Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
? князiв, частина з них були одруженi з доньками руських князiв.
Перед зануренням у свiт чергових легенд та оповiдок, якими оповитий замок, варто оглянути його поглядом вiйськового iнженера. Фортеця маСФ форму неправильного чотирикутника з масивними баштами на кожному розi. Загальна площа оборонних споруд у лiпшi часи сягала 2,5 гектари, а до цього ще й додавався замковий двiр i гарний парк на шiсть гектарiв. Кожний наступний господар намагався пiдлаштувати фортецю для власних потреб i одночасно максимально змiцнити СЧСЧ фортифiкацiСЧ. У 1384 р. камянi мури перебудували. У XVI ст. на теренах сучасноСЧ пiвнiчноСЧ Угорщини, Словаччини i Закарпаття на запрошення ВiденськоСЧ вiйськовоСЧ ради працювала група iталiйських iнженерiв. Саме СЧх залучили для наступноСЧ перебудови системи укрiплень з огляду на небезпеку з боку турецькоСЧ iмперiСЧ. Про реконструкцiСЧ Ужгородського замку свiдчать дати, залишенi на мурах. Першу - рiк 1558 - вiднайдемо на вежi за перекидним мостом. Одразу пiд нею виднiються чотири шпаки - герб родини Другетiв. Инша дата - 1698 - розмiщена на пiвденних воротах.
Пiзнiше роботи провадились у 1653-1656 рр. РЖз трьох бокiв фортеця оточена вирубаним у скелi ровом, а з четвертого, пiвнiчно-схiдного, - урвищем. Ширина рову - 15-20 м, глибина 5-10 м.
Найбiльшi перебудови виконали у другiй половинi XVIII ст., коли мури вже втратили своСФ первiсне вiйськове значення. Тодi мiст замiнили звичайним насипом. Головний замковий палац, побудований у стилi ренесансу, нараховуСФ загалом сорок примiщень. У внутрiшньому дворi зберiгся 32-метровий колодязь. Ранiше на бастiонах розташовувалась артилерiя, яка тримала пiд обстрiлом пiдступи до фортецi. На жаль, вiйськовi лихолiття i пiзнiшi перебудови призвели до того, що сьогоднi вiд первинного внутрiшнього декору замку залишились лише окремi фрагменти в однiй з аркад галерей. Це розписи на свiтську тематику, виконанi в iталiйськiй технiцi сТСрафiто. Гарне враження залишають пiзнiшi розписи, що збереглись в однiй з кiмнат замку. У серединi ХРЖХ ст., за часiв перебування в замку греко-католицькоСЧ семiнарiСЧ, це примiщення перетворили на каплицю та прийомну ректор.
Мiцнi мури замку були б нiчим, якби не особливостi життя його власникiв. Пiсля того, як навеснi 1241 року Ужгород та фортецю здобули монголо-татарськi загони хана Сабудая, почалась iсторiя його перебудови. Першим це зробив надорiшпан (палатин) Аба Омодей, якому наприкiнцi XIII ст. угорський король Андраш III подарував мiсто i фортецю за вiрну службу.
Однак, найдовше - бо майже 370 рокiв - власниками замку був рiд Другетiв (1322-1691). З правлiнням одного з них - графа Другета - повязують моторошну легенду про Бiлу Дiву. За переказами, вона була його дочкою. Пiд час ворожоСЧ облоги вiйськами польського князя Ю. Любомирського, дiвчина закохалась у молодого шляхтича, який разом з иншими послами провадив переговори. Почуття було такоСЧ сили, що вона розповiла чужинцю про всi стратегiчнi таСФмницi замку. Очевидно молодик повiвся не зовсiм шляхетно, бо батько таки довiдався про зраду доньки i наказав замурувати СЧСЧ живцем в однiй iз стiн фортецi. Кажуть, з того часу, особливо у вiтрянi ночi, примiщення фортецi наповнюються чудернацькими вiдголосами, подiбними на стогiн.
На подвiрСЧ перед фортецею СФ залишки фундаментiв найдавнiшоСЧ у мiстi церкви Св. Юрiя. Перша згадка про неСЧ походить з 1248 р. Коли володарями замку стали iталiйськi феодали Другети, вони перетворили храм на родинну усипальницю. У XVI ст. його перебудували i розширили. Саме у цiй святинi 24 квiтня 1646 року за активноСЧ участи графинi Анни Другет i пiд керiвництвом Петра Парфенiя було укладено унiю ПравославноСЧ Церкви з престолом Св. Петра. РЗСЧ пiдписали православнi священики i еТСерський СФпископ Ю. Якушич. У 1728 р сталась велика пожежа, храм згорiв, а у 1762 р. його розiбрали остаточно. У 1996 р. громада Ужгорода великим зiбранням вiдзначила рiчницю укладення унiСЧ.
У 1644 р. Ужгородський замок пробували здобути вiйська трансiльванського володаря Дьордя РЖ Ракоцi. На чолi вiйська стояв його каштелян Янош Баллiнг. Тодiшнiй пан Ужгорода Янош Другет у страху перед переважаючими силами ворога втiк до Польщi, а оборону залишив на вiдповiдальнiсть свого каштеляна. Фортецю втримати не вдалось, а СЧСЧ залога незабаром присягнула на вiрнiсть новому власнику. У 1679 i 1684 роках замок знову брали штурмом. Цього разу вiйська РЖмре Текелi - керiвника иншого антигабсбурзького i антикатолицького повстання.
У червнi 1703 року вiйсько повстанцiв-куруцiв, яке очолив трансiльванський князь Ференц II Ракоцi, пiдiйшло до Ужгорода. Попри швидке опанування мiстом, армiСЧ не вдалось з наскоку здобути фортецю. Невеликий австрiйський гарнiзон добре захищався. Лише за допомогою новоприбулих вiйськових загонiв, у число яких входили i верховинцi на чолi з РЖваном Бецою, Ференц II Ракоцi 24 лютого 1704 року прийняв капiтуляцiю замкового гарнiзону.
До речi, з постаттю видатного полководця i полiтичного дiяча Ференца РЖРЖ Ракоцi повязано кiлька цiкавих iсторiй. Кажуть, що в першому переможному бою проти австрiйцiв у вирiшальний момент до нього пiдлетiв сокiл, що принiс у дзьобi шаблю. Турул, а саме так тюркською звучить назва цього птаха, i сьогоднi в замку. Згiдно з легендою, саме цей птах вважаСФться батьком прародичiв угорського народу.
У 1685 р. новим правителем Ужанського комiтату став полковник граф Мiклош Берченi. Замок дiстався йому у спадок пiсля смерти першоСЧ дружини. Граф i його друга дружина - красуня Крiстiна Чакi, перетворили фортецю iз оборонноСЧ на розкiшну резиденцiю. Пiсля ремонт