Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
В»ей. По периметру замку, над вiкнами другого поверху, розташовано декоративнi стрiльницi. Додатковою оздобою можна вважати численнi комини будiвлi. Розповiдають, що ранiше у будинку iснували два пiдземних ходи, якi сполучали примiщення першого поверху. В архiтектурi палацу втiлено цiкаву iдею. Кiлькiсть його вiкон - 365 - вiдповiдаСФ кiлькостi днiв у роцi; 52 кiмнати - кiлькостi тижнiв, а 12 входiв - кiлькостi мiсяцiв. Оригiнально запланували i ставок. Вiн передаСФ обриси тогочасних кордонiв Угорщини.
Краса й архiтектурна довершенiсть оселi була СЧСЧ щастям, приваблювала численних гостей i друзiв родини. ПовоСФнна iсторiя маСФтку - це процес його перетворення на курорт. За совСФтських часiв тут вiдкрили санаторiй Карпати, який працюСФ i сьогоднi. Новi господарi не залишили надто багато вiд його внутрiшньоСЧ оздоби, знищивши довершенiсть i витонченiсть. Залишки вишуканого iнтерСФру можна побачити в однiй iз зал санаторiю та окремих музеях Закарпаття.[15,с.50-55]
БЕРЕГОВЕ
Цiлком природно i вiрно, що своСФ рiдне мiсто ми вважаСФмо центром свiту. Палоцi Горват Лайош Берегове часто називають УкраСЧнською Угорщиною. Довший час провадились переговори про створення окремого угорського нацiонального району. Мандрiвник може наштовхнутись тут на проблему комунiкацiСЧ з мiiевими жителями. Бiльшiсть мешканцiв, особливо старше поколiння, послуговуСФться виключно угорською i орiСФнтуСФться на угорський час.
Мiсто розкинулось на мальовничому березi рiчки Верке, поблизу гiрських пагорбiв, вкритих виноградниками. За припущеннями письменника П. Ференца, колись цi землi становили прикордоння РимськоСЧ iмперiСЧ. Сумнiвна, але гарна легенда, впроваджена до лiтератури МiхаСФм Томпою (1817-1868), розповiдаСФ, що мiсто постало на тому мiii, де мiтичний пастух на iмя Сас знайшов у ямi, яку розрили пiд час бiйки двоСФ бикiв, сiм корит золота i вирiшив збудувати храм.
Першi згадки про мiсто походять з 1063 р. Пiсля смерти короля Бейли РЖ (1046-1061) його володiння були подiленi мiж його трьома синами. Вiд iменi останнього з них - Ламперта, поселення назвали Вiлла Лампертi. Дата заснування мiста дискутуСФться. Однi дослiдники вказують на 1063 р. Згiдно инших вiдомостей, початок йде з 1141 р., коли король переселив сюди саксiв, i тому мiсто отримало назву Лампертхаза. У 1241 р. поселення зруйнували татари. Для пiдтримки колонiстiв, у 1247 р. жителi отримали вiд короля Бейли IV статус королiвського мiста i тимчасове звiльнення вiд податкiв. Розквiт припав на перiод правлiння короля Людвiга Великого i королеви Ержебет. Пiсля чергового запрошення на цi терени переселенцiв з СаксонiСЧ число СЧх настiльки швидко зросло, що в 1504 р. мiсто вже мало назву Берегсас. Разом з иншими, жителi тяжко пережили поразку короля Лайоша РЖРЖ пiд Могачем. Юнацькi роки у Мукачевому i Береговому провiв майбутнiй польський король Стефан Баторiй. Пiзнiше цi землi отримав у власнiсть трансiльванський князь Габор Бетлен. У 1657 р., як помсту за вiйну, яку проти Польщi провадив Дьордь Ракоцi РЖРЖ, мiсто спалили вiйська князя Ю. Любомирського.
22 травня 1703 р. на центральнiй площi мiста крiпак iз с. Тарпа Тамаш Есе розгорнув знамено анти-австрiйського повстання куруцiв пiд проводом Ференца РЖРЖ Ракоцi. На прапорi було написано Cum Deo pro Patria et Libertate (З Богом за Вiтчизну i Свободу). 24 травня 1703 року у поблизькому селищi Вилок повсталi здобули блискучу перемогу над австрiйськими вiйськами. На мiii, де вiдбулась битва, на лiвому березi Тиси, встановили великий памятник загиблим героям. Пiсля поразки повстання Берегсас передали у власнiсть графа Карла Шьонборна-Бухгайма. ЕпiдемiСЧ тифу i дизентерiСЧ зменшили кiлькiсть населення, i тому було запрошено нових переселенцiв зi ШвабiСЧ.
Мiiеве населення активно долучилось до революцiСЧ 1848-1849 рр. У 1869 роцi мiсто отримало право обирати депутатський корпус на чолi з бургомiстром. У 1880 р. у Берегсасi сталася величезна пожежа, яка розпочалась бiля будiвлi комiтатського управлiння i знищила практично все. Сiмя мiiевого лiкаря Лiннера взяла величезнi грошовi позики пiд заставу своСЧх виноградникiв i мiсто одягли у камiнь. Вулицi виклали брукiвкою i обладнали гасовими лiхтарями. У 1919 р. ця тиха провiнцiя знову спричинила мiжнародний скандал. У мiстi створили Угорську Червону армiю. "ади РумунiСЧ й Чехословаччини, намагаючись не допустити поширення революцiйних iдей, зайняли цi територiСЧ. Пiсля пiдписання Сен-Жерменського миру мiсто стало частиною ЧехословацькоСЧ республiки. Саме тодi Берегсас i отримав теперiшню назву Берегове.
Друга свiтова вiйна завдала мешканцям чимало лиха. Особливо постраждала СФврейська громада. Сумний знак, встановлений на будинку, де стояла синагога, а зараз розташовано будинок культури, свiдчить, що у 1941 роцi 250 мiiевих СФвреСЧв були арештованi й виданi нiмцям на територiСЧ окупованоСЧ Польщi. А у квiтнi 1944-го решту осiб СФврейськоСЧ нацiональности (близько восьми тисяч осiб) полiцаСЧ загнали в ТСетто на територiСЧ мiiевоСЧ цегельнi. Усе СЧхнСФ майно конфiскували, а людей вiдправили до концтабору. З 1946 р., пiсля приходу совСФтськоСЧ влади, сталiнський режим, бажаючи помститись мiiевим угорцям як союзникам Гiтлера, провiв репресiСЧ серед мирного населення. Значну кiлькiсть чоловiкiв-угорцiв вивезли на примусовi роботи у вiддаленi частини СовСФтського Союзу. Лише через багато рокiв вони змогли повернутись на батькiвщину. У 1990 р. було проведено референдум про перейменування мiста на Берегсас. Однак це рiшення не знайшло пiдтримки в украСЧнському парламентi.
Площа Ференца РЖРЖ Ра