Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
сильно пошкодили. Окрiм того, замок остаточно втратив свiй сенс як оборонна споруда, почав занепадати, його ремонтом себе нiхто не обтяжував.
Особливiстю, яка вирiзняСФ Середнянський замок з-помiж инших закарпатських твердинь, СФ той факт, що в його архiтектурi можна вiднайти романськi риси. Вiн СФдиний з закарпатських замкiв розташований на рiвнинi, у той час як бiльшiсть оборонних споруд краю збудованi на узгiрях. Залишки фортецi добре помiтнi з дороги Ужгород-Мукачеве.
Залишки основного елементу оборони - донжону, вказують, що ранiше замок був триярусним з балочними мiжповерховими перекриттями. Кладка його стiн бутова. Для змiцнення фортецi стiни з двох бокiв охайно облицювали камiнням, що зробило будiвлю елегантнiшою. Висота башт досягала 20 метрiв, товщина стiн - 2,6 м. Колись з метою безпеки вхiд було пiднято до другого ярусу по центру схiдноСЧ стiни. До нього мали б провадити деревянi сходи. Як припускають, другий ярус мав три примiщення, в одному з яких були сходи, якими захисники пiднiмалися на третiй ярус. На партерi могли бути комори, арсенал i вязниця. Замок захищався двома оборонними лiнiями, залишки яких проглядаються i сьогоднi. За першою з них - деревяною, проходило подвiйне кiльце валiв i ровiв, заповнених водою. У подвiря можна було потрапити через прохiд у пiвденно-захiднiй частинi фортечноСЧ стiни. Частина дороги, що вела безпосередньо на подвiря, добре проглядалась з вiкон пiвденноСЧ i захiдноСЧ стiн замку. Головна роль у системi оборони Середнянського замку вiдводилася захiднiй i пiвденнiй стiнам, з яких контролювався вхiд у подвiря замку. У цих стiнах збереглось найбiльше вiкон-бiйниць.
На жаль, сьогоднi ця велична споруда СФ цiлковитою руСЧною i переживаСФ не найлiпшi часи. Частину стiн та инших укрiплень мiiеве населення розтягнуло для власних господарських потреб, а владi, схоже, нiколи опiкуватись власним iсторичним минулим. Отож вам не залишиться нiчого иншого, як напружити власну уяву i спробувати перенестись у минуле цього загадкового мiiя.[37,с.11-14]
МУКАЧЕВО
Останнi археологiчнi дослiдження переконливо засвiдчили, що першi люди оселились на мiii Мукачевого ще в часи неолiту. Принаймнi ще у XI-VI ст. до Рiздва Христового на горi Тупча iснувало поселення людей. Однак, першу писемну згадку про мiсто зустрiчаСФмо у хронiцi Дiяння Угорцiв. В окремих джерелах мiсто згадуСФться як Munkach. Однак, вповнi Мукачеве розвинулось лише у РЖХ столiттi як поселення бiлих хорватiв. У 1086 р. фортецю зруйнували половцi, а у 1241 загони хана Батия. Певний час теренами навколо Мукачевого вiд iмени украСЧнського князя Льва Даниловича управляв РЖшпан Гергель. У 1376 р. королева Ержебет видала грамоту про запровадження у мiстi власноСЧ печатки, що значно посилило його позицiСЧ. У 1445 р. володар домiнiСЧ i замку регент Угорщини Янош Гуньядi надав Мукачевому маТСдебурзьке право. Серед населення, крiм украСЧнцiв i угорцiв, у серединi XVIII ст. зявились нiмцi. Вiд кiнця XVII ст. спостерiгався значний наплив СФвреСЧв. У ХРЖХ ст. останнi вже складали значну частину населення мiста. Утворився поважний хасидський осередок, а до 1925 р. iснувала вiдома своСЧми вчителями гiмназiя з гебрайською мовою навчання. Мукачеве довший час було головним конкурентом Ужгороду не лише за торговельну, але й полiтичну першiсть. Однак Ужгород завжди географiчно був ближче до полiтичних столиць, а совСФтська влада, перейнявши вiд чеськоСЧ прекраснi адмiнiстративнi будинки, остаточно визначилась на користь мiста над Ужем.
Назва Мукачево залишаСФться предметом рiзних спекуляцiй. Принаймнi одна з них все ще СФ найвiдомiшою. Можна почути, що гора, на якiй стоСЧть замок, насипана штучно, коштом великих зусиль i мук простого люду. Звiдси нiбито i виводиться назва Мукачево. Насправдi це мiф. Гора, що височiСФ 188 м. над рiвнем моря, СФ цiлком природного, вулканiчного походження i мучилися з нею лише тi, хто пробував здобути замок штурмом Якщо вiйськове мистецтво, природа i Бог на моСФму боцi, то менi i гармати не страшнi, а за умови сприятливого розташування зiрок - столiття проживу. Таким СФ напис на стiнi схiдного бастiону замку, виконаний за наказом Дьордя Ракоцi РЖ.
У минулому головним завданням цiСФСЧ фортецi був нагляд i контроль за шляхом iз Угорщини в Галичину через Верецький перевал. Пiсля нападу вiйськ половецького хана Кутеска i монголо-татар фортеця зазнала суттСФвих ушкоджень i король Ласло РЖ Святий (1077-1095) наказав укрiпити СЧСЧ стiни. У 1321 р. монарх Карл Роберт запросив iталiйських майстрiв для СЧСЧ подальшоСЧ розбудови. Одним з найкращих власникiв в iсторiСЧ замку був племiнник угорського короля ЖиТСмунта Люксембурзького, подiльський князь Федiр Корятович (1394-1414). Князь перебрався на Закарпаття з Подiлля пiсля того, як програв мiжусобну боротьбу з великим литовським князем Вiтовтом. Корятович першим встановив на мурах гармати. Навколо гори викопали рiв, який наповнювався водою, i оточили СЧСЧ дубовим частоколом - що його власне i називають паланкою. На внутрiшньому подвiрСЧ збудували оборонну вежу - донжон. Важливе значення для перетворення фортецi на неприступну твердиню мало облаштування на СЧСЧ подвiрСЧ криницi глибиною 85 м, яка, до речi, вважаСФться однiСФю з найглибших в УкраСЧнi.
Криниця маСФ свою легенду. Кажуть, що попри всi зусилля вода в нiй зявилась лише за посередництвом чорта, що запропонував володаревi своСЧ послуги в обмiн на мiшок золота. Князь вирiшив скористатись тим, що чорт не вказав, якого розмiру маСФ бути мiшок. Тому пiсля появи води йому видали кiлька монет. З лютi та сорому чорт