Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
. Тодi на нього вчинили замах, iнiенiзований пiд автомобiльну аварiю. Однак, СФпископ вижив. Вже у лiкарнi, за особистим розпорядженням найвищого керiвництва, до нього пiдiслали медсестру, яка за допомогою отрути кураре вбила його. У 2001 р. пiд час свого вiзиту в УкраСЧну папа РЖван Павло РЖРЖ беатифiкував Теодора Ромжу як мученика за вiру.[13,с.32-35]
Поряд з Кафедральним храмом стоСЧть будинок РДпископськоСЧ резиденцiСЧ. Його будiвництво розпочалось за рiшенням Яноша Х Другета майже водночас iз церквою. Фундамент заклали у 1641 р. Тут розташовувалась СФзуСЧтська колегiя i школа - перший вищий навчальний заклад Закарпаття. За своСЧм освiтянським значенням його порiвнюють iз знаменитою КиСФво-Могилянською академiСФю. У 1644 i 1685 рр., коли ворожi вiйська плюндрували мiсто, важкi випробування випали i на долю колегiСЧ. Однак, кожного разу СЧСЧ вiдбудовували. У 1773 р. будiвлю колегiСЧ передали державнiй скарбницi i вона стояла пусткою. 1 серпня 1775 р. вже новий власник - Мукачiвська греко-католицька СФпархiя перейняла примiщення i цiнну бiблiотеку. З часом резиденцiя була багато оздоблена (арх. Лука Фабрi, 1878 р.) i вражала вiдвiдувачiв своСЧм iнтерСФром. У СЧСЧ примiщеннi вiдбувались важливi подiСЧ. Одне з останнiх оновлень будiвлi i прилеглоСЧ до неСЧ територiСЧ проводилось у 1937 р. будiвельником ДезидерiСФм Бонiславським за проСФктом Емiлiана ЕТСрешi.
Окрему цiннiсть становила бiблiотека колегiСЧ з 1858 книг. РДпископ Андрiй Бачинський оточив СЧСЧ особливою турботою i постiйно поповнював. Перед Першою свiтовою вiйною збiрка налiчувала понад 20000 томiв. У 1949 р. примiщення будiвлi займали органи НКВС. Пiзнiше бiблiотеку передали Ужгородському державному унiверситетовi.
Будiвля колишнього ужгородського Жупанату (пл. Жупанацька, 3) збудована у 1809 р. РЗСЧ фасад i досi прикрашений гербом комiтату. Ранiше тут мiстилась мiська адмiнiстрацiя. Будинок, збудований у формi лiтери П, був свiдком великоСЧ кiлькости знаменних подiй. У його примiщеннi прийняли рiшення про вуличне освiтлення мiста, а 10 лютого 1878 р. член Ужанського культурного товариства Лойок Зекань продемонстрував присутнiм дiю телефонного апарату. Не оминули стiн жупанату i найважливiшi полiтичнi подiСЧ. У 1848-1849 рр. вiн став одним з центрiв угорськоСЧ нацiональноСЧ революцiСЧ. У 1919 р. тут вiдбулось засiдання РуськоСЧ НародноСЧ Ради, де ухвалили рiшення про приСФднання краю до Чехословаччини. 9 травня 1920 р. у будинку оголосили про створення товариства Просвiта. Григорiй Жаткович - перший губернатор Закарпаття з 1919 по 1921 рр., також урядував у цьому будинку. Зараз примiщення використовують як музей творiв видатного художника Йосипа Бокшая та инших митцiв краю.
Поряд з жупанатом височiСФ будiвля РеформатськоСЧ (КальвiнiстськоСЧ) церкви, яка увiнчана восьмикутною булавою. Пiсля численних дискусiй мiж католиками i реформатами останнi отримали у 1767 р. можливiсть заснувати власну громаду. 1789 р. iмператор Йосиф РЖРЖ дозволив побудувати храм. Будiвлю виконано у псевдоготичному стилi i завершено у 1796 р. У 1854 р. проведено останню велику реконструкцiю.
Щоб вповнi вiдчути неповторну атмосферу передвоСФнного мiста, варто, спустившись з гори, вийти на вулицю О. Довженка, яка ще в 20-30-х рр. за планом чеськоСЧ влади забудована оригiнальними i водночас функцiональними будинками у стилi знаменитого конструктивiзму. Дiйшовши до НародноСЧ площi, можна оглянути колишнiй будинок НародноСЧ ради (арх. А. Крупка). Сьогоднi це будiвля обласноСЧ держадмiнiстрацiСЧ. Звiдси залишаСФться лише кiлька крокiв до НабережноСЧ Незалежности, яка допровадить нас до Пiшохiдного мосту. Як повноцiнна вулиця вона iснуСФ лише з 1923 року, коли розпочались роботи з регуляцiСЧ течiСЧ рiчки у межах Ужгорода. Це дало змогу вивiльнити на правобережжi значнi площi заболочених земель i вiддати СЧх пiд забудову. Частину грошей на цю реконструкцiю чеськiй владi видiлив французький уряд Ж. Клемансо. Перша назва набережноСЧ була на честь одного з найбiльш вiдомих художникiв ПiдкарпатськоСЧ Руси - I. Рошковича. У совСФтськi часи СЧСЧ перейменували на Ленiнградську. Нинiшня назва нарештi майже аполiтична.
До цiкавих споруд НабережноСЧ Незалежности вiдносять будiвлю колишньоСЧ чеськоСЧ жандармерiСЧ, де зараз розмiстився медичний факультет Ужгородського нацiонального унiверситету, примiщення Нацiонального банку (1934-1936 рр.) (вул. Пушкiна, 1), збудованого у стилi пiзнього конструктивiзму з цiкавими скульптурними формами, i будинок колишньоСЧ угорськоСЧ гiмназiСЧ для хлопцiв, виконаний в 1912 р. у еклектичному стилi (зараз ЗОШ iм. Т. Шевченка). Окрасою набережноСЧ СФ найдовша в Европi (2,2 км) липова алея, яку було висаджено ще у 1928 роцi.
У свiй час на набережнiй було встановлено монумент совСФтським солдатам. Ужгородцi з гумором стверджують, що його розiбрали через особливiсть композицiСЧ, у якiй один з воякiв експресивно цiлив гранатою у бiк мiiевого комiтету комунiстичноСЧ партiСЧ. Зараз на набережнiй СФ памятник А. Волошину.
Ужгородськi мости -- Пiшохiдний, Пiдвiсний, Пiдзамковий, Залiзничний, Радванський, ОбСЧзний та Боздочиський - це не лише важлива система мiських комунiкацiй. Бiльшiсть з них збудованi вже у ХХ ст. Однак, деякi вiддавна СФ цiкавою частиною iсторiСЧ. Спокiйний на перший погляд Уж у давнину розливався кiлькома рукавами настiльки потужно, що фактично припиняв рух мiж право- та лiвобережними дiльницями. Саме тому близько 1333 р. була здiйснена спроба впорядкувати i приборкати русло рiчки. Перша згадка про мiст в Ужгородi належить до 1320 р. А у 1631 р. у мiстi iснувало вже принаймнi два великих мости. За пiдтрима