Вплив тонiзуючих напоСЧв на органiзм людини та СЧх використання в пiдприСФмствах ресторанного господарства
Дипломная работа - Разное
Другие дипломы по предмету Разное
онкою.
Пiзнiше араби стали готувати напiй iз висушених, обсмажених i здрiбнених насiнь кавових плодiв, тобто так, як це роблять сьогоднi. Ними ж розроблений метод приготування напою, що одержав назву схiдний i вiдомий у всiх краСЧнах свiту.
З Йемену кава почала свiй трiумфальний похiд по усьому свiтi. Це i зрозумiло, адже Йемен тих часiв був у самому центрi торгових шляхiв з РЖрану, РЖраку, СирiСЧ, Туреччини, РДгипту й iнших краСЧн Ближнього i Середнього Сходу. По цих шляхах каравани верблюдiв доставляли перець, мускатний горiх, корицю, гвоздику, iншi екзотичнi товари i серед них каву.
У сутолоцi базарних площ, у строкатiй мальовничiй юрбi можна було зустрiти людей, що вибивали барабанний дрiб на махмас аль ка-ва - сковорiдках для обсмажування кави. У такий спосiб вони зазивали перехожих у кавярнi.
Стурбоване розладом розумiв - адже шарiат не дозволяСФ правовiрним вживати збудливi напоСЧ - магометанське духовенство виступило проти чорного африканського зiлля. Законодавчий синклiт, скликаний у 1511 р., прокляв каву, а правитель Мекки ХаСЧр-бей закрив усi кавярнi, спалив усi запаси кави i видав наказ про категоричну заборону всiм правовiрним пити цей напiй. Проте нiякi жорстокостi не могли зупинити переможного ходу цього напою, що завойовував краСЧну за краСЧною.
У РДвропi вперше дiзналися про каву вiд iталiйського лiкаря Проспера Альпiнуса, що у 1591 р. супроводжував венецiанське посольство в РДгипет.
Перша чашка кави була продемонстрована СФвропейцям у Римi в 1626 р. папським нунцiСФм в РЖранi Делла Валле, що призвичаСЧвся до кави i навчився дуже мистецьки СЧСЧ готувати. Через 20 рокiв зявилася перша кавярня у ВенецiСЧ, а ще через пiвтора десятка рокiв - у Марселi, у ФранцiСЧ.
У РДвропi каву часто зустрiчали в штики. Лiкарi тих часiв повстали проти жахливоСЧ пристрастi пити каву. Торговцi елем, пивом i iншими традицiйними напоями стали зазнавати збиткiв вiд настiльки небезпечноСЧ конкуренцiСЧ i всiляко перешкоджали поширенню цього сиропу iз сажi. Християнське духовенство пiдтримувало торговцiв у боротьбi з турецьким зiллям. Проте свiтська влада, уряд i королi, обкладаючи каву рiзноманiтними податками i зборами, вбачаючи в ньому джерело поповнення скарбницi, не забороняло напою. Так, примiром, Фрiдрiх II король ПрусiСЧ, оголосив державну монополiю на каву й оподаткував каву високим митом. Для боротьби з пропагандою король був змушений тримати великий штат кавових шпигунiв [17,7].
...Кава переборюСФ всi перешкоди. РЖ великi, i малi СФвропейськi мiста стають мiiями широкоСЧ торгiвлi цим цiкавим напоСФм... У 1693 р. у Лондонi вже понад 3000 кавярень! Кавярнi перетворюються у свого роду громадськi заклади: там дiзнаються про свiжi полiтичнi i культурнi новини, обговорюються питання лiтератури i мистецтва. Там же укладають дiловi i торговi угоди, дають поради лiкарi й адвокати. У 1672 р. у Парижi вiдчинилася перша громадська кавярня Прокопiо, що згодом стала улюбленим мiiем зустрiчей Вольтера i Дiдро. РЖншi кавярнi повязанi з iменами Жана Жака Руссо, Вiктора Гюго...
Кавовий напiй входить у моду. Про нього згадують, про нього злословлять. Французькiй письменницi маркiзi де СевiньСЧ приписують таку гостроту на адресу класика французькоСЧ драматургiСЧ Жана Расiна: ... Расiн пройде так само швидко, як i кава. Де СевiньСЧ мала на увазi швидкоплиннiсть моди. Не могла ж вона передбачати, що виявиться цiлком права, тiльки в протилежному змiстi - нiхто не збираСФться забути кави i пСФси Расiна йдуть у всiх театрах свiту!
Можна припустити, що в Росiю кава йшов двома шляхами: iз Сходу i Заходу. Придворний лiкар Сэмюэль Коллiнс прописав царю ОлексiСФвi Михайловичу в 1665 р. рецепт: Варена кава персиянами i турками що знаСФться, i звичайно пiсля обiду... СФ неабиякими лiками проти простуди, нежитi головоболiння.
Рiшучий крок у справi поширення кави зробив Петро I. Знаходячись у ГолландiСЧ, вiн якийсь час жив в амстердамського бургомiстра Миколи Вiтсена, вiдомого в той час пiдприСФмця i кавоторгiвця. Там Петро призвичаСЧвся до напою i, повернувшись у Росiю, увiв його в звичай на своСЧх асамблеях.
Наприкiнцi XVIII сторiччя зявляються друкарськi видання Економiчний магазин, Загальне i повне домоведення, де розповiдаСФться про культуру кави, засоби приготування напою i впливi кави на людину.
Пiсля 1812 р. пити каву стало ознакою гарного тону. За зразком ФранцiСЧ спочатку в Петербурзi, а потiм i в iнших мiстах краСЧни почали вiдчинятися кавярнi, де велася жвава торгiвля кавою. У деяких мiстах стали зявлятися товариства по поширенню кави, що вели боротьбу з аналогiчними товариствами чаю. РЖнтерес до напою настiльки зрiс, що один час кава навiть стала серйозним конкурентом чаю!
У Петербурзi в 1884 р. вiдчинилася мiжнародна виставка садiвництва, на якiй Бразилiя обладнала окремий павiльйон, на стендах його було виставлено 1000 сортiв кава. Вiдразу на виставцi бажаючих могли навчити обжарювати кавовi зерна, готувати напiй, а на закiнчення безплатно випити чашечку кави власного приготування. Пiсля цiСФСЧ виставки попит на каву значно вирiс, i в переддень першоСЧ свiтовоСЧ вiйни складав бiля 800 тис. пудiв (iмпорт кави).
Шлях кава до нашого столу починаСФться здалеку. У тропiчних районах Африки, АзiСЧ й Америки ростуть вiчно зеленi дерева i кущi сiмейства маренових.
Сiмейство це велике, бiля 5000 видiв, iз них понад 40 - кавовi дерева.
Усi сорти кави, що зустрiчаються на свiтовому ринку, по сутi ведут?/p>