн був перебудований i набув сучасного вигляду. 2 травня 1918 р. храм знову згорiв. Лише у 1921 р. вiдлили новi дзвони, а навеснi 1922 р. храм вiдбудували, встановивши новий орган фiрми Рiгер. Загалом мiiева протестантська громада налiчуСФ близько 4500 осiб.
Навпроти церкви стоСЧть домiнуюча на площi будiвля збудованого у 1908-1909 рр. за проСФктом Ференца Яблонського i будiвничих РЖштвана i Ференца Копасiв - будинок Жупного суду. СовСФтська влада перетворила примiщення суду на завод точноСЧ механiки, допровадивши до майже цiлковитоСЧ руйнацiСЧ. Площу було перейменовано на пл. Визволення, а потiм В. ЛСФнiна. Лише у 1993 р. вона змiнила свою назву, про що свiдчить памятна таблиця на стiнi будiвлi колишнього суду. У 1909-1910 рр. поряд з Жупним судом постав престижний готель Роял.
Цiкаво й iмпозантно виглядаСФ дещо вiддалене вiд центру мiста примiщення УкраСЧнськоСЧ гiмназiСЧ, де памятнi таблицi на СЧСЧ фасадi засвiдчують, що свого часу тут працювали такi видатнi науковцi i педагоги, як В. Пачковський, Ф. Потушняк, Томаш Мiхай i Лiннер Берталан.[36,с.11-15]
ВИНОГРАДРЖВ
Тут кочовi мадяри в доломанах, Напiврусини в збиваннях-сукманах Лаштують спритно паклi тютюну, Балакають про туркiв та вiйну.
Петро Мiдянка Серед усiх районiв Закарпаття, Виноградiвський - найтеплiший i маСФ добрi умови для господарськоСЧ дiяльности. Тому не дивно, що вiддавна тут мешкали люди. Уже наприкiнцi РЖ тисячолiття до н.е. тут жили фракiйцi-даки, котрi витiснили племена кельтiв. Вони збудували на берегах рiчок обороннi поселення. Найбiльшого розквiту ця держава сягнула за царiв Буребiсти i Децебала. Легiони римського iмператора Марка Ульпiя Траяна (98-117 р.), розгромивши цi племена, зруйнували одне з найбiльших городищ, яке знаходилось поблизу сучасного села Мала Копаня.
Вiд початку Х ст. свою владу над цими землями встановили угорцi. Севлюш - саме так звучала назва Виноградова, вiдомого ще й пiд назвою Угочей. Однак, статус повноцiнного мiста воно отримало лише у 1262 р. з рук короля Стефана V. Королiвська грамота надавала мешканцям громадянськi свободи, право обрання радою старости (суддi), священика; встановлено щотижневий торг i ярмарок, який у святковi днi був без податку. Додатково жителi звiльнялись вiд митного податку по рiчцi Тиса, податкiв з будiвництва млинiв, вилову риби i полювання у лiсах. За такi привiлеСЧ городяни сплачували королю СФдиний податок у день святого Мартина. З часом позицiСЧ жителiв стали настiльки сильними, що вони самостiйно видавали дозвiл на оселення магната на СЧх теренах. Система привiлеСЧв отримала назву Сев