Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
?тановлено два дзвони: один роботи майстра Ф. Егрi (1924 р.), другий дзвiн походить з м. Арад у РумунiСЧ i початково був вiдлитий для кафедрального храму в Сигетi. У 1948 р., пiсля заборони Греко-КатолицькоСЧ Церкви святиню передали православнiй громадi.
Тячiв маСФ кiлька монументiв, якi прикрашають i урiзноманiтнюють його ландшафт. Одразу при вСЧздi до мiста з боку м. Хуст на вул. Л. Кошута на честь 150-тоСЧ рiчницi з дня народження Тараса Шевченка споруджено памятник поету. У мiстi також СФ погруддя угорського патрiота Лайоша Кошута. На цьому монументi також вiдзначено рiвень води пiд час повенi травня 1970 р. У центрi мiста стоСЧть погруддя совСФтського танкiста Вайди, який загинув пiд час боСЧв за визволення мiста в 1944 роцi.[15,с.40-47]
СОЛОТВИНА
Свою славу поселення здобуло завдяки покладам солi, яку люди почали видобувати ще у прадавнi часи. Селище розташоване на правому березi Тиси, мiж гiрськими хребтами Склаван i Магура, упритул до украСЧнсько-румунського кордону. У лiтературi инколи зустрiчаються старi назви Солотвина - Акнаслатина, Марамароська Солотвина, Слатинськi Доли. Найдавнiшi згадки про селище походять з XIV ст. Початок промислового видобування солi перетворив його на важливий господарський i полiтичний центр. У середньовiччi i навiть у новий час сiль розглядалась як реальна грошова одиниця, тому правителi Угорщини, та й иншi можновладцi, придiляли розвитку Солотвини велику увагу.
СьогоднiшнСФ селище, окрiм солекопiв та ЗакарпатськоСЧ обласноСЧ алергологiчноСЧ лiкарнi, славне своСЧми майстринями-килимарницями. Про добробут мiiевих мешканцiв та СЧх сусiдiв свiдчать будинки, майже кожен з яких смiливо можна назвати витвором мистецтва. Инколи складаСФться враження, що мешканцi знають, як з-пiд землi, окрiм солi, видобути ще й грошi, хоча, за достовiрними поголосками, в окремих випадках це наслiдки прибуткiв, отриманих вiд виробництва нелiцензiйноСЧ продукцiСЧ. ОднiСФю з важливих туристичних розваг СФ мiiевий аналог Мертвого моря - солене Озеро Кунiгунди. Щоб насолодитись цiлющою купiллю, влiтку на вихiднi до нього прибуваСФ кiлька тисяч осiб. Згiдно з легендою, мандруючи iз своСЧм батьком королем Белою РЖV королiвна Кунiгунда кинула в одну з мiiевих шахт свiй перстень. Коли вона вийшла замiж i переСЧхала до Польщi, перстень знайшли у селищi ВСФлiчка пiд Краковом мiiевi солекопи.
З архiтектурних памяток Солотвина можна вiдзначити Церкву Св. Архистратига МихаСЧла (1895 р.). Ще в 1751 р. джерела згадують про iснування у селищi деревяноСЧ церкви, однак у 1784 р. вона повнiстю згорiла. Теперiшня церква - це добротна мурована базилiка, яку закiнчили у 1936 р. стараннями таких доброчинцiв, як СФпископ Великовараданський Михайло Павел, про що свiдчить памятна таблиця румунською мовою перед входом. У 1946 р., пiд час гонiнь на Церкву, СЧСЧ тодiшнiй парох РЖван Марина був засуджений совСФтською владою на 25 рокiв каторги.
У жовтнi 1976 року в Солотвинiй почала дiяти пiдземна лiкарня на 260 лiжок. Тодi лiкарня мала всесоюзне призначення, i лiкарнянi мiiя були пропорцiйно подiленi мiж усiма республiками. На глибинi понад 200 метрiв тут лiкують астму i туберкульоз. У пiдземних вiддiленнях постiйна температура 22-23 градуси, вiдносна вологiсть - 20-26 вiдсоткiв, повiтря асептичне, вмiст мiкробiв у ньому у 5-7 разiв менший, нiж на поверхнi, немаСФ радiацiСЧ i впливу електромагнiтних полiв. "асне кажучи, лiкуСФ саме повiтря, насичене бiологiчно активним аерозолем. Соляний масив маСФ 85 кiлометрiв.
Дорогою вiд Тячева до Рахова у селi Дiлове вченими ВiденськоСЧ цiсарсько-королiвськоСЧ академiСЧ наук Австро-УгорськоСЧ iмперiСЧ було встановлено геодезичний знак, що символiзуСФ Географiчний центр Европи. Латинською мовою тут викарбуванi слова - Locus Perennis. Dilicentissime cum libella librationis quae est in Austria et Hungaria confectacum mensura gradum meridionalium et paralleloumierum Europeum. MD CCC LXXXVII. (Постiйне, точне мiiе. Дуже точно, зi спецiальним апаратом, який виготовлений в АвстрiСЧ й Угорщинi, зi шкалою меридiанiв i паралелей, встановлений Центр Европи. 1887.) Трохи далi вже совСФтськi соцреалiсти встановили, як альтернативу, стелоподiбне творiння. Нещодавно до того додалося архiтектурне творiння украСЧнського походження.[36,с73-77]
РАХРЖВ
...Якби ви знали, який це дивовижний, майже казковий куточок, з густозеленими горами, з вiчно шумливими гiрськими рiками, чистий i свiжий, наче вчора народився. Ноша, звичаСЧ... гуцулiв-номадiв, якi проводять усе лiто зi своСЧми стадами на вершинах гiр, - настiльки своСФрiднi й барвистi, що почуваСФш себе перенесеним у якийсь новий, незнаний свiт... М. Коцюбинський
Рахiв - найвисокогiрнiше мiсто УкраСЧни (820 м. н. р. м.). Найнижча його вулиця лежить на висотi 400 м, а найвища - на висотi 1000 м. Иншою особливiстю мiста СФ те, що тут занотовано одну з найбiльших в УкраСЧнi кiлькiсть гроз з блискавками (43 на рiк).
Рахiв бере свiй початок у 1447 р. Доводилось чути окремi думки про якогось мiтичного Раха, який заснував мiсто. Однак, бiльшiсть мiiевих краСФзнавцiв все ж переконанi, що назва Рахiв походить вiд слова рахувати. Звичайно ж, грошi. Усi розповiдi про вiдважнi ватаги та СЧхнi пригоди опертi на реальних фактах, бо окрему сторiнку в життi Рахова вiдiгравали контрабандисти. Вони активно користали з того факту, що мiсто завжди було природнiм кордоном мiж Галичиною i Закарпаттям. Свого часу тут проходив польсько-угорський, потiм польсько-чехословацький, а зараз украСЧнсько-румунський кордон. Одне слово, люди завжди мали чим займатись.
Окрiм того, мiсто завжди було осередком рiзного ТСатунку опришкiвських ватаг, бiльшiсть з