Geum.ru

Педагогика

  • 4461. Педагогічна взаємодія і механізм співробітництва педагога й учнів
    Курсовой проект пополнение в коллекции 05.12.2010

     

    1. Бех І.Д. Закономірності сучасного виховного процесу // Дошкільне виховання. 2004. - №2. С. 3 - 5.
    2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник \ За ред. В.Г. Кременя. К.: Освіта, 2004. 384 с.
    3. Гапоненко Л. Розвиток рефлексіїї як психологічного механізму корекції професійної поведінки у педагогічному спілкуванні // Педагогіка і психологія. - 2001. - № 3-4. - С. 81-89.
    4. Дрейвс В.А. Преподавание он-лайн. М.: МАПДО, 2003. 360 с.
    5. Ильин Г. Л. Философия образования (идея непрерывности). - М., 2002.
    6. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко. К., 2005. 608 с.
    7. Коротаева Е.В. Директор-учитель-ученик: пути взаимодействия. - М.: Сентябрь, 2000. 144 с.
    8. Критерии качества учебных курсов. Рекомендации американских педагогов. http://eee.educuse.du/ir/library/html/cem9915.html
    9. Кульневич С. В. Педагогика личности. От концепций до технологий. - Ростов-н / Д, 2001.
    10. Кухаренко В.М., Рибалко О.В., Сиротенко Н.Г. Дистанційне навчання: Умови застосування. Дистанційний курс: Навчальний посібник / За ред. В.М.Кухаренка. Харків: НТУ “ХПІ”, “Торсінг”, 2002. 320 с.
    11. Нор К.Ф. Використання американського досвіду формування комунікативних умінь майбутніх учителів // Наукові праці: Науково-методичний журнал. Т. 28. Вип. 15. Педагогічні науки. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2003. - С. 54-58.
    12. Образовательно-педагогическая прогностика. Теория, методика, практика: Учеб. пособие / Б. С. Гершунский. - М., 2003.
    13. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Под ред. С.А.Смирнова. М.: Академия, 2006. 512 с.
    14. Педагогічна майстерність: Підручник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - К.: Вища школа, 2004. -418с.
    15. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2-х т. Т. 2. М., 2001. 420 с.
    16. Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька. Навч. Посібник. К., 2002. 270 с.
    17. Савенкова Л. Комунікативність учителя. // Педагогіка толерантності. - 2007. - №1. - С. 94-100.
    18. Соколов В.Н. Педагогические взаимодействия в эвристическом обучении: Автореф. дис. д-ра пед. наук. - М., 2003.
    19. Сисоєва С.О. Проблеми дистанційного навчання: педагогічний аспект // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Випуск ІІІIV. 2003. C. 81.
    20. Степанов О. М., Фібула М. М. Основи психології і педагогіки: Посібник, Київ: Академвидав, 2003; 502с.
    21. Третьяков П. И., Митин С. Н., Бояринцева Н. И. Адаптивное управление педагогическими системами: Учеб. пособие для студ. высших учеб. заведений. - М., 2003.
  • 4462. Педагогічна діяльність Миколи Івановича Пирогова
    Курсовой проект пополнение в коллекции 18.11.2010

    Як перший щабель освіти йде елементарна початкова дворічна школа. Програма занять у цій школі розрахована на розвиток первісних основ мислення, що вчаться, і спостережливості шляхом навчання рідній мові, рахунку й, зокрема, розвиток спостережливості шляхом наочного навчання в дусі Песталоцци. До речі, Пирогов надавав величезного значення наочному навчанню й вважав, найважливіше застосовувати принцип наочності в як можна ранньому віці. У статті Пирогов говорить про спосіб викладання природних наук. “Взагалі, головний обов'язок педагога полягає переважно в тім , що б науку викладати не стільки для самої науки, скільки для розвитку,за допомогою науки тієї або іншої розумової розумової або щиросердечної здатності. Природне й повинне саме служити до розвитку спостережливої здатності в дитини, початківця знайомити з навколишньою його природою. Потрібно привчити з раннього років і його очей, і його дотик до виразного відшукування різних ознак, що характеризують природні тіла; дайте йому в руки мінерал,рослина, тварина й запитуйте його, що він бачить і що він знаходить особливого; змусьте його знайти й описати розходження тим часом й іншим тілом, і завдання ваша буде дозволена, ціль буде цілком досягнута.” (8)

  • 4463. Педагогічна експертиза учбової книги
    Информация пополнение в коллекции 14.10.2010

    З метою встановлення кількості критеріїв ступеня реалізації підручником функцій навчання складається анкета типа Ф-1. Всім експертам лунають анкети типа Ф-1 з проханням уважно ознайомитися із змістом основних критеріїв (пунктів з одинарною індексацією). Пропонується ранжувати їх за 9-бальною шкалою. Рівноцінні, на думку експерта, пункти оцінюються однаково (при цьому збіг оцінок допустимий не більше ніж по трьох критеріях). Після цього експерти приступають до ранжировки пояснюючих критеріїв (з подвійною індексацією), керуючись вказівками, приведеними вище, але за т бальною шкалою (п кількість критеріїв, що пояснюють основний критерій). Якщо формулювання критерію експерту здається невдалим або незрозумілим, то після рангу ставиться знак «?» і хвилястою межею підкреслюється невдалий текст. Свої пропозиції по формулюванню критеріїв експерт може висловити письмово на зворотному боці анкети.

  • 4464. Педагогічна експертиза шкільних підручників
    Информация пополнение в коллекции 18.10.2010

    Характерними особливостями експертного методу як наукового інструменту вивчення складних неформалізованих проблем є: 1) науково обґрунтована організація проведення всіх етапів експертизи; 2) вживання кількісних методик як при відборі експериментів, так і при обробці їх думок; 3) обґрунтовування необхідної і достатньої кількості експертів і оцінка достовірності колективної експертної думки. Ці три особливості і відрізняють експертний метод від звичної і давно відомої експертизи, широко вживаної в різних сферах людської діяльності [1]. Експертні методи слід розглядати в педагогіці не як спосіб виявлення громадської думки про її проблеми, а як один з можливих підходів до всебічного вивчення складних педагогічних проблем. В основі методу групових експертних оцінок (ГЕО), що є основним методом дослідження в кваліметрії [2], лежать наступні твердження. По-перше, експертна оцінка має характер вірогідності і ґрунтується на здатності експерта давати оцінку в умовах невизначеності, тобто тоді, коли повнота або достовірність інформації або специфіка об'єкту не дозволяють провести метрологічне вимірювання. По-друге, вважається, що узагальнена колективна думка групи експертів більш достовірна, ніж думка одного експерта, хай навіть самого компетентного зі всіх. По-третє, відбір експертів, процедура роботи з ними, розробка анкет-тестів, обробка експертних думок проводяться по певному алгоритму з метою зменшення «шуму експертів» як «датчиків інформації» і з оцінкою довірчої вірогідності (погрішності) експертного висновку.

  • 4465. Педагогічна освіта незалежної України — важливий чинник підвищення ефективності навчання
    Информация пополнение в коллекции 21.09.2010

    Звідси потреба відповідної перебудови навчального процесу, що орієнтував би не тільки на творче засвоєння базових знань, а й на вироблення умінь, навичок і бажання самостійно навчатися, оволодівати новою інформацією, уміти використовувати здобуті знання у практичній діяльності. Звідси також виникає необхідність організаційної добудови освіти створення всіх ланок безперервної системи освіти впродовж життя, формування розгалуженого і наповненого ринку різноманітних освітніх послуг. Тільки так ми зможемо забезпечити суб'єктивний чинник об'єктивно зумовленого входження країни в новий етап людської цивілізації суспільство знань. Суспільство, яке не тільки буде характеризуватись науково-інформаційними технологіями у виробництві, а й де всі сфери життєдіяльності як на загальносуспільному, так і на індивідуальному рівні базуватимуться на ефективному використанні знань та інформації. Наблизитись до такого рівня розвитку суспільства й ефективно функціонувати в ньому можна лише за умови, що здобуття знань упродовж життя і функціонування людини на основі знань в усіх сферах стане визначальною рисою способу життя людини.

  • 4466. Педагогічна практика
    Отчет по практике пополнение в коллекции 26.01.2010

    №ДЕНЬЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ103.11.08Знайомство з роботою психолога. Знайомство з навчальним закладом, його історією, традиціями, структурою, керівниками.204.11.08Складання графіку відвідування місця проходження практики. Знайомство з роботою психолога.305.11.08Відвідування методичного обєднання (бесіда з вчителями). Знайомство з роботою психолога.406.11.08Знайомство з роботою психолога. Ведення щоденника.507.11.08Знайомство з роботою психолога. Знайомство з навчально-виховним процесом в навчальному закладі та плануванням роботи.607.11.08Відвідування уроків російської літератури в 8 класі710.11.08Відвідування уроків математики і російської мови в 7 та 8 класах відповідно. 811.11.08Відвідування уроків вчителів. 912.11.08Відвідування уроків.1014.11.08Відвідування уроків вчителів. Підбір методик для дослідження учнів одного класу.1115.11.08Виконання разових індивідуальних завдань. Вивчення специфіки роботи класного керівника. Відвідування уроків.1215.11.08Підготовка залікового навчального заняття для учнів 8-го класу.1317.11.08Відвідування уроків вчителів. Підбір методик для дослідження учнів одного класу.1422.11.08Виконання індивідуальних завдань. Ведення щоденника.1524.11.08Підготовка залікового виховного заходу для учнів 8-го класу1625.11.08Відвідування уроків вчителів. Підбір методик для дослідження учнів одного класу.1726.11.08Проведення залікового навчального заняття для учнів 8-го класу. Дослідження психологічних особливостей учнів одного класу (з допомогою методу спостереження1821.11.07Проведення залікового навчально заняття для учнів 8-го класу. Дослідження психологічних особливостей учнів одного класу (з допомогою методу спостереження1927.11.08Опрацювання емпіричного матеріалу. Психологічна інтерпретація даних.2028.11.08 Психологічна інтерпретація даних. Оформлення щоденника педагогічної практики. Ведення щоденник особистих записів. Написання характеристики на учнів одного класу. Міністерство освіти і науки України

  • 4467. Педагогічна роль оцінки на сучасному етапі
    Курсовой проект пополнение в коллекции 31.08.2010

    Для реалізації стимулюючої функції необхідно висувати розумні й обєктивні вимоги, перевіряти головне. Загальновідомим є той факт, що різні педагоги висувають різні вимоги до своїх учнів: в одних тести є дуже легкими, в інших їх неможливо виконати. При таких крайнощах необхідно переглянути вимоги, підходи й правила, якими керується педагог при виставленні оцінок. Будь-яка перевірка має починатися для учня успішно. Бажано починати з легких питань і поступово переходити до більш складних. В учня зявляється впевненість, що він краще справляється із завданням. Перевірка має вселяти успіх. Педагог формує переконання, що завдання може виконати кожен, хто достатньо підготувався. Кожен учень повинен мати не одну можливість для успіху. Кожна дитина має свої сильні сторони. Деякі краще пишуть, аніж переказують. Тому мають бути найрізноманітніші виді опитувань. При здійсненні зворотного звязку необхідно визначити частоту його проведення. Принцип “чим частіше, тим краще” навряд чи підходить у процесі навчання. Без урахування певних умов інтенсивний зворотній звязок може викликати негативні наслідки психічного й соматичного характеру. З одного боку, існують дослідження, в яких підтверджується ефективність інтенсивного зворотного звязку. З іншого боку, інтенсивні опитування можуть викликати патологічні вища при незбалансованості домашніх завдань і можливостей учнів засвоювати ці знання на тому рівні розвитку навчальних умінь, на якому вони знаходяться. Якщо використовувати зворотній звязок як “батіг”, то це може мати негативні наслідки. Якщо ж зворотній звязок використовувати як надання можливості кожному учневі повідомляти про свої успіхи на кожному уроці, то він несе позитивний, безконфліктний, стимулюючий характер. Тому при стовідсотковому зворотному звязку необхідно створювати умови учням для підготовки до кожного уроку. Перевіряти ж треба найголовніше, що необхідно утримувати в памяті. Педагог має бути орієнтований не на відшукування помилок, а на пошук успіху. Оцінюючи діяльність учнів, бажано передусім знаходити успіх, позитивні моменти в діяльності школярів. Після усної відповіді учня йому спочатку повідомляються всі позитивні моменти його виступу: за змістом, за мовленням, за манерою спілкування, потім можна підказати те, над чим варто попрацювати. Краще, щоб друга частина була висловлена в індивідуальній бесіді після уроку. А.К.Колеченко пропонує такий спосіб заохочення учнів: при перевірці письмових робіт можна зеленою пастою відмічати успіх дитини, все, з чим вона впоралася, а червоною помилки учня. Домінування зеленого кольору над зеленим стимулює учня до зростання, до занять даним предметом. Небажано повідомляти оцінки батькам на батьківських зборах вголос. У деяких країнах це питання вирішується так: батьки отримують конверти з оцінками своїх дітей. На зборах ж вирішуються загальні для всіх питання. Повідомлення ж уголос поганих оцінок не дише не стимулює дітей, але формує в них почуття помсти по відношенню до вчителя, у батьків може сформуватися негативне ставлення до вчителя. Вони перестають ходити на батьківські збори, стимулювати дитину до занять даним предметом. Реалізація принципу відшукування помилок призводить нерідко до помсти учня як педагогові, так і батькам і всьому суспільству [10,203].

  • 4468. Педагогічна спадщина Неплюєва
    Доклад пополнение в коллекции 28.11.2010

    Згодом у мецената Неплюєв виникає бажання перетворити школу у Православне Хрестовоздвиженське трудове братство. Величезна увага тут приділялась інтелектуальному й естетичному розвитку: регулярно проводились літературно-музичні вечори, працювала велика бібліотека, виступали драматичні трупа, власний симфонічний оркестр і оркестр народних інструментів. Перші випускники школи дали декілька молодих людей , котрі не захотіли залишати школу. Неплюєв дає їм землю , на якій вони створюють трудову общину, котра утримує назву Православного Хрестовоздвиженського трудового Братства. „ Мені не треба було продумувати форму життя , - пише Неплюєв, - найкраще підходящу до віри й розуміння віруючого христянина. Св.апостоли…. навчили нас тому приклади братські общини, цієї єдиної формі соціального устрою, найбільш відповідної до братської любові”. Ціль Братства Неплюєв формулює так: „ заснувати відносини на труді та єдиної християнської основі братолюбія”. Головним фактором соціальних змін, наголошував Микола Неплюєв, є формування у людини „нової свідомості”. Високоморальних норм поведінки в усіх ситуаціях. Лише за таких умов „нова людина” буде завжди робити, що дозволяє совість, моральний обовязок та соціальна мудрість. Тому ніякі соціальні перевороти, на думку Неплюєва, не ведуть до спасіння людства. Вирішальна роль в цьому належить моральному вихованню.

  • 4469. Педагогічна техніка викладача
    Курсовой проект пополнение в коллекции 29.01.2011

    Нова концепція освіти і виховання у вищій школі вимагає удосконалення педагогічної діяльності викладачів вищого навчального закладу і досягнення ними професіоналізму. Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування професіоналізму загалом. Професіоналізм спілкування - це готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами. Обов'язковою нормою професійної поведінки викладача є дотримання педагогічної етики, прагнення формувати людські стосунки зі студентами і між ними. Отже, професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення забезпечують розвиток цілісної системи - професіоналізму діяльності педагога. В педагогічній діяльності ці структурні елементи взаємопов'язані і взаємозумовлені. У формуванні особистості педагога є два головних аспекти - професійний і культурний. Отже, вищий навчальний заклад покликаний давати не тільки знання, а й формувати особистість. Саме культура є підґрунтям формування особистості вчителя. Тільки у культурному середовищі можуть формуватися спеціалісти, здатні вільно і широко мислити, створювати інтелектуальні цінності, яких завжди потребує суспільство. Педагогічна культура діалектичне пов'язана з усіма елементами особистісної культури: моральною, естетичною, розумовою, правовою, політичною, екологічною та ін., оскільки вона є інтегральним показником інших видів культур, їх складовою і в той же час включає їх у себе. Складові педагогічної культури - науковий світогляд, наукова ерудиція, духовне багатство, педагогічна майстерність, педагогічні здібності, природно-педагогічні людські якості, педагогічна техніка (культура зовнішнього вигляду, культура мови, культура спілкування, педагогічна етика, педагогічний такт), прагнення до самовдосконалення. Саме цією педагогічною культурою має володіти викладач вищого навчального закладу. Виділення педагогічної культури, однієї з найважливіших складових суспільства, зумовлене специфікою педагогічної діяльності викладача, вчителя, спрямованої на формування особистості, здатної у майбутньому відтворювати й збагачувати культуру суспільства.

  • 4470. Педагогічна техніка як складова навчальної технології
    Информация пополнение в коллекции 15.10.2010

    Центральним поняттям є поняття «навчання», «процес навчання» («навчальний процес»). Різні автори дають трохи різні і взаємодоповнюючі один одного визначення. Так, у короткому психологічному словнику-хрестоматії: «Навчання процес стимуляції і керування зовнішньою і внутрішньою активністю учня, у результаті якої в нього формуються визначені знання, навички, уміння». К.К.Платонов визначає навчання як «формування знань, навичок, умінь і звичок… Воно спирається на вправу, а отже, і на тренування, але у свою чергу не зводиться до них. Сутністю його є встановлення зв'язків засвоюваного з уже засвоєним». У цій системі під керівництвом учителя відбувається оволодіння учнем основами наук, способами діяльності, його розвиток. Кожний із суб'єктів (вчитель і учень) має свої функції в цій взаємозалежній діяльності. Завдання вчителя полягає не тільки в тім, щоб повідомити знання, але й у тім, щоб керувати процесом засвоєння знань і способів діяльності. Задача учня опанувати системою знань, способами їхнього одержання, переробки, збереження і застосування, виховуючи в собі необхідні якості особистості… Процес навчання завжди починається з постановки вчителем учбово-пізнавальної мети й організації її прийняття учнем… Навчальна діяльність учнів у широкому розумінні розглядається як один з видів пізнання, що протікає на основі відбивно-перетворюючої діяльності суб'єкта».

  • 4471. педагогічний досвід роботи по проведенню і підготовці свят в спеціальних установах для дітей з порушеним слухом
    Курсовой проект пополнение в коллекции 28.03.2011
  • 4472. Педагогічний малюнок на класній дошці в роботі вчителя початкових класів
    Дипломная работа пополнение в коллекции 11.10.2010

    Є відомості, що в середні віки в Західній Європі для вправ при навчанні малюванню застосовувалися грифельні дошки. Найбільше поширення малюнок крейдою на класній дошці одержав у другій половині XIX століття, тобто в той період, коли малювання було введено в школах як загальноосвітній предмет. Історики вважають, що одним з перших педагогів, що запропонував використовувати класну дошку і крейду на початкових етапах навчання, був Рамзауер, учень Песталоцці. Іоганн Генріх Песталоцці (17461827), розробляючи теорію навчання, писав про те, що застосування чіткої, науково обґрунтованої методики дозволяє будь-якій людині навчитися малювати прості предмети. Він запропонував ряд вправ, що сприяють розвитку окоміру, розумінню обєму і простору. Песталоцці пропонував навчати дітей осмисленому малюванню, учити їх аналізувати складні форми, порівнювати, групувати по подібності з найпростішими геометричними формами. Він подав думку про застосування аспідних дощок і крейди для набуття початкових навичок у малюванні найпростіших предметів. Навчати малюнку, вважав Песталоцці, можна тільки з натури. Рамзауер, розвиваючи далі основні положення методики Песталоцці, видав у Франції книгу «Навчання малюванню», у якій пропонував проводити спочатку попередню, так названу механічну підготовку учнів, пов'язану з розвитком рухів руки. На цьому етапі учні повторювали у своїх зошитах малюнки, виконані вчителем крейдою на класній дошці (головним чином різні кути, криві лінії, геометричні фігури). Тільки після подібних багаторазових вправ можна було переходити до малювання з натури.

  • 4473. Педагогічні ідеї Гринченка
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.10.2010

     

    1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. К.: Либідь, 2003.
    2. Бойко Б. Народний театр у розумінні Бориса Грінченка // Пам'ять століть. 1999. - №1. - С.60-65.
    3. Веркалець М. Б.Грінченко // Веркалець М. А.Ю. Кримський у колі своїх сучасників. - К., 1990. - С. 26-38.
    4. Веркалець М.М. Педагогічні погляди Б.Д.Грінченка // Радянська школа, 1988. - № 12.
    5. Вишневський О. І. Сучасне українське виховання. - Львів, 1996.
    6. Гаєвська Л.Б. Грінченко і художня еволюція української прози (кінець ХІХ-поч.ХХ ст.) // Рад. літературознавство. - 1990. - № 1. - С.50-61.
    7. Грінченко М. Школи, де вчителював Борис Грінченко // Шлях освіти.-1998. - № 4. - С.47-50.
    8. Єфремов С. Борис Грінченко //Духовні криниці. Ч.1. - К., 1997. - С. 420-423.
    9. Зайченко І.В. Педагогіка. Чернігів, 2003. 528 с.
    10. Зубкова Н. Бібліотечна діяльність Бориса Грінченка // Бібліотечний вісник. - 1996. - № 1.- С.11-12.
    11. Карпенко І.М., Неживий О.І. Образ світу в педагогічній системі Б.Грінченка // Педагогіка і психологія. - 1997. - № 1. - С.209-214.
    12. Качкан В.А. Борис Грінченко: [Про життя і творчість укр.письменника] Освіта. - 1993. - 6 серп. (№ 23). - С.13.
    13. Качкан В.А. Українське народознавство в іменах:У 2 ч. Ч.1: Навч.посібник За ред. А.3.Москаленка. - К., 1994. - 336 с.
    14. Кирій І. "За Грінченка..."// Рідна школа. - 1997. - № 12. - С.12-13.
    15. Ковбасенко Ю. Філологічний аналіз оповідання Бориса Грінченка Украла Дивослово. - 1996. - № 2. - С.45-46.
    16. Козар Л. Борис Грінченко: "Тільки виховання рідною мовою може принести користь народові" // Світ. - 1999. - № 8. - лют.
    17. Козар Л. Школа в житті Бориса Грінченка // Укр.мова та літ. - 1996. - №3.- С.1-2.
    18. Кононко О. Л. Плекаємо у дитини життєдайне самоставлення // Дошкільне виховання. 2002. № 2.
    19. Концепція національного виховання // Освіта. 1996. 7 серпня.
    20. Костюк В. В. Творче самовиявлення особистості школяра у навчально-виховному процесі. Запоріжжя, 2000.
    21. Костюк Г. С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К., 1989.
    22. Кремень В. Г. Національна освіта як соціокультурне явище // Учитель. 1999. № 11-12.
    23. Кузьмінський А.І., Омеляненко В.Л. Педагогіка. К.: Знання-Прес, 2003. 418 с.
    24. Кучинський М. Людмила Старицька-Черняхівська про творчість Бориса Грінченка //Дивослово - 1994. - № 5-6. - С.55-59.
    25. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. М., 1998.
    26. Національна доктрина розвитку України у XXI столітті. - К., 2002.
    27. Неживий О., Корольова Л. Особистість учителя національної школи в доробку Б.Грінченка // Дивослово. - 1997. - № 4. - С. 36-40.
    28. Неживий О.І. Із досвіду впровадження у практику навчальних закладів Луганщини педагогічної спадщини Б.Грінченка // Пробл.освіти. - 1996.- Вип.5. - С.104-112.
    29. Погрібний А.Г. Борис Грінченко // Грінченко Б. Твори: В 2 т. - К.: Наук. думка, 1990. - Т.1. - С.5-30.
    30. Подласый И.П. Педагогика. М.: Владос, 1999.
    31. Поліщук М.С. "На Вкраїні повинна бути українська школа...": Про укр.педагога Б.Д.Грінченка // Рідна школа. - 1993. - № 11-12. - С.76-77.
    32. Пометун О. І. Основні теорії виховання. К., 2000.
    33. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості. К., 1996.
    34. Рубинштейн Л. С. Проблемы общей психологии. М., 1976.
    35. Савченко О. Реформування змісту шкільної освіти в контексті педагогічної спадщини Василя Сухомлинського // Почат. шк. 1999. № 9.
    36. Сокольников Ю. П. Теория воспитательного пространства. М., 1977.
    37. Соловейчик С. Педагогика для всех. - М., 1989.
    38. Стелшахович М. Г. Українська родинна педагогіка. - К, 1996.
    39. Тараненко О.О. Борис Грінченко і "Словарь української мови" // Укр. мова і літ. в шк. - 1988. - № 12. - С.58-64.
    40. Філологічні студії: Збірник праць студентської науково-проблемної групи з фольклористики / За ред. З.Ф.кудрявцевої. Чернігів, 2003. 76 с.
    41. Фіцула М.М. Педагогіка. К.: Академія, 2000
  • 4474. Педагогічні ідеї Марії Монтессорі в сучасних дощкільних закладах
    Курсовой проект пополнение в коллекции 18.10.2009

    У 1907 р. М. Монтессорі трапилася нагода застосувати на практиці свою теорію та результати перших спостережень і дослідів. Генеральний директор Римської домобудівної асоціації, талановитий інженер Едуардо Таламо, наважившись на соціальний експеримент, запропонував їй відкрити в реконструйованих Асоціацією будинках новий тип дошкільного закладу денний притулок, школу для малюків. Створений « Будинок дитини » М. Монтессорі використала як своєрідний експериментальний майданчик. Спеціальне середовище в ньому стимулювало природний роз0виток дітей. Навчалися вони з 9 до 16 год.; а їхні заняття поєднували вільні ігри з молитвами, різноманітну пізнавальну діяльність зі співами. Все в школі було зорієнтовано на те, щоб привчити дитину до самостійності, сприяти її різнобічному вдосконаленню, допомогти їй організувати свою діяльність, реалізувати свою природу. Не визнаючи класно урочної системи, М. Монтессорі змінила інтерєр приміщень, у яких навчалися діти. Переставляти відповідно до своїх потреб легкі переносні столики, маленькі стільчики й крісла могла навіть трирічна дитина. Різновікові Монтессорі групи обєднували вихованців від 2-х з половиною до 6-ти років. Кожен із них вчився працювати наодинці або разом з іншими. Цей вибір дитина робила сама, дотримуючись основних правил групи і спонукаючи до цього інших. Новачкам допомагали старші, досвідченіші. Здобувши згодом навчальні навички, вони вже допомагали тим, хто цього потребував. Так малюки вчилися поводитися у товаристві різних людей, тобто набували навичок соціальної поведінки.

  • 4475. Педагогічні основи використання загадок як засобу розумового виховання молодших школярів
    Дипломная работа пополнение в коллекции 22.10.2009

     

    1. Áàê³íà Ò.Çàãàäêà â ñó÷àñíîìó äèòÿ÷îìó ôîëüêëîð³// Ïèòàííÿ ô³ëîëî㳿: Çá. íàóê. ïðàöü ÒÄÏÓ. 1997. ¹1. Ñ.13.
    2. ÁàðàáàøÂ.Ï., Áàìáóðê³í Î.Ï.Íàðîäíà äèäàêòèêà ó ñèñòåì³ âèõîâàííÿ Â.Î.Ñóõîìëèíñüêîãî// Ïî÷. øêîëà. 1994. ¹910. Ñ.3638.
    3. ÁàðäèíÊ.Â.Êàê íàó÷èòü äåòåé ó÷èòüñÿ. Ì.: Ïåäàãîãèêà, 1987. 144 c.
    4. Áàðøàé Ë. Ïðî ðîáîòó ç çàãàäêîþ// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1990. ¹9. Ñ.2628.
    5. Áåçëþäíà Ì. Ìåòîäè÷íî-ïðîöåñóàëüíå çàáåçïå÷åííÿ ðîçâèâàëüíîãî íàâ÷àííÿ â åìï³ðè÷íîìó äîñâ³ä³ Â.Ñóõîìëèíñüêîãî// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 2000. ¹4. Ñ.6667.
    6. Áåçðóêîâà ². Çáàãà÷åííÿ óêðà¿íñüêîãî ìîâëåííÿ ïåðøîêëàñíèê³â çàñîáàìè äèòÿ÷î¿ íàðîäíî¿ ïîåòè÷íî¿ òâîð÷îñò³// Ïî÷. øê. 1997. ¹9. Ñ.1822.
    7. Áåðåçîâñüêèé ².Ã. Óêðà¿íñüêà íàðîäíà òâîð÷³ñòü. Ê.: Íàóêîâà äóìêà, 1973. 152ñ.
    8. Á³ëåöüêà Í.Ä. Óêðà¿íñüê³ çàãàäêè, ïðèñë³âÿ òà ïðèêàçêè ïðî ïðèðîäó. 1 êëàñ// Ðîçêàæ³òü îíóêó. 1999. ¹2. Ñ.3435.
    9. ÁîéêîÀ. Ïåäàãîã³÷íèé ïîòåíö³àë íàö³îíàëüíî-êóëüòóðíèõ òðàäèö³é// гäíà øêîëà. 1999. ¹10. Ñ.1215.
    10. Áîé÷åíêîÑ.Î.Âèêîðèñòàííÿ åëåìåíò³â íàðîäîçíàâñòâà ó íàâ÷àëüíî-âèõîâíîìó ïðîöåñ³// Ïî÷. øêîëà. 1996. ¹9. Ñ.3336
    11. ÁîíäàðåíêîÃ. Óðîêè ÷èòàííÿ ³ ìîâè ÿê çàñ³á ðîçóìîâîãî âèõîâàííÿ ìîëîäøèõ øêîëÿð³â// Ïî÷. øêîëà 1999. ¹5 ñ.5153
    12. ÁóëàøåâÃ.Î. Óêðà¿íñüêèé íàðîä ó ñâî¿õ ëåãåíäàõ, ðåë³ã³éíèõ ïîãëÿäàõ òà â³ðóâàííÿõ: Êîñìîëîã³÷í³ óêðà¿íñüê³ ïîãëÿäè òà â³ðóâàííÿ. Ê.: Äîâ³ðà, 1993. 414ñ.
    13. ÂàðåìóñÊ.². ϳçíàâàëüí³ çàâäàííÿ äëÿ ó÷í³â ïî÷àòêîâèõ êëàñ³â// Ïî÷. øêîëà 1999. ¹8. ñ.5356
    14. ³äãàäàé! Çàãàäêè, ïðèñë³âÿ, ïðèêàçêè ³ ñêîðîìîâêè ó äèòÿ÷îìó ñàäêó / Óïîð. Ë.Â.Ãóðàø, Ã.Ã. Êëþºâà, À.Ì.Áîãóø. Ê.: Ðàä. øêîëà. 1982. 142ñ.
    15. ³êîâà òà ïåäàãîã³÷íà ïñèõîëîã³ÿ: Íàâ÷. ïîñ³á. / Î.Â.Ñêðèï÷åíêî, Ë.Â.Äîëèíñüêà, Ç.Â. Îãîðîäí³é÷óê òà ³í. Ê.: Ïðîñâ³òà, 2001. 416ñ.
    16. Âîçíþê Î. Íàóêîâà ñóòí³ñòü ïåäàãîã³÷íî¿ ñèñòåìè Â.Î.Ñóõîìëèíñüêîãî// Íàóêîâ³ çàïèñêè ÒÄÏÓ: Ïåäàãîã³êà. 2002. ¹5. Ñ.7578.
    17. ÂîëêîâàÍ.Ï. Ïåäàãîã³êà. Ê.: Âèä. öåíòð «Àêàäåì³ÿ», 2001. 576ñ.
    18. ÃàíóñåíêîÍ., Ìàöåéê³â Ò. ²ç íàðîäíî¿ ñêàðáíèö³// гäíà øêîëà. 1996. ¹1112. Ñ.3134
    19. ÃåëüâåöèéÊ.À. Î ÷åëîâåêå, åãî óìñòâåííûõ ñïîñîáíîñòÿõ è âîñïèòà-íèè// Õðåñòîìàòèÿ ïî èñòîðèè çàðóáåæíîé ïåäàãîãèêè. Ì.: Ïåäàãî-ãèêà, 1971. Ñ.255265.
    20. Ãíóòåëüß.Á.Âèõîâíà ðîáîòà â ñó÷àñíèõ óìîâàõ. Òåðíîï³ëü: Íàâ÷àëüíà êíèãà Áîãäàí, 1998. 136ñ.
    21. ÃîðáóíöîâàÒ.Þ. Ö³êàâ³ âïðàâè òà ³ãðè íà óðîêàõ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè ó ïî÷àòêîâèõ êëàñàõ. Ê.: Ðàä.øêîëà. 1996. 120ñ.
    22. Ãîñëîâñüêà ².Ã., ÑêâîðöîâàÑ.Î.Ôîðìóâàííÿ ³íòåðåñó äî íàâ÷àííÿ â ìîëîäøèõ øêîëÿð³â// Íàóêà ³ îñâ³òà. 2000. ¹6. Ñ.1824.
    23. Äåé÷Î. ²ãðîâà ä³ÿëüí³ñòü ó ðîçóìîâîìó âèõîâàíí³ ìîëîäøèõ øêîëÿð³â// Ïî÷. øêîëà. 2000. ¹7. Ñ.3738.
    24. ÄåíèñåíêîÎ.²., ÄîâãàÒ.ß. Ö³êàâ³ çàâäàííÿ ç óêðà¿íñüêî¿ ìîâè òà íàðîäîçíàâñòâà. ʳðîâîãðàä. 1995. 124ñ.
    25. Äåðæàâíà íàö³îíàëüíà ïðîãðàìà «Îñâ³òà» («Óêðà¿íà ÕÕ² ñòîë³òòÿ»)// Îñâ³òà. ¹4446. 1993. 16ñ.
    26. ÄæåæåëåéÎ.Â., ÊîâàëåíêîÎ.Ì.Óðîêè ÷èòàííÿ ³ âèäè ìîâíî¿ ä³ÿëüíîñò³: ðîáîòà ç çàãàäêàìè// Ïî÷. øêîëà. 1994. ¹8. Ñ.913.
    27. Äæåðåëüöå. Çá³ðíèê õóäîæí³õ òâîð³â äëÿ ó÷í³â ìîëîäøîãî øê³ëüíîãî â³êó / Óïîðÿäíèê Ì Ê³ë³÷åíêî. Ê.: Ðàäÿíñüêà øêîëà, 1989. 176ñ.
    28. Äèòÿ÷èé ôîëüêëîð / Âñòóïíà ñòàòòÿ ÄîâæåíîêÂ.Ã. Ê.: Ïðîñâ³òà, 1986. 88ñ.
    29. ÄîðîøåíêîÑ.²., ÂàøóëåíêîÌ.Ñ. òà ³í. Ìåòîäèêà âèêëàäàííÿ óêðà¿íñüêî¿ ìîâè. Ê.: Âèùà øêîëà, 1992. 395ñ.
    30. ÄóñàâèöêèéÀ.Ê., ÐåïêèíÂ.Â. Î ðàçâèòèè ïîçíàâàòåëüíûõ èíòåðåñîâ ìëàäøèõ øêîëüíèêîâ// Âîïðîñû ïñèõîë. 1975. ¹3. Ñ.2130.
    31. ÇàáîëîòíèéÀ.Â.Ó÷èòè ä³òåé ìèñëèòè// Îñâ³òà Óêðà¿íè. 1996. ¹3. Ñ.45.
    32. Çàãàäêè / Âñòóï. ñò. Áåðåçîâñüêèé ².Ï. Ê.: Äí³ïðî, 1987. 158 ñ
    33. Çàêóâàëà çîçóëåíüêà. Àíòîëîã³ÿ óêðà¿íñüêî¿ íàðîäíî¿ òâîð÷îñò³. Ê., 1989. Ñ.427552.
    34. ²âàùåíêî Î.Ç.Êóëüòóðà ðîçóìîâî¿ ïðàö³ îñîáèñòîñò³ â êîíòåêñò³ íàö³îíàëüíîãî âèõîâàííÿ// Îñâ³òà ³ óïðàâë³ííÿ. 1999. ¹4. Ñ.107115.
    35. ²âàùåíêî Î.Ç.Ôîðìóâàííÿ ðîçóìîâî¿ êóëüòóðè// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1998. ¹8. Ñ.4042.
    36. Êèðè÷óêÎ.². Âèõîâàííÿ â ó÷í³â ³íòåðåñó äî íàâ÷àííÿ. Ê.: Îñíîâè, 1986. 96ñ.
    37. ʳë³÷åíêî Ë.Í. òà ³í. Íàðîäíîïîåòè÷íà òâîð÷³ñòü äëÿ ä³òåé// Óêðà¿íñüêà äèòÿ÷à ë³òåðàòóðà. Ê.: Îñâ³òà, 1989. Ñ.114165.
    38. Êîäëþêß.Ï. Äèäàêòè÷í³ àñïåêòè ôîðìóâàííÿ äîïèòëèâîñò³// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1996. ¹5. Ñ.58.
    39. Êîçóáîâñüêà ².Â.ßê ó÷èòü íàðîäíà ìóäð³ñòü// гäíà øêîëà. 1993. ¹2. Ñ.2224.
    40. Êîëåññà Ô. Óñíà íàðîäíà ñëîâåñí³ñòü. Åäìîíòîí, 1983 Ñ.145148.
    41. Êîíîíåíêî Â. Øëÿõàìè íàðîäíèõ ïðèïîâ³äîê. Ê.: ÐÂÖ «Ïðîçà», 1994. 208ñ.
    42. Êîðí³ºíêî Ñ., Êîðí³ºíêî Ñ. Ðîäèíí³ âèõîâí³ çàõîäè. Òåðíîï³ëü, 1999. 84ñ.
    43. ÊðàâåöüÂ.Ï. ²ñòîð³ÿ êëàñè÷íî¿ ³ çàðóá³æíî¿ ïåäàãîã³êè òà øê³ëüíèöòâà. Òåðíîï³ëü, 1996. 486ñ.
    44. ÊðàâåöüÂ.Ï. ²ñòîð³ÿ óêðà¿íñüêî¿ øêîëè ³ ïåäàãîã³êè. Òåðíîï³ëü, 1994. 382ñ.
    45. Êðåâ³äà ². Ðóõëèâ³ ³ãðè ç ³íòåëåêòóàëüíèì íàâàíòàæåííÿì// Ïî÷. øêîëà. 2000. ¹8. Ñ.5758.
    46. Êóçüì³íñüêèé À.²., ÎìåëüÿíåíêîÂ.Ë. Ïåäàãîã³êà: ϳäðó÷íèê. Ê.: Çíàííÿ-Ïðåñ, 2003. 418ñ.
    47. Êó÷èíñüêèéÌ.Â.Ðîáîòà íàä çàãàäêîþ// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1994. ¹6. Ñ.2833.
    48. Êó÷èíñüêèéÌ.Â.Ðîëü óñíî¿ íàðîäíî¿ òâîð÷îñò³ ó ðîçâèòêó ìîëîäøèõ øêîëÿð³â// Ïî÷. øêîëà. 1993. ¹4. Ñ.813.
    49. ËàíîâèêÌ., ËàíîâèêÇ. Óêðà¿íñüêà íàðîäíà ñëîâåñí³ñòü. Ëüâ³â: Ãåíåçà, 2000. 540ñ.
    50. Ëþáë³íñüêà Ã.Î.Äèòÿ÷à ïñèõîëîã³ÿ. Ê.: Âèùà øêîëà, 1974. 356ñ.
    51. ÌàçóðÏ.². Íàðîä âèõîâàòåëü, íàðîä ïåäàãîã// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1994. ¹4. Ñ.5254.
    52. ÌàéáîðîäàÂ., Äðóçü Ç. Âèõîâàííÿ ï³çíàâàëüíèõ ³íòåðåñ³â ìîëîäøèõ øêîëÿð³â// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 2000. ¹4. Ñ.710.
    53. Ìàðÿíåíêî Ë.Â. Îñîáëèâîñò³ ñòðóêòóðíî¿ îðãàí³çàö³¿ ï³çíàâàëüíî¿ àêòèâíîñò³ ó÷í³â// Ïåäàã. è ïñèõîë. 1997. ¹1. Ñ.1423.
    54. ÌîéñåþêÍ.ª. Ïåäàãîã³êà. Ê.: Ëèá³äü, 2003. 615ñ.
    55. Íàðîä ñêàæå ÿê çàâ'ÿæå. Óêðà¿íñüê³ íàðîäí³ ïðèñë³âÿ, ïðèêàçêè, çàãàäêè. Ê.: Âåñåëêà, 1971. 230ñ.
    56. Îñòàïåíêî Î. Âèõîâàííÿ ó øêîëÿð³â ³íòåðåñó äî íàâ÷àííÿ// гäíà øêîëà. 2001. ¹4. Ñ.1011.
    57. Ïàëàìàð÷óêÂ.Ô.ßê âèðîñòèòè ³íòåëåêòóàëà. Òåðíîï³ëü: Íàâ÷àëüíà êíèãà Áîãäàí, 2000. 152ñ.
    58. Ïåäàãîã³êà / Çà ðåä. Ê.Ì.Âîëêîâà. Ê.: Ëèá³äü, 2002. 462ñ.
    59. Ïîë³ùóê Î.Ì.Âèâ÷åííÿ óñíî¿ íàðîäíî¿ òâîð÷îñò³. Ê.: Ðàäÿíñüêà øêîëà, 1978. 128 ñ
    60. Ïðèñë³â'ÿ òà ïðèêàçêè. Ïðèðîäà. Ãîñïîäàðñüêà ä³ÿëüí³ñòü ëþäèíè Ê.: Íàóê, äóìêà, 1989. 480ñ.
    61. Ïðîãðàìè äëÿ ñåðåäíüî¿ çàãàëüíîîñâ³òíüî¿ øêîëè. 14 êë. Ê.: Ïî÷àòêîâà øêîëà, 2003. 296ñ.
    62. ÏðîöüÌ.Ì., ËóæåöüêàË.Á. ³ðø³ òà çàãàäêè íà óðîêàõ íàâ÷àííÿ ãðàìîòè// Ïî÷. øêîëà. 1990. ¹1. 2429.
    63. Ïñèõîëîã³ÿ / Çà ðåä. Þ.Ë. Òðîô³ìîâà. Ê.: Îñíîâè, 2001. 466 c.
    64. ÐàåâÀ.È.Óïðàâëåíèå óìñòâåííîé äåÿòåëüíîñòüþ ìëàäøåãî øêîëüíèêà. Ì.: Ïðîñâåùåíèå, 1976. 268ñ.
    65. гçíèê Ë. Íàðîäí³ òðàäèö³¿ ðîçóìîâîãî âèõîâàííÿ// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1998. ¹7. Ñ.2324.
    66. Ñàâ÷åíêîÎ.ß.Äèäàêòèêà ïî÷àòêîâî¿ øêîëè. Ê.: ¥åíåçà, 1999. 368ñ.
    67. Ñàâ÷åíêîÎ.ß.Ñó÷àñíèé óðîê ó ïî÷àòêîâèõ êëàñàõ. Ê.: Ìàã³ñòð. 1997. 255ñ.
    68. ÑàìîéëèêÃ.Ì. Òðàäèö³¿ íàðîäíî¿ òâîð÷îñò³ ó íàâ÷àëüíîìó ïðîöåñ³// Ïî÷. øêîëà. 1991. ¹9. Ñ.4243.
    69. Ñêóðàò³âñüêèé Ë.Â. ϳçíàâàëüí³ çàâäàííÿ ç óêðà¿íñüêî¿ ìîâè. Ê.: Ðàäÿíñüêà øêîëà, 1987. 144ñ.
    70. ÑìîëÿêÎ.Ñ., Ìîð³é Î.²., ÑòåëüìàùóêÇ.Ì.Íàðîäíó òâîð÷³ñòü ó øê³ëüíó ïðàêòèêó// Ïî÷. øêîëà. 1989. ¹3. Ñ.1214.
    71. Ñîëîâåé÷èêÓ.Ñ.Ðàáîòà ñ çàãàäêàìè// Íà÷àëüíàÿ øêîëà. 1982. ¹12. Ñ.3739.
    72. Ñòåëüìàõîâè÷Ì.Ã. Óêðà¿íñüêà íàðîäíà ïåäàãîã³êà. Ê.: Îñíîâè, 1997. 464ñ.
    73. ÑóõîìëèíñüêèéÂ.À.Ñåðöå â³ääàþ ä³òÿì. Ê.: Ðàä. øêîëà, 1988. 220ñ.
    74. ÑóõîìëèíñüêèéÂ.Î.Ñòî ïîðàä ó÷èòåëåâ³// Âèáðàí³ ïåäàãîã³÷í³ òâîðè:  5-òè ò. Ê., 1976. Ò.2. Ñ.419656.
    75. ÒþòþííèêîâÀ.Ì.Ùî çàãàäêà-òî â³äãàäêà// Ïî÷àòêîâà øêîëà. 1993. ¹8. Ñ.6162.
    76. Óêðà¿íñüê³ íàðîäí³ ïðèñë³â'ÿ, ïðèêàçêè, çàãàäêè / Âñòóï. ñò. ØóìàäèÍ. Ê., 1971. 230ñ.
    77. Óêðà¿íñüê³ ïðèêàçêè, ïðèñë³â'ÿ ³ òàêå ³íøå. Çá³ðíèêè Î.Â.Ìàðêîâè÷à òà ³í. / Óêë. Ì.Íîìèñ. Ê.: Ëèá³äü, 1993. 768ñ.
    78. ÓøèíñêèéÍ.Ä.Ñîáð. ñî÷.:  6-òè ò. Ì.-Ë.: Íàóêà, 1956. Ò. 3. 454ñ.
    79. Ô³öóëà Ì.Ì. Ïåäàãîã³êà. Ê.: Âèä. öåíòð. «Àêàäåì³ÿ», 2002. 528ñ.
    80. Ôðàíêî ². Ãàëèöüêî-ðóñüê³ íàðîäí³ ïðèïîâ³äêè. Ïåðåäìîâà äî Ò.1. (Ëüâ³â, 1905), Ò.2 (Ëüâ³â, 1908), Ò.Ç (Ëüâ³â, 1910)// Ôðàíêî ². Òâîðè: Ó 50-òè ò. Ò.38. Ñ.294328.
    81. ÕàðèøèíÎ. Àêòèâ³çàö³ÿ ðîçóìîâî¿ ä³ÿëüíîñò³ ó÷í³â// Ïî÷àòêîâà îñâ³òà 2001. ¹5. Ñ.46.
  • 4476. Педагогічні основи використання самостійних робіт у малокомплектній початковій школі
    Дипломная работа пополнение в коллекции 15.11.2009

    1992. 180с.

    1. Лукьянова М. Ориентир самостоятельной деятельности: обучение школьников самоконтролю// Учитель. 2003. №2. С.36.
    2. МелешкоВ. Внутрішній шкільний контроль у малокомплектній початковій школі// Поч. школа. 2003. №5. С.3235.
    3. МелешкоВ. Організація управління малокомплектною початковою школою// Поч. школа. 2002. №1. С.5253.
    4. Мелешко В. Перспективи розвитку сільської школи// Поч. школа. 1999. №12. С.13.
    5. Мелешко В. Проблеми сільської малочисельної школи// Поч. школа. 1999. №2. С.12.
    6. МельникЮ. Самостійна робота у системі індивідуального навчання учнів сільських шкіл// Рідна школа. 2002. №6. С.5153.
    7. Мірошник І. Проблема формування творчої самостійної діяльності учнів у педагогічній науці// Світло. 2003. №1. С.1013.
    8. НаумченкоИ.Л.Самостоятельная работа в системе непрерывного образования// Сов. педагогика. 1989. №5. С.1922.
    9. Начальная однокомплектная школа / Под ред. Т.И.Шамовой. М., 1977.
    10. НестеренкоЛ.П. Диференційований підхід до організації самостійної роботи молодших школярів// Освіта Донбасу. 2001. №3. С.5256.
    11. НечитайлоА.Н. Духовні засади малокомплектної// Поч. школа. 1990. №8. С.5661.
    12. ОрловВ.И.Активность и самостоятельность учащихся// Педагогика. 1998. №3. С.4448.
    13. Остапйовський І.Є. Продуктивна праця учнів у сільській малокомплектній школі// Рад. школа. 1988. №3. С.4245.
    14. ПидкасиситыйП.И.Самостоятельная деятельность учащихся. М.: Педагогика, 1972. 186с.
    15. ПидкасиситыйП.И.Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. М.: Педагогика, 1980. 240с.
    16. ПидкасиситыйП.И., КоротяевВ.М.Самостоятельная деятельность учащихся в обучении. М.: Педагогика, 1978. 77с.
    17. ПышкалоА.М.Самостоятельная работа учащихся в малокомплектной школе. М.: Просвещение, 1974. 164с.
    18. Підручна М.В. Самостійна робота учнів з математичним текстом// Рад. школа. 1987. №4. С.4447.
    19. ПоповаА.И.Развитие самостоятельности младших школьников в условиях коллективных занятий// Нач. школа. 1990. №11. С.2429.
    20. ПрисяжнюкН.І. Особливості використання навчальних посібників у малокомплектній школі// Поч. школа. 1992. №9. С.5459.
    21. ПрисяжнюкН.І. Особливості використання наочних посібників у малокомплектній школі// Початкова школа. 1992. №710.
    22. ПрисяжнюкН.І. Умови ефективного навчання шестирічних учнів у малокомплектних школах// Педагогіка і психологія. 1994. №2. С.2834.
    23. Савальєва С.С.Проблеми малокомплектної// Поч. школа. 1991. №8. С.3436.
    24. Савченко О. Удосконалення навчально-виховного процесу у малокомплектних школах// Рідна школа. 1995. №5. С.46.
    25. СавченкоО.Я.Дидактика початкової школи. К., 1999.
    26. СавченкоО.Я. Організація навчального процесу в малокомплектній школі. К., 1974.
    27. СавченкоО.Я. та ін. Структурування навчальних програм для проведення однотемних та інтегрованих уроків// Початкова школа. 1993. №10. С.3340.
    28. СавченкоО.Я., СувороваГ.Ф.Навчально-виховний процес у малокомплектній школі. К., 1988.
    29. Слуцкий Г. Развивать самостоятельность школьников// Воспитание школьников. 1988. №2. С.3334.
    30. Совершенствование обучения младших школьников / Под ред. А.Н.Пышкало. М.: Педагогика, 1984. 160с.
    31. Стадник Є.І. Організація самостійної роботи в класі-комплекті// Початкова школа. 1986. №11. С.4849.
    32. Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом. К.: Рад.школа, 1982. 224с.
    33. СтрезикозинВ.П.Урок в сельской малокомплектной школе. М., 1972.
    34. СувороваГ.Ф.Приемы индивидуализации домашних заданий учащихся// Нач. школа. 1987. №6. С.5559.
    35. СувороваГ.Ф.Совершенствование учебного процесса в малокомплектной начальной школе. М., 1984.
    36. ТитаренкоЛ.І. Особливості позакласної роботи в класах-комплектах// Початкова школа. 1993. №9. С.3740.
    37. Тришнівська Г.Б. Організація діяльності учнів різновікових груп// Початкова школа. 1995. №8. С.1213.
    38. Трубачова С. Методи самостійного здобування знань у школах нового типу// Шлях освіти. 1999. №1. С.3033.
    39. ТрубачоваС. Організація самостійної роботи учнів у процесі засвоєння нових знань// Педагогіка і психологія. 1996. №4. С.7995.
    40. Трубачова С. Роль методів самостійного набуття знань в організації пізнавальної діяльності учнів// Рідна шк. 2001. №1. С.3942.
    41. Удосконалення уроку в малокомлектній школі (з досвіду роботи вчителів). К., 1986.
    42. Учителю начальной школы / Сост. Н.Г.Казанский, Т.С.Назарова. М.: Просвещение, 1964. 320с.
    43. Федоренко І.Т.Формування самостійності учнів у навчально-виховній роботі школи. К.: Рад.школа, 1963. 151с.
    44. ХакуноваФ.Л.Особенности организации самостоятельной работы обучаемых// Нач. школа. 2003. №1. С.7075.
    45. ШабановаО.И. Організація методичної роботи в малокомплектній школі// Поч. школа. 1991. №11. С.911.
    46. ШамоваТ.И.Активизация учения школьников. М.: Педагогика, 1982. 260с.
    47. ШведкоЛ.Н.Планування самостійної роботи учнів у системі шкільних занять// Рад. школа. 1986. №3. С.1821.
    48. ШкольникН.І. Організація методичної роботи з учителями// Поч. школа. 1986. №11. С.4950.
    49. Шпиця В. Навчаю в малокомплектній// Поч. школа. 2000. №10. С.2224.
  • 4477. Педагогічні основи розвитку процесів запам’ятовування у молодших школярів
    Дипломная работа пополнение в коллекции 29.10.2009

     

    1. Аткинсон Я. Человеческая память и процесс обучения. - М.: Наука, 1980. - 144 с.
    2. Ахмедов Б.А. К вопросу о системе педагогических принципов // Сов. педагогика. - 1981. - №5. - С.80-85.
    3. Байбара Н.П. Методика викладання природознавства у початкових класах. - К.: Освіта, 2001. - 424 с.
    4. Бакан Н.В., Будна Н.О. Математика. Диференційовані завдання до задач.3 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 208 с.
    5. Баранов С.П. Принципы обучения (лекции по дидактике). - М., 1975. - 94 с.
    6. Березина Г.В., Шамова Т.И. Проблема принципов обучения // Сов. педагогика. - 1980. - №12. - С.54-62.
    7. Бєліков А.О. Підвищення самостійності учнів на практичних заняттях // Рідна школа. - 1991. - №2. - С.43-47.
    8. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Рідна мова: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - Ч.І. - 127 с.; Ч. ІІ. - 126 с.
    9. Богданович М.В. Математика: Підручник для 2 кл. - К.: Освіта, 2002. - 160 с.
    10. Богданович М.В., Савченко О.Я. Проблема систематизації дидактичних принципів // Рад. школа. - 1980. - №6. - С.15-20.
    11. Бойченко Т. Цікаві ігри та завдання з математики // Поч. школа. - 2004. - - №4. - С.23-24.
    12. Буряк В. Принципи дидактики та вдосконалення підготовки вчителя // Рідна школа. - 2004. - №10. - С.12-13.
    13. Вашуленко О. Організація закріплювального повторення // Поч. школа. - 2005. - №4. - С.7-11.
    14. Вашуленко О. Організація повторення на початку навчального року // Поч. школа. - 2002. - №8. - С.47-51.
    15. Вашуленко О. Організація поточного повторення // Поч. школа. - 2004 - №6. - С.16-20.
    16. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. - К.: Просвіта, 2001. - 416 с.
    17. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Вид. центр “Академія", 2001. - 576 с.
    18. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. - М.: Педа-гогика, 1960. - 458 с.
    19. Данилов М.А., Есипов Б.П. Дидактика / Под общей ред. Б.П. Есипова. - М., АПН, 1957. - 513 с.
    20. Державна національна програма “Освіта" (Україна ХХІ ст.). - К.: Райдуга, 1994. - 61 с.
    21. Дидактика современной школы / Под ред. В.А. Онищука. - К.: Рад. школа, 1987. - 351 с.
    22. Дидактика средней школы / Под ред. М.Н. Скаткина. - М.: Просвещение, 1982. - 319 с.
    23. Дидактика. Учебное пособие для самостоятельной работы студентов факультета начальных классов / Дмитриев А.Е., Фатеева Н. И, Львов М.Р. - М.: Издат. "Прометей" МГПИ им.В. Ленина, 1990. - 202 с.
    24. Дистервег А. Избранные педагогические сочинения. - М.: Учпедгиз, 1956. - 360 с.
    25. Дівакова І., Березіцька Н. Уроки української мови у 2 класі. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - 304 с.
    26. Дрозденко К.С. Память - важливий психологічний компонент засво-єння знань // Початкова школа. - 1994. - №4. - С.8-10.
    27. Елькін Д.Г. Психологія и педагогіка пам'яті. - К.: Вища школа, 1948. - 288 с.
    28. Заволока М.Г. Про науковий підхід до проблеми систематизації дидак-тичних принципів // Рад. школа. - 1980. - №12. - С.29-31.
    29. Заика Е.В. Память: ее развитие и совершенствование // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №8. - С.39-45.
    30. Заика Е.В. Экспериментальная психология памяти: основные методики и результаты исследований // Практична психологія та соціальна робота. - 2002. - №9-10. - С.10-17.
    31. Заяць Я.М., Оношків О.П. Уроки рідної мови.3 клас.Ч. ІІ. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 128 с.
    32. Заяць Я.М., Оношків О.П. Уроки рідної мови. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 296 с.
    33. Заяць Я.М., Оношків О.П. Уроки рідної мови. Ч.І. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 172 с.
    34. Зинченко В.П. Размышления о живой памяти // Психологическая наука и образование. - 2001. - №3. - С.5-30.
    35. Козак М.В., Корчевська О.М. Уроки математики.3 клас. Посібник для вчителя. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 280 с.
    36. Казанский Н.Г., Назарова Т.С. Дидактика (начальные классы). - М.: Просвещение, 1978. - 260 с.
    37. Кисіль С.Г. Память у структурі особистості // Педагогіка і психологія. - 2002. - №1-2. - С. 20-20.
    38. Козловська І.М. Принципи дидактики в контексті інтегративного навчання // Психологія і педагогіка. - 1998. - №4. - С.48-51.
    39. Коменский Я.А. Дидактические принципы (отрывки из "Великой дидактики"). - М.: Учпедгиз, 1940. - 92 с.
    40. Коменський Я.А. Велика дидактика // Вибрані педагогічні твори. - К., 1957. - Т.1. - 248 с.
    41. Коменський Я.А. Пансофічна школа // Избр. пед. соч. - М., 1982. - Т.2.
    42. Концепція загальної середньої освіти // Початкова школа. - 2002. - №2. - С.3-5.
    43. Коробко С. і ін. Особливості розвитку памяті учнів 1-4 класів // Поч. школа. - 2002. - №6. - С.13-16.
    44. Корчевська О., Кордуба Н. Нестандартні уроки з математики.1-4 класи. - Тернопіль: Астон, 2003. - 160 с.
    45. Костогриз С. Використання опорних схем і таблиць на уроках математики // Поч. школа. - 2004. - №5. - С.32-33.
    46. Крапівіна О. Запамятати з опорою на образ // Початкова школа. - 2003. - №7. - С.14-17.
    47. Кузьмінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 418 с.
    48. Кунисевич Ч. Основы общей дидактики. - М., 1986. - 260 с.
    49. Куриш О.Я. Принципи навчання в умовах прискорення соціального і науково-технічного прогресу // Рад. школа. - 1987. - №3. - С.8-13.
    50. Лобчук О. Перевірка і оцінювання звязних висловлювань молодших школярів // Початкова школа. - 2004. - №3. - С.9-11.
    51. Логачевська С. Диференційовані завдання на уроках розвитку мовлення // Поч. школа. - 2004. - №5. - С.16-19.
    52. Логачевська С.П. Дійти до кожного учня / За ред.О.Я. Савченко. - К.: Рад. школа, 1990. - 158 с.
    53. Люблинская А.А. Учителю о психологии младшего школьника. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с.
    54. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Педагогіка, 1984. - 354 с.
    55. Макэлри Б. Рабочая память и фокальное внимание // Психология обуче-ния. - 2002. - №9. - С.42-44.
    56. Мойсеюк Н. Є. Педагогіка. - К., 2003. - 4-е вид., доповн. - 615 с.
    57. Національна доктрина розвитку освіти в Україні // освіта України. - 2002. - №33. - 23 квітня.
    58. Ніколенко Л.Д. Питання методики повторення. - К.: Рад. школа, 1968. - 119 с.
    59. Новохацька Л.І. Дослідження міцності памяті школярів // Рад. школа. - 1987. - №11. - С.59.
    60. Одинцова Г., Кодлюк Я. Цікавинки на уроках рідної мови. Посібник для вчителя початкових класів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. - 128 с.
    61. Оконь В. Введение в общую дидактику. - М.: Высшая школа, 1990. - 382 с.
    62. Онишків О.П. Уроки рідної мови.4 клас.Ч. ІІ. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2005. - 160 с.
    63. Онищук В.О. Про вдосконалення і систематизацію дидактичних принци-пів // Рад. школа. - 1980. - №8. - С.31-33.
    64. Орлов В.И. Активность и самостоятельность учащихся // Педагогика. - 1998. - №3. - С.44-48.
    65. Павлова Л. Білуха С. Дидактичні принципи моделювання навчального процесу // Рідна школа. - 1996. - №7. - С.65-66.
    66. Панченко Г.А. Мамалига Л.П. Завдання та цікаві вправи з рідної мови.3 (2) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. - 64 с.
    67. Педагогика. Учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений / В.А. Сластенин, И.Ф. Исаев, А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов. - М.: Школа-Пресс, 1998. - 512 с.
    68. Педагогіка / За ред. М.Д. Ярмаченка. - К.: Вища школа, 1986. - 543 с.
    69. Петров Я.И. О структуре памяти как психологической функции // Вопросы психологии. - 1970. - №3. - С.132-136.
    70. Підласий І.П. Система засвоєння - забування // Педагогіка і психологія. - 1995. - №2. - С.29-37.
    71. Піонт В. Закріплення правопису слів з ненаголошеними [е], [и] в корені слів // Поч. школа. - 2003. - №4. - С.12-13.
    72. Піонт В. Закріплення правопису слів з ненаголошеними приголосними в корені слів // Початкова школа. - 2003. - №4. - С.12-13.
    73. Подласый И.П. Педагогика. В 2 кн. - М.: ВЛАДОС, 1999. - Кн.1: Общие основы. Процесс обучения. - 576 с.
    74. Програми для середньої загальноосвітньої школи.1-2, 3-4 кл. - К.: Початкова школа, 2003. - 296 с.
    75. Раев А.И. Управление умственной деятельностью младшего школьника. - М.: Просвещение, 1976. - 268 с.
    76. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1997. - 416 с.
    77. Сапун Г., Пачашинська М. Робота над словами, правопис яких потрібно запамятати. - Тернопіль: Підручн. і посібники, 1977. - 64 с.
    78. Сапун Г.М., Пачашинська М.О. Робота над словами, правопис яких потрібно запамятати. - Тернопіль: Підручн. і посібники, 1997. - 64 с.
    79. Сегенюк Г. Учим познавать окружающий мир // Воспитание школьников. - 1990. - №6. - С.49-51.
    80. Скрипченко О.В. та ін. Вікова та педагогічна психологія. - К.: Либідь, 2001. - 388 с.
    81. Смаглій О. Застосування ігрових ситуацій на уроках математики // Поч. школа. - 2003. - №3. - С. 20-21.
    82. Смирнов І.С. З досвіду виховання пам'яті в учнів // Рад. школа. - 1974. - №9. - С.50-53.
    83. Сухомлинський В.А. Серце віддаю дітям. - К.: Рад. школа, 1988. - 220 с.
    84. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори у 5-ти т. - К.: Рад. школа, 1976. - Т.2. - 665 с.
    85. Ушинский Н.Д. Собр. соч. - М. - Л., 1948. - Т.3.
    86. Фіцула М.М. Педагогіка. - К.: Вид. центр. “Академія”, 2002. - 528 с.
    87. Чавдаров С.Х. Принципи радянської дидактики. - К.: Рад. школа, 1949. - 89 с.
    88. Чепелев В.І. До проблеми дидактичних принципів // Рад. школа. - 1980. - №7. - С.17-19.
    89. Шост Н.Б. Уроки математики.2 клас. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2003. - 320 с.
    90. Ягупов В.В. Педагогіка: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2003. - 560 с.
  • 4478. Педагогічні погляди Арістотеля
    Информация пополнение в коллекции 12.10.2010

    2.Далі, всі (природжені) здібності (людини), всяке практичне застосування їх для відповідної роботи потребують попереднього виховання і попереднього пристосування. Очевидно, все це необхідно і для прояву діяльності у дусі чесноти. А оскільки вся держава в її цілісності має на увазі одну кінцеву мету, то, зрозуміло: для всіх громадян потрібне тотожне виховання, і турбота про це виховання повинна бути турботою державною, а не справою приватної ініціативи. Зараз кожен турбується про виховання своїх дітей по-своєму, кожен і учить їх по-своєму, як йому надумається. На ділі ж те, що має на увазі загальний інтерес, повинно робитися спільно. Не слід, більше того, думати, ніби кожен громадянин - сам по собі; ні, всі громадяни належать державі, тому що кожний з них є частиною держави. А турбота про кожну частину, природно, повинна мати на увазі піклування про все ціле разом узяте.

    1. У цьому відношенні можна схвалити лакедемонян: вони дуже піклуються про виховання дітей, і це піклування носить у них загальнодержавний характер. Отже, зрозуміло: повинні існувати узаконення, що стосуються виховання, і останнє повинне бути загальним. Але не можна залишити без уваги і того, що взагалі являє собою виховання і як його потрібно організувати. В даний час із цього приводу існують різні точки зору: не всі згодні з тим, чи потрібно вести навчання молодих людей з ціллю виховати в них чесноти, чи ж вести це виховання так, щоб молоді люди могли досягти найбільшого щастя; не з'ясовано також і те, на що потрібно звертати при вихованні особливу увагу: чи на розвиток інтелектуальних здібностей, або на розвиток етичних якостей.
    2. Унаслідок такої нестійкості в поглядах на сучасного виховання, і обговорення пов'язаних з ним питань є сумбурним, і залишається абсолютно невиясненим: чи потрібно розвивати в дітях ті їх душевні властивості, які їм не стануть в нагоді в практичному житті, або ті, які мають на увазі чесноту, або, нарешті, ті, що ведуть до вищого абстрактного знання. Кожний із наведених тут поглядів має своїх захисників. Не дійшли також ніякої згоди і щодо того, що ж веде до чесноти. Оскільки далеко не всі цінують одну і ту ж чесноту, то логічний звідси висновок - розбіжність і в питанні, що стосується її застосування на практиці.
    3. Абсолютно очевидно, що з числа корисних (у житейському вжитку) предметів повинні вивчатися ті, які дійсно необхідні, але не всі без виключення. Оскільки всі заняття людей розділяються на такі, які пристойні для, вільнонароджених людей, і на такі, які властиві невільним, то, очевидно, з першого роду занять потрібно брати участь лише в тих, які не зроблять людину, яка займається ними, ремісником. Ремісничими ж потрібно вважати такі заняття, такі мистецтва і такі предмети навчання, які роблять фізичні, психічні та інтелектуальні сили вільнонароджених людей непридатними для застосування їх до чесноти і до пов'язаної з нею діяльності. Ось тому ми і називаємо ремісничими такі мистецтва і заняття, якими послабляються фізичні сили. Це ті роботи, які виконуються за плату; вони віднімають дозвілля для розвитку інтелектуальних сил людини і принижують їх.
    4. Із числа "вільних" наук вільнонародженій людині можна вивчати деякі тільки до певних меж; надмірне ж налягання на них, з тим щоб вивчити їх у всіх деталях, заподіює вказану вище шкоду. Велика різниця існує в тому, для якої мети кожен що-небудь робить або вивчає. Якщо це здійснюється в особистих інтересах, або на користь друзів, або, нарешті, на користь чесноти, то воно гідне вільно народженої людини; але робити таким самим чином на користь чужих часто може виявитися поведінкою, властивою найманцю і рабу. Поширені нині предмети навчання, як уже відмічено вище, мають подвійний характер.
    5. У даний час звичайними предметами навчання е: наступні чотири: і граматика, гімнастика, музика та іноді малювання. З них граматика і малювання вивчаються як предмети, що корисні в житейському вжитку і часто мають Практичне застосування; гімнастикою займаються тому, що вона сприяє розвитку мужності. Що стосується музики, то може, мабуть, виникнути сумнів у користі її вивчення, оскільки тепер, як правило, займаються музикою тільки заради задоволення. Але предки наші ввели музику в число загальноосвітніх предметів тому, що сама природа, як на це було вказано неодноразово, прагне доставити нам можливість не тільки правильно направляти нашу діяльність, але І чудово користуватися нашим дозвіллям. А останнє - ми знову підкреслюємо це - служить основним принципом всієї нашої діяльності.
    6. Якщо ж необхідні і діяльність і дозвілля, і дозвілля повинно значною мірою переважати над діяльністю, то виникає питання, чим дозвілля це потрібно заповнити. Звичайно, не грою ж, оскільки у такому разі вона неминуче виявилася (і кінцевою метою нашого життя. Якщо ж це неможливо, то іграм потрібно Швидше приділити місце серед нашої діяльності: адже людині, яка працює, потрібен відпочинок, а гра й існує заради відпочинку, а будь-яка діяльність і причиняє напружену працю. Тому ігри повинні мати своє місце, але при цьому, призначаючи час ігор, потрібно користуватися зручним для того моментом, (к кільки вони служать свого роду ліками: рух при іграх веде до заспокоєння душі і . і вдяки тому, що з грою пов'язана і розвага, вона сприяє її відпочинку.
  • 4479. Педагогічні погляди і просвітницька діяльність Олени Пчілки
    Информация пополнение в коллекции 09.01.2011

    Про те, яку високу оцінку сучасників здобула материнська школа Олени Пчілки, свідчать вітальні листи, спогади близьких людей, а найбільше сама реальність навдивовижу освічених, винятково талановитих дітей. З нагоди 25-річчя літературної діяльності Олени Пчілки редакція „Літературно-наукового вісника” в особі М.Грушевського, І.Франка, В.Гнатюка серед великих заслуг ювілянтки наголосила на її педагогічно-материнській першості: „Ви дали Україні перший приклад освіченої сім'ї, в якій плекається рідна українська мова і українська літературна традиція в найкращому розумінню цього слова”. А Л.Старицька-Черняхівська, порівнюючи з Михасем та Лесею себе, інших однолітків, які навчалися у гімназії, приходить до висновку про незрівнянну перевагу вихованців материнської школи: „... вони були далеко серйозніші і освіченіші за нас. Одрізнялися вони від нас і мовою, і одежею. Балакали і ми по-українськи, але се вже була якась мішанина з російщиною, що затопляла нас у гімназії, Леся ж і Михайло балакали добірною мовою, бо вони і вчилися на ній, що ж до одежі, то й тут вони відрізнялися від нас; скільки пам'ятаю Лесю та Михайла все пам'ятаю їх у доброму українському вбранню Михайла в сірій чумарочці, Лесю в спенсері, у вишиваній сорочці, білява голівка гладенько перев'язана стьожкою” [1, 143].

  • 4480. Педагогічні погляди та освітня діяльність О.В. Духновича
    Курсовой проект пополнение в коллекции 27.12.2010

    «Книжиця читальная для начинающих» була часто предметом дослідження багатьох науковців. Досліджували переважно її дидактично-педагогічний та мовний бік, менше уваги приділяли вони її літературно-художньому змісту. Майже всі дослідники позитивно оцінювали її значення для дальшого підвищення освіти і культури в нашому краю. «Книжиця...» О. Духновча займає своєрідне місце серед книг подібного типу. Маємо на увазі його власний «Буквар», «Русалку Дністрову», «Буквар южнорусский» Т. Шевченка та інші. О. Духнович, пишучи свою «Книжицю...», ставив перед собою передусім педагогічно-освітні завдання, а літературно-художні були, на нашу думку, на другому плані. О. Духнович як літератор-поет був обізнаний з класичною поезією, мадярською і ширше слов'янською літературами. Він розвивав на наших теренах принципи класицизму, сентименталізму і навіть проромантизму, як твердить багато дослідників. Я гадаю, що його «Книжицю...» найскоріше можна зарахувати до просвітительського реалізму. О. Духнович, маючи певний педагогічний досвід та знаючи принципи Я. А. Коменського, правильно виходив із засади, що початкову освіту треба починати передусім з рідної мови і тому «Книжицю...» написав народною, хоч і своєрідною, але все ж народною мовою, що довело багато мовознавців. О. Духнович не був сильно обдарованим поетом, але знав, яку велику силу має художнє слово, який великий вплив справляє на почуття дитини поетичне слово та й ще римоване художнє слово, тому правильно обрав собі для написання своєрідних правил поведінки для дитини саме віршовану форму. Оскільки на перше місце він ставив педагогічні завдання і був змушений брати до уваги вікові, дитячі інтереси і потреби, то не міг використовувати складні художні образи. Тому художньо-літературні й естетичні якості «Книжиця читальная для начинающих» невисокі. Далеко поетично сильніші твори ті, які ввійшли у «Придаток» до «Книжиця читальная для начинающих» Тут знаходимо оригінальні порівняння, епітети, метафори та інші художні засоби, які засвідчують поетичний хист О. Духновича. Мої спостереження засвідчують, що «Книжиця читальная для начинающих» О. Духновича - цікаве, з тодішнього погляду оригінальне літературне явище, яке ані сьогодні не втратило свого історико-пізнавального значення і свідчить про те, які широкі інтереси та здібності мав Духнович. Культурно-освітна діяльність О. Духновича різноманітна та багата. Всі його праці свідчать про те, що все своє життя він був письменником та видавцем. «Книжиця читалная для начинающих», яка відіграла велику виховну роль серед тогочасного населення Закарпаття. У букварі подані основні матеріали для учнів-початківців, про що свідчать слова, пов'язані із школою: книжка, школяр, лекція та інші. Книжка написана народною мовою. В аналізованому творі зустрічаємо ряд загальноукраїнських літературних слів. Це свідчення того, що О. Духновичу українська мова не була чужою. Порівняно значне місце займають русизми. Наприклад: болше, дело, было, рождает та інші.