Вплив тонiзуючих напоСЧв на органiзм людини та СЧх використання в пiдприСФмствах ресторанного господарства
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?каючи всередину, може охолодити селезiнку i шлунок", що може викликати неприСФмнi вiдчуття.
Запивання чаСФм лiкiв.
Дубильнi речовини, що мiстяться в чаСЧ, розщеплюючись, утворюють танiн, вiд якого багато лiкiв дають осад i погано засвоюються. Тому китайцi говорять, що чай руйнуСФ лiки.
Вчорашнiй чай.
Чай, що простояв добу, не тiльки втрачаСФ вiтамiни, але iз-за високого вмiсту протеСЧну i цукрiв стаСФ iдеальним живильним середовищем для бактерiй. Якщо чай не зiпсувався, його цiлком можна використовувати в лiкувальнiй метi, але тiльки як зовнiшнiй засiб. Так, чай, що настоювався добу, багатий кислотами i фтором, якi перешкоджають кровотечi з капiлярiв, тому вчорашнiй чай допомагаСФ при запаленнi порожнини рота, болях в язицi, екземi, яснах, що кровоточать, поверхневих пошкодженнях шкiри, гнiйниках. Промивання очей вчорашнiм чаСФм допомагаСФ зменшити неприСФмнi вiдчуття при проявi в бiлках кровоносних судин i пiсля слiз. А полоскання рота вранцi (перед тим, як чистити зуби) i пiсля СЧжi не тiльки залишаСФ вiдчуття свiжостi, але i укрiплюСФ зуби.
Роздiл 3. Технологiя i особливостi приготування, асортимент i характеристика тонiзуючих напоСЧв
3.1 Рецепти чайних напоСЧв
Секрети заварювання чаю. У КитаСЧ вiдомi три школи приготування чаю. Бiльш тисяча рокiв тому - перша школа була самою примiтивною - листя пропарювалися, розтиралися в ступцi, варилися разом iз рисом, молоком, сiллю, апельсиновою шкiркою, iмбиром, а iнодiтАж з цибулею. Друга школа була характерна тим, що чай роздрiбнювали в тонкий порошок на камяному млинi, всипали в гарячу воду i збивали колотiвкою з бамбука.
Поступово друга школа замiнилася третьою й останньою - школою настояного чаю, вiдомою нам.
За класичним китайським способом чай заварюють не в чайнику, а в спецiальнiй чашцi з кришкою, за назвою чайвань. Дiаметр чашки нагорi бiльше, чим дiаметр кришки, тому кришка майже торкаСФться чайного настою. У чайвань засипають сухий чай i заливають окропом на чверть, на третину або на половину обсягу. Через 2-4 хв. чай наливають у чашку не пiднiмаючи кришки, через отвiр - не можна випускати аромат! Пють чай гарячим, маленькими ковтками, без цукру i яких-небудь добавок, що, на думку китайцiв, як i японцiв, тiльки псують смак чаю.
За японським способом кладуть щiпку зеленого чаю безпосередньо в чашку, а не в чайник, заварюють окропом, а не кипятять, боронь боже!, на вогнi i накривають чашку кришкою. Запарювання чаю гарячою водою сприяСФ розчиненню ароматних речовин i надаСФ чайному напою пряний смак. Через кiлька хвилин добре розпаренi пелюстки чаю як би знову розпускаються i вода набуваСФ жовтувато-зеленуватого вiдтiнку. Як правило, чай заварюСФться декiлька охолодженим окропом, проте в деяких мiiевостях ЯпонiСЧ деякi сорти чаю настоюють на дощовiй або снiговiй водi. Кращi, добiрнi сорти японського зеленого чаю - гекуро (яшмова роса) заварюються водою, доведеноСЧ до кипiння, потiм охолодженоСЧ до 60-70С, при цьому рекомендуСФться довести до цiСФСЧ ж температури i чашку; звичайний зелений чай (сэнтя) заварюСФться при температурi води 75-85С. Низькi сорти зеленого чаю (бантя) заварюються при температурi води бiля 100С. Хороший настiй зеленого чаю утворюСФться приблизно протягом 1-2 хв. РахуСФться, що найкращий настiй чаю утворюСФться через 5-8 хв пiсля заварювання. Японцями було визначено, що при першiй заварцi чаю в настiй переходить бiля 60 % танiну й iнших цiлющих речовин, при другiй - 30 %, а при третiй - лише 10 %. РекомендуСФться тому заварювати чай тiльки один раз. Проте зелений чай заварюСФться частiше усього два рази. РД аматори чаю, що випивають настiй, а потiм зСЧдають заваренi пелюстки зеленого чаю.
Чаювання в ЯпонiСЧ, початок якого сходить до 7, у японцiв iснуСФ стародавнiй чайний церемонiал, особливо урочисто виконуваний у спецiальному чайному або окремому павiльйонi, у саду при будинку, а нерiдко i просто в домашнiй обстановцi, в особливiй кiмнатi квартири. Культурi споживання чаю, приготуванню з чайного листа напою вiддаСФться японцями визначена почесть, дотримуСФться своСФрiдний обряд, розпорядок, що вiдвiку затвердився в народному побутi.
Чайний церемонiал, як перекладаСФться на СФвропейськi мови японське слово тяною, а вiрнiше сказати, чайне дiйство, у значнiй мiрi мiстить у собi елементи духовного i естетичного характеру. ...Нiщо так тiсно не взаСФмодiСФ з мистецтвом i художнiм ремеслом ЯпонiСЧ як тяною, естетичне проведення часу за приготуванням зеленого чаю у витонченiй атмосферi...,- пише Ясуноске Фукукiта у своСЧй роботi Чайний культ ЯпонiСЧ (Токiо, 1955 р.).
РЖ дiйсно, тяною, що вiдноситься до числа найбiльше самобутнiх i фактичних унiкальних мистецтв японцiв, граСФ дуже iстотну роль у СЧх духовному i художньому життi. Настiльки побожне вiдношення японцiв до напою чай маСФ своСЧ глибокi коренi i причини. У чайному дiйствi звичайно беруть участь: майстер чаю - той, хто заварюСФ чай i його розливаСФ, i тi, хто присутнi при цьому i потiм пють. Перший - жрець, що здiйснюСФ ритуал, другi - учасники ритуалу, що прилучаються до нього i, нерiдко, безжалiснi критики.
Чай заварюСФться особливий, у порошку, зелений. Приготування чаю складаСФться з таких процедур: кипятiння води в особливому казанку (чайнику) на вугiллi iз сакури (вишневого дерева); заварювання чаю - застосовуСФться особливий чайник, СФ своСЧ правила руху руки; струшування чаю в чашцi, також спецiаль?/p>