Вплив тонiзуючих напоСЧв на органiзм людини та СЧх використання в пiдприСФмствах ресторанного господарства
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
?бний, Окрошковий, Днiпровський i Хлiбний для гарячих цехiв являють собою непрозорi напоСЧ. При вiдстоюваннi в них утвориться незначний осадок iз дрiжджiв i часток хлiбопродуктiв.
Кваси пляшкового розливу i напоСЧ на хлiбнiй сировинi - непрозорi, коричневого кольору, кисло-солодкi на смак (напоСЧ Здоровя i Ризький солодовий мають приСФмну гiркуватiсть). Аромат СЧх залежить вiд використаноСЧ сировини i рiзноманiтних добавок: вiн може бути хлiбним (Росiйський, Московський), солодовий (Здоровя, Ризький солодовий, Веселiба), iз медяним вiдтiнком (квас Медяний, напiй Останкiнський), iз запахом кмину (квас Литовський) i т.д.
РЖснуСФ декiлька способiв приготування квасу в промисловостi. Дуже поширеним СФ так називаний настiйний спосiб, за яким квасне сусло одержують iз хлiбцiв, спецiально випечених iз сумiшi дробленого житнього i ячмiнного солодiв i житньоСЧ муки. По рацiональному засобi квасне сусло одержують безпосередньо iз сумiшi житнього i ячмiнного солоду i житньоСЧ муки. Щоб зберегти хлiбний смак i аромат, муку i солод попередньо запарюють.
Проте найбiльше прогресивним рахуСФться засiб приготування квасу з концентрату квасного сусла. Спецiалiсти квасоварноСЧ промисловостi розробили удосконаленi методи одержання концентрату з житнього солоду.
Застосування цього методу покращуСФ якiсть готового продукту i знижуСФ виробничi втрати.
Виробництво хлiбного квасу включаСФ такi стадiСЧ: приготування квасного сусла; приготування цукрового сиропу i колеру; приготування розведення чистих культур дрiжджiв i молочнокислих бактерiй; бродiння квасного сусла; купажування забродженого сусла з цукровим сиропом i iншими компонентами; розлив готового напою.
Треба сказати, що промисловi засоби виробництва квасу ТСрунтуються на народному досвiдi, що викристалiзовувався протягом багатьох сторiч.
Приготування квасу в домашнiх умовах завжди вимагало великоСЧ майстерностi. Народнiй кулiнарiСЧ вiдомо багато рiзноманiтних таСФмниць цiСФСЧ справи. На жаль, багатющий досвiд словянських народiв не був детально вивчений у свiй час i мистецтво домашнього квасоварiння поступово забувалося... Ми одержали в спадщину тiльки лише окремi записи, нотатки, рецепти й описи в стародавнiх книгах i наставляннях.
1.6 Какао. Тонiзуючий вплив на органiзм людини.
У тропiчних лiсах Африки i ПiвденноСЧ Америки росте невеличке гарне дерево з блискучим листям. Це дерево цвiте жовтими квiтами i плодоносить цiлий рiк. Примiтно, що квiти ростуть прямо на корi стовбура. РЖз стовбура звисають також i оранжево-жовтi довгастi плоди, схожi на ребристi огiрки. Вони досягають 30 см у довжину, 10-12 см у дiаметрi i важать вiд 300 до 600 г. Пiд деревянистою оболонкою плоду знаходиться вiд 25 до 50 насiнь, неправильно називаних бобами какао. З одного дерева знiмають вiд 50 до 120 плодiв.
Ще древнi ацтеки, держава яких знаходилося на територiСЧ теперiшньоСЧ Мексики, готували з плодiв дерева какао своСФрiдний гострий напiй чокоатль, що в перекладi означаСФ гiрка вода.
Цiкава ацтекська легенда про дерево какао. Жив колись у дуже далекi часи садiвник-чарiвник Кветцалькоатль, у якого був чудовий сад. Серед iнших дерев росло в цьому саду i шоколадне дерево, iз плодiв якого люди робили згаданий напiй. Проте Кветцалькоатля обняла гординя i вiн вдав себе за безсмертного. За це вiн був покараний богами - вони позбавили його розуму. Божевiльний садiвник зруйнував весь свiй сад, збереглося тiльки лише одне дерево. Це було дерево какао, що залишалося такою чином СФдиним представником чарiвних дерев!
Ацтеки готували чокоатль у такий спосiб: у гарячiй водi розводили розтертi боби какао i добавляли в цю рiдину перець i ванiль.
У 1519 р. конкiстадори пiд проводом Эрнандо Кортеса захопили древню столицю Мексики Теночтитлан.
Палац iмператора ацтекiв Монтесуми був розграбований. У палацевих коморах iспанцi виявили великi запаси якихось сушених бобiв. З цих бобiв, власне, i готували ацтеки згаданий вище напiй.
Проте Кортесу цей напiй не сподобався. Вiн вiддав перевагу напоСФвi, що готували спецiально для царя Монтесуми. Смаженi боби какао розтирали разом iз зернами кукурудзи в стадiСЧ молочноСЧ стиглостi, до цiСФСЧ сумiшi добавлявся мед i уварений солодкий сiк агави, потiм усе це приправлялося ванiллю.
Повернувшись у РДвропу, Кортес привiз iспанському королю какао-боби i рецепти приготування чокоатля, iз якого i одержали вiдомий нам шоколад.
Отже, СФвропейцi вiдкрили дерево какао в першiй половинi XVI сторiччя. Насiння какао стали вивозити в РЖспанiю, де були заснованi першi фабрики для виготовлення какао i шоколаду.
Через декiлька десятилiть про какао дiзналися i у ФранцiСЧ. Але i там, до середини XVII сторiччя, нiхто, крiм королеви i СЧСЧ наближених, не пив какао. Тiльки в серединi XVIII сторiччя напiй одержав широке розповсюдження.
У жителiв Мексики з найдавнiших часiв i до другоСЧ половини XIX сторiччя плоди какао служили грошовими знаками. У один час це породило шоколадних фальшивомонетникiв, що витягали вмiст iз плодiв i заповнювали СЧхнi оболонки землею, потiм боби склеювали i пускали в обiг.
Згодом дерево какао поширилося в Африку i нинi основним виробником какао-бобiв СФ республiка Гана, у минулому Золотий Берег. Економiка НiгерiСЧ, Камеруну, Берегу СлоновоСЧ Кiстки також у значнiй мiрi залежить вiд цiСФСЧ культури. У 1876 р. (по iншим даним, це було на декiлька рокiв ранiш) коваль Тетте Куаршi з мiста Мампонг побував на островi Фернандо-По. Повернувшись у Гану, вiн привiз iз собою мiшеч?/p>