Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ний пух, металева пружина). Першi називаються якiсними, а другi - вiдносними. Вiн вважаСФ, що за своiм значенням вiдноснi прикметники подiляються на двi групи: власне вiдноснi (камяний, зимовий, життСФвий) i присвiйнi (братiв, тiтчин, Коваленкiв, Марiiн). Вiдноснi прикметники становлять кiлькiсно переважаючу, яка постiйно поповнюСФться новими словами, групу прикметникiв украiнськоi мови. Якщо якiснi прикметники з сучасного погляду здебiльшого не мотивованi iншими словами (бiлий, гарний, високий, цiлий), то вiдноснi прикметники всi без винятку мотивованi iншими частинами мови - iменниками (деревяний, тракторний, радянський), дiСФсловами (лiкувальний, будiвельний, вихований), прислiвниками (сьогоднiшнiй, вчорашнiй, торiшнiй), а також словосполученнями (минулорiчний, десятихвилинний, дванадцятиповерховий) [34].
Слiд звернути увагу i на твердження РЖ.Р.Вихованця. Вiдомий академiк, мовознавець вважаСФ, що прикметники не утворюють однорiдноi функцiонально-семантичноi сукупностi слiв. Вони розподiляються на два великих семантико-граматичних ii класи: прикметники первиннi i прикметники вториннi. До первинних прикметникiв належать тi, якi передають якiсний стан предмета i в морфологiчному планi членуються тiльки на корiнь i флексiю, напр.: бiл-ий, син-iй, кар-ий, мо-лод-ий, стар-ий, нов-ий, дик-ий. Вториннi прикметники передусiм стосуються ознаки, що маСФ виразно похiдний характер i сформувалася через стосунок до предмета, дii, процесу, кiлькостi або обставинноi ознаки. Таким прикметникам притаманна складнiша порiвняно з первинними прикметниками членованiсть, тобто наявнiсть, крiм кореня та флексii, також iнших рiзновидiв морфем - суфiкса i префiкса: мор-ськ-ий, мiд-н-ий, слiз-н-ий, залiз-н-ий, склад-альн-ий, над-вод-н-ий, без-меж-н-ий. Похiдними СФ також якiснi прикметники, якi виражають модифiкацiю звичайного вияву якостi у бiк ii iнтенсивностi або послаблення. Модифiкацiю значення якостi похiдних прикметникiв вiдбиваСФ iхня морфологiчна структура, де наявнi афiкси, що передають градацiю якостi, напр.: синюват-ий, зелен-ав-ий, пре-син-iй.
РЖ.Р.Вихованець наголошуСФ на тому, що вториннi прикметники утворюються вiд центральних i периферiйних частин мови - iменника, дiСФслова, числiвника i прислiвника, а також мають внутрiшньоприкметникове словотворення. Утворюючись вiд центральних частин мови - iменника й дiСФслова, прикметники трансформують iхню вихiдну центральнiсть на периферiйнiсть. Похiднiсть вiд периферiйних частин мови супроводжувана модифiкацiСФю периферiйностi. Наприклад, прислiвник як найпериферiйнiша частина мови набуваСФ за морфологiзованого переходу до прикметникiв сукупностi словозмiнних морфологiчних категорiй, тобто позбуваСФться ознак незмiнностi.
У вторинних вiдiменникових прикметниках лексичний центр формують iменниковi коренi, а суфiкси вказують на прикметниковий граматичний клас, напр,: берез-ов-ий, лiс-ов-ий, вод-ян-ий, люд-ськ-ий, греч-ан-ий, плеч-ист-ий. У наведених прикметникових похiдних словах суфiкси або спецiалiзованi на суто частиномовнiй транспозицii, або поСФднують транспозицiйну i значеннСФву роль, як суфiкс -ист- у словi плечистий, який пiдкреслюСФ надмiрно виявлену ознаку. Таку ж транспозицiйно-значеннСФву роль виконують суфiкси -iв-, -ин-, за допомогою яких iменники транспонуються в прикметники i виражають значення присвiйностi, тобто заступають посесивнi предикати: Сестра маСФ хату -> хата сестри -> сестрина хата [87, 27].
За характером морфемного складу в сучаснiй украiнськiй мовi видiляються також прикметники повнi (членнi) i короткi (нечленнi) в залежностi вiд типу закiнчень. Можна взяти для порiвняння: повен човен i повний човен, зелен сад i зелений сад. СуттСФвi ознаки коротких прикметникiв: вони вживаються лише у формi однини чоловiчого роду називного чи знахiдного вiдмiнкiв, мають чисту основу (нульове закiнчення) i не змiнюються за родами, числами та вiдмiнками.
Для повних прикметникiв характернi два рiзновиди форм - стягненi й нестягненi. Нестягненi прикметники вживаються лише в називному та знахiдному вiдмiнках однини жiночого та середнього роду, а також у множинi називного i знахiдного вiдмiнкiв, наприклад: темная нiчка, чорнii брови, зеленая лiщинонька. Цi прикметники використовуються бiльше як стилiстичний варiант в уснiй народнiй творчостi, зрiдка в поезii тощо.
Широковживаними (з усiма практично граматичними характеристиками), найбiльш поширеними в сучаснiй украiнськiй мовi, СФ повнi прикметники стягненоi структури. Саме вони складають систему граматичних форм, визначають основнi мовнi властивостi прикметникiв.
Повнi стягненi прикметники за характером кiнцевого приголосного основи подiляються на прикметники твердоi та мякоi груп, якi розрiзняються мiж собою особливостями вiдмiнкових закiнчень. Основа прикметникiв твердоi групи закiнчуСФться на твердий приголосний, який зберiгаСФться у всiх вiдмiнкових формах i визначаСФ тип закiнчення (-ий, -а, -е): бiлий, бiлого, бiлому; сестрин, сестриного, сестриному; рiчний, рiчного, рiчним; Андрiiв. АндрiСФва, АндрiСФве. До твердоi групи належать: прикметники з основою на твердий приголосний, перед яким стоiть голосний чи приголосний (бiлий, довгий, безперечний), присвiйнi прикметники з суфiксами -ми (-iй), -iв (-iв): материн, Марiiн, Петрiв, Олексiiв.
Основа прикметникiв мякоi групи закiнчуСФться на мякий приголосний, який зберiгаСФться у всiх вiдмiнков