Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?сi вiдомо понад 200 таких поселень (Дяково, Заставне, В.Паладь й iншi). Вони складалися з 8 -10 жител (землянки, напiвземлянки, пальовi), обiгрiвались вогнищами чи глинобитними печами. Органiзовуються майстернi для виготовлення знарядь працi (с. Хмiльник РЖршавського р-ну). З Токайсько - Земплiнських гiр надходив кремiнь i обсидiан.
Матерiальна культура. Керамiка: столовий i кухонний посуд, фiгурки (неолiтичнi "венери"), пряслиця, намисто, зернотерки, конуси.
Орнамент: складнi геометричнi вiзерунки, меандри; пластика.
У становленнi виробляючого господарства тiсно переплелися зовнiшнi й внутрiшнi фактори. Переважали першi, що проявилося в проникненнi з пiвдня Балкан нових груп населення (носiСЧ культури Крiш - Старчево), що принесли у верхньотиське середовище землеробство, скотарство й виробництво керамiки.
Свою назву одержала за поселенням в 15 км вiд м. Зальцбурга (Австрiя). Ця епоха (XII - сер. V ст. до н.е.) характеризуСФться появою й запровадженням у повсякденне життя залiза, зростанням кiлькостi курганних могильникiв, посиленням торгових звязкiв.
Значну частину СхiдногальштатскоСЧ областi займаСФ територiя зi памятками, якi одержали назву старожитностей фракiйського гальштату. СЧхнСФ поширення охоплюСФ Карпатську улоговину, а також середню та нижню течiСЧ Пруто - Днiстровського межирiччя.
Означена територiя безпосередньо повязана з формуванням прафракiйського етносу i його розвитком в iсторичний час. Бiльш конкретно дослiдники (КТоредт, Е.А.Балагурi, Г.РЖ. Смiрнова й iншi) повязують формування прафракiйцiв iз культурою ТРава. Культура була видiлена Г.А. Можолiч (1957 р.) i названа за урновими похованнями, вiдкритими бiля с. РЖ ТРава (Саболч - Сатмарська обл. Угорщини). У СЧСЧ формуваннi брали участь носи РЖ мiiевих культур середньобронзовоСЧ епохи (Пiлiнi, Отомань) i стороннi племена iз заходу. На першому етапi свого iснування культура ТРава займала ВерхнСФ Потисся i басейн р. Кереш. З X ст. до н.е. поширюСФться в ТрансiльванiСЧ i проникаСФ за Схiднi Карпати в Пруто - Днiстровське межирiччя (памятки типу Голiграда).[24;с.31-33 ]
Проживали носiСЧ культури ТРава в невеликих (0,5 - 1,5 га) селищах уздовж водоймищ. Житлами служили напiвземлянки (8-16 кв.м) i наземнi будiвлi (20 -1 40 кв.м), опалювались вогнищами i глинобитними печами (Дяково, Вовчанське, РЖ Олешник й iншi).
У важкодоступних мiiях, зазвичай на верхiвках гiр, зводилися городища, укрiпленi валами й ровами. СЧх площа 2-10 га (Шелестово, Арданово).
На противагу мiдним рудам i компонентам для одержання бронзи (олово свинець) залiзнi руди широко поширенi в природi. Залiзо добувалося в давнину з бурих залiзнякiв, озерних i болотних руд. Порiвняно з мiддю й бронзою одержати залiзо доволi важко у звязку з необхiднiстю високоСЧ температурi плавки. Рiдке залiзо, для якого необхiдно 1528 градусiв, давнi металурги незмогли освоСЧти. Виплавлялося тiстоподiбне залiзо, у виглядi криць вагою 1 - 8 кг, що одержували сиродувним способом, при температурi 1100 - 1350 градусiв за допомогою хутр, що нагнiтали кисень. Далi кричне залiзо вуглецювалоа шляхом кiлькаразових проковувань i перетворювалось у сирцеву сталь Шляхом загартування (обвуглерожування) СЧй надавались необхiднi властивост для виробництва зброСЧ й знарядь працi.
Бiльш високi механiчнi властивостi залiза, доступнiсть руд, а отже, i його дешевизна у порiвняннi з бронзою, забезпечили витiснення камiння та мiдi як основних компонентiв у виготовленнi життСФво - необхiдних речей.
Залiзна сокира, лемiш i чересло зробили переворот у землеробствi, а меч i захиснi обладунки стали повсякденним озброСФнням СФвропейських племен.
Один iз найбiльш раннiх предметiв, виготовлених iз залiза, знайдений у пiвнiчнiй частинi Карпатського ареалу, сокира - кельт iз кургану XII ст. до н.е. бiля с. Лепуш (Румунiя). Але це були лише першi пробнi кроки, що завершилися повсюдним поширенням чорного металу в Карпатському басейнi.[32,с.240 ]
У 1844р. бiля м. Мукачева на територiСЧ сучасноСЧ ЗакарпатськоСЧ УкраСЧни було виявленно поховання людини в прямокутному камяному ящику в супроводi жменьки срiбних монет, що iмiтувала тетрадрахми Фiлiпа II Македонського i його сина Олександра Великого. Час поховання- II ст. до н.е. Це була перша знахiдка в пiвнiчно-схiднiй частинi КарпатськоСЧ улоговини, яка поклала початок бiльш-менш систематичному науковому дослiдженню цього типу памяток. Проте початковий стан археологiчноСЧ науки того часу не дозволив належно оцiнити i правильно iнтерпретувати виявлену знахiдку [29, с. 17].
РОЗДРЖЛ 4 Ранньословянський та давньословянський перiоди. Археологiя Закарпаття
4.1 Ранньословянський перiод
Ранньословянськi памятники Закарпаття входять в географiчний регiон Верхнього Потисся. Пiд Верхнiм Потиссям розумiють територiю, розташовану в пiвденно-схiднiй частинi Карпатського басейна, в верхнiй течiСЧ р. Тиси. Питання про час заселення словянами Верхнього Потисся, в тому числi i нинiшнiх територiй ЗакарпатськоСЧ областi на протязi тривалого часу в iсторичних i лiнгвiстичних науках вивчаСФться.
В другiй половинi XIX мiсний любитель-археолог, етнограф i iсторик Тибор Легоцький вiдкрив ряд памятникiв, поклав начало СЧх дослiджень в Закарпаттi: могильники в Зняцевi, в Закарпаттi, в Червеневi Мукачiвського району.
Систематичне вивчення словянських памятникiв Закарпаття почалися пiсля обСФднання Закарпаття з УкраСЧнською ССР (червень 1945 р.).
РЗх вивченням займалися науковi спiвробiтники Закарпатського краСФзнав