Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
ського живопису ХIХ ст. МiхаСФвi Мункачi (1844-1900) Особу цього художника вiдносять до найважливiших постатей угорського мистецтва. На жаль, щоб досягти яскравости, бiльшiсть картин вiн ТСрунтував бiтуменом - темно коричневою фарбою. Час СЧСЧ нищить. Попри те, що найцiннiшi полотна маляра зберiгають у спецiальних сховищах, може трапитись так, що за пiвстолiття бiльшiсть творiв просто згорять.
Майже наприкiнцi проспекту стоСЧть римо-католицький Костел св. Мартина, споруджений у 1904 р. на мiii готичноСЧ будiвлi. Це одна з найголовнiших святинь мiста, хоча б з того огляду, що св. Мартин СФ покровителем мiста.
На внутрiшньому подвiрСЧ, лiворуч вiд входу збереглась стара каплиця. На початку iснування первинноСЧ будiвлi храму вона слугувала його вiвтарною частиною. Найбiльшу мистецьку цiннiсть становлять фраТСменти розписiв i камяноСЧ пластики, якi збереглись до наших часiв з XIV ст. Фрески доповнюють декор навколо стрiлчастих вузьких вiкон i зовнiшнi контрфорси. Ззовнi, праворуч i лiворуч вiд входу до храму, мiж контрфорсами збереглись стародавнi епiтафiСЧ вiрникiв.
СвятомиколаСЧвський монастир на Чернечiй горi - це видатна памятка сакрального мистецтва. Народнi перекази стверджують, що засновниками монастиря у ХРЖ ст. були монахи, якi примандрували сюди з-над Днiпровських круч. Вони викопали пiд Чернечою горою, що за три кiлометри вiд монастиря, печери. Опiку над монастирем здiйснювала дочка князя Ярослава Мудрого - Анастасiя, яка була дружиною угорського короля Ендре РЖ. Однак, вповнi монастир розвинувся за часiв правлiння Федора Корятовича. Князь надав йому значну матерiальну i моральну допомогу. По смерти, у 1414 р. меценат був похований у криптах монастиря. Легенда розповiдаСФ, що якось, коли Ф. Корятович полював поблизу гори, на нього напав страшний звiр - шаркань з дванадцятьма головами i многими крилами. Лише молитва до Св. Миколая врятувала володарю життя. Одразу пiсля перемоги над потворою перед князем зявився ангел, який вказав йому на вершину гори. Пiсля цiСФСЧ пригоди володар дав обiцянку збудувати там святиню.
У 1458 р iгуменом монастиря був монах Лука, з якого почалось лiтописання святинi. Спочатку монастирська церква була деревяною. У 1657 р. загони князя Ю. Любомирського зруйнували СЧСЧ разом з монастирем. Однак, святиню вiдбудували. У 1661 р. СФпископ Зейкан вiддав розпорядження про початок будiвництва камяноСЧ церкви. Роботи провадив майстер зi Львова Стефан Пяменс. Планування i оздобу виконали у вiзантiйському стилi. Монастир був частково зруйнований пiд час повстання Ференца РЖРЖ Ракоцi. Монастирська церква простояла до 1826 р., коли через поганий стан СЧСЧ розiбрали. Сучасний СЧСЧ вигляд належить до кiнця XVIII - початку ХРЖХ ст. Будiвництво здiйснювалось пiд керiвництвом архiтектора Дмитра Даца. У 1862 р. монастир знову горiв, однак через три роки реконструкцiю все ж було закiнчено. У 1906 р. художник Ю. ВiраТС, котрий вступив до чину Св. Василiя, упродовж трьох рокiв розробив креслення iконостасу i вiвтарiв i розмалював стiни i плафон церкви композицiями Проповiдi св. Мефодiя i СлавословiСФ.
Монастир завжди провадив серед населення велику просвiтницьку роботу. Святиня була i залишаСФться важливим осередком культури i мистецтва. У минулому монастирська бiблiотека налiчувала понад шiсть тисяч книг. Вони надходили зi Львова, Острога, КиСФва. До сьогоднi на теренi Закарпаття зберiгаСФться багато цiнних примiрникiв словянськоСЧ писемности. Мiж ними i знамените Закарпатське РДвангелiСФ (1401 р.).
Инша сторiнка в життi монастиря настала пiсля початку ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни. За часiв окупацiСЧ краю гортистами, монахи-василiяни через свою чiтку проукраСЧнську поставу зазнали великих переслiдувань. Неугодних ченцiв спровадили за межi Закарпаття, а деяких заарештували. З-помiж них i настоятеля о. А. Станканця, мукачiвського iгумена о. А. Мондика. Девятеро ченцiв було iнтерновано на територiю РумунiСЧ. На цьому лиха не закiнчились. Пiсля приходу совСФтськоСЧ влади, в нiч з 21 на 22 березня 1947 р. до монастиря увiрвались працiвники НКВС. Монахи були заарештованi, а СЧхнСФ мiiе посiли iноки Московського патрiархату.[23,с.16-19]
ЧИНАДРЖРДВЕ
Першi вiдомостi про ЧинадiСФве походять з ХРЖРЖРЖ ст. Тодi його назва звучала як Сент Мiклош. Сьогоднiшнi мешканцi ЧинадiСФвого звичнi до приСЧжджих гостей i привiтно налаштованi. Вони охоче допомагають мандрiвнику у пошуках мiiевих памяток. У центрi селища збереглись залишки укрiпленого палацу XIV-XV ст., збудованого бароном П. Перенi. На вiдмiну вiд бiльшости фортець закарпатського краю, ця не мала суто оборонного значення i радше була свiдком частих мiжусобних конфлiктiв. У 1657 роцi СЧСЧ серйозно пошкодили польськi вiйська. Пiд час нацистськоСЧ окупацiСЧ замок перетворили на вязницю. Сьогоднi будiвля приватизована i новий господар намагаСФться вдихнути життя у старi мури. Цiкаво, що у 1900 р. з нагоди одруження своСФСЧ дочки граф Ф. Шьонборн запропонував людям збудувати для них на вибiр нову церкву чи школу. Громада обрала школу.
Головними туристичними принадами ЧинадiСФвого все ж справедливо вважають мисливський палац родини Шьонборнiв-Бухгаймiв. Палац будували як лiтню i мисливську вiдпочинкову резиденцiю (арх. З. Грессерсон) на замовлення графа Ервiна Фрiдрiха Шьонборна. Найбiльше вiн послужив графу Фрiдрiху-Карлу Шьонборну-Бухгайму. До нашого часу будiвля збереглась iз незначними зовнiшнiми i внутрiшнiми змiнами. Будинок пятикутний, масивний, з двома кутовими круглими триярусними вежами. Стiни виконано без надмiрних архiтектурних дета