Археологiя Закарпаття
Дипломная работа - Культура и искусство
Другие дипломы по предмету Культура и искусство
т. пiсля татарських нападiв i часткового знелюднення воно було заселене переселенцями, котрих спровадив король ТРеза РЖРЖ. У 1329 р. король Карл Роберт надав йому привiлеСЧ королiвського мiста. У подальшому, Хуст, як i його замок, пережили велику кiлькiсть пригод, постiйно переходячи вiд одного власника до иншого. У 1939 р. на короткий час мiсто стало столицею КарпатськоСЧ УкраСЧни, яку 21 сiчня 1939 р. проголосили 420 делегатiв краю на чолi з А. Волошиним. Одночасно вони прийняли рiшення про обСФднання з Великою УкраСЧною. Однак, через полiтичнi причини це рiшення не було втiлене у життя i Хуст вiдiйшов до складу ЧехословацькоСЧ держави. Щоправда, багато мешканцiв Закарпаття позитивно оцiнюють той час. Уряд в Празi дбав про нових пiдданих. У 20-х рр. у мiстi збудували окружний дiм, гiмназiю, лiкарню, офiцерське касино. "ада сприяла нацiонально-культурному розвитку громадян. Мiсто страждало вiд стихiйних лих. Зокрема значну його частину довелось вiдбудовувати пiсля катастрофiчноСЧ повенi 1933 р. До початку ДругоСЧ свiтовоСЧ вiйни у мiстi перебував 45-пiхотний полк чеськоСЧ армiСЧ, знаний як Румунський.
Невiдомо, яким чином склалась б подальша доля Хусту, якби не полiтична криза кiнця 30-х рр. Перед загрозою угорськоСЧ окупацiСЧ мiiевi украСЧнцi виявили свiй характер у мiiевостi Красне Поле, що неподалiк мiста. У 1939 р. тут вiдбувся великий бiй мiж воСЧнами украСЧнськоСЧ КарпатськоСЧ Сiчi i переважаючими угорськими вiйськами. Не дивлячись на малу чисельнiсть, сiчовики зустрiли ворога потужною обороною. Лише шляхом великих втрат ворогам вдалось здолати смiливцiв.
Мабуть, жодне мiсто Закарпаття не маСФ такоСЧ кiлькости легенд про своСФ походження, як Хуст. Одразу бiля мосту, при вСЧздi з боку Виноградова, стоСЧть скеля, що характерна своСЧм червоним вiдтiнком ТСрунту. Кажуть, що за часiв татарських нападiв мiiевий воСФвода на iмя Хуст убив на нiй власного сина, прийнявши його за татарина. Усвiдомивши помилку, володар наклав на себе руки. Кров батька i сина перемiшались i навiчно змiнили колiр цього каменю. Жителi инколи охоче розповiдають иншi, не менш екзотичнi версiСЧ походження назви мiста. Одна з них, навязуючи до мiiевого ландшафту, говорить, що колись чортовi заманулося вискочити з пекла. Вiн пробив головою землю посеред гарноСЧ квiтучоСЧ рiвнини. Але чорт мав на кiнцi хвоста китицю, i нею зачепився за землю. Як вiн не смикався, вийняти СЧСЧ не вдавалося. Тодi вiн напружив усi сили, рвонув i вiдiрвав частину хвоста. З болю дiдько зарепетував: Йой, хвуст, хвуст, хвуст! Луна покотилася долиною i з того часу на мiii, де вискочив чорт, стоСЧть гора, а саму мiiевiсть люди прозвали Хустом. За иншими легендами, назва Хуст (угорською HUSZT) походить вiд перших лiтер сусiднiх коронних мiст: H (Hosszmezo - Довге Поле), U (Visk - Вишково), SZ (Sziget - Сiгет), T (Tcso - Тячiв).[37,с.15-18]
РуСЧни мiiевого замку височать над мiстом на горi, висотою понад 150 м. Перша згадка про нього походить з 1191 р. Вiн витримав татарську облогу 1241 р., у 1594 р. напад хана Гiрея, у 1661 р. - напад турецькоСЧ армiСЧ. За час своСФСЧ складноСЧ iсторiСЧ замок кiлька разiв перебудовували. ВСЧзнi ворота з пiвденно-схiдного боку захищала башта, спрямована гострим кутом назовнi. У дворi були господарськi i житловi споруди, резервуари для накопичення води, тут розташувались палацовi споруди та иншi примiщення. Задля безпеки облаштували глибокий колодязь. Инколи замок використовували як вязницю. У XV ст. король Матяш подарував замок разом з солекопальнями своСЧй дружинi, королевi Беатрисi Арагонськiй. НайбiльшоСЧ розбудови замок зазнав у XVI - на початку XVII ст. У 1661 р. знаний турецький мандрiвник i поет Евлiя Челебi, перебуваючи у складi турецького посольства, захоплено порiвнював цю твердиню з вiдомою фортецею РЖскандер. У рiзний перiод замком володiли королi ЖиТСмонд Люксембурзький, Ладислав (Лайош) РЖРЖ (1516-1526). Згодом, СЧСЧ володарем був угорський магнат РЖштван БочкоСЧ, а пiсля нього - трансiльванський князь Габор Баторi. У XVРЖ столiттi СЧСЧ продали за двадцять тисяч канцлеру Мiгалю Телекi. ХVРЖРЖ столiття пiд час володiння родини РедеСЧ настав розквiт хустського замка. Ференц РедеСЧ у 1657 роцi був обраний князем ТрансiльванiСЧ. Коли на початку XVРЖII ст. вибухнуло повстання пiд проводом Ференца РЖРЖ Ракоцi, його сподвижник Емерiх РЖлошваСЧ пробрався до замку, хитрiстю переманив на свiй бiк замкову сторожу i заволодiв фортецею. Перебуваючи пiд враженням вiд такого неймовiрного розвитку подiй, росiйський посол у Вiднi Петро Голiцин повiдомив про захоплення замку у Хустi царя Петра РЖ. Фортеця стала важливим стратегiчним обСФктом у повстаннi куруцiв. У XVI-XVII ст. з розвитком вогнепальноСЧ зброСЧ замок постiйно реконструювали i змiцнювали. У його верхнiй частинi був арсенал, внизу - льохи, з яких провадили кiлька пiдземних ходiв. Замок мав колодязь, глибиною 160 м. Угорська шляхта активно користала з його мурiв як центру для боротьби за незалежнiсть вiд австрiйськоСЧ iмперiСЧ. Пiсля поразки куруцiв тут розташувався австрiйський гарнiзон. Однак, 3 липня 1766 р. замок спiткала катастрофiчна невдача. Пiд час потужноСЧ грози блискавка влучила у льох, де зберiгали порох, i фортеця злетiла у повiтря. Майбутнiй iмператор АвстрiСЧ Йосиф РЖРЖ особисто прибув, щоб оглянути наслiдки лиха. Саме вiн i прийняв рiшення про переведення вiйськового гарнiзону до Мукачевого. Фортеця ще раз постраждала у 1788 р., i знову вiд сильноСЧ грози. По тому замок у Хустi вже нiколи не вiдбудовували. До нашого часу збереглись лише руСЧни зовнiшнiх ворiт, пороховоСЧ вежi, бастiонiв, стiн по периметру. Сьогоднi тi, хто пiднiмаються на його