Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?и, в контекстi можуть також набувати ознак якiсних прикметникiв. Пор.: срiбна ложка i срiбна голова (сива); деревяний стiл i деревяний язик (нерухомий, отерплий); батькiвськi збори i батькiвське ставлення (чуйне); Кришталева ваза i кришталева совiсть (особливо чиста).
Деякi вiдносно-якiснi прикметники, в яких процес семантичних перетворень завершився, мають ознаки якiсних. Так, прикметники творчий, картинний, дiловий, мирний можуть утворювати форми вищого й найвищого ступенiв порiвняння i синтаксично означатися кiлькiсними словами: бiльш творчий, найбiльш творчий, менш дiловий, найменш дiловий, занадто картинний, дуже мирний.
Такi прикметники можуть ставати твiрними основами iменникiв з абстрактним значенням (творчiсть, картиннiсть) або прислiвникiв (творчо, картинно, мирно) i вступати в антонiмiчнi та синонiмiчнi вiдношення з якiсними прикметниками.
М.Я.Плющ також говорить про те, що в украiнськiй мовi видiляються промiжнi групи прикметникiв, що поСФднують присвiйне i вiдносне значення або виступають у значеннi безпосередньо виявленоi зовнiшньоi характеристики предмета.
Присвiйно-вiдноснi прикметники творяться вiд назв людей, зрiдка вiд назв тварин за допомогою суфiкса -сь/о. ПриСФднуючись до суфiкса твiрноi прикметниковоi основи, суфiкс -ськ-(-цьк-) виступаСФ частиною складного суфiкса -iвськ- або -инськ-, наприклад: адмiрал - адмiральський, козак - козацький; батько - батькiвський, учень - учнiвський, мати - материнський, Малишко - Малишкiвський:
Вiд назв тварин творяться присвiйно-вiдноснi прикметники тими самими суфiксами, що й присвiйнi: -ач- (-яч-), -ин- (-iн-), зрiдка -ов- або нульовим (телячий, конячий, журавлиний, качиний, змiiний, воловий, овечий).
На вiдмiну вiд присвiйних прикметникiв, що виражають належнiсть iндивiдуальнiй особi (iстотi), присвiйно-вiдноснi прикметники вказують на вищий ступiнь узагальнення, наприклад: Шевченкiвськi мiiя (мiiевiсть, де народився, жив i навчався Т. Г. Шевченко); дiвчачий гурт, дiвочий хоровод; орлика сiмя, журавлиний ключ, звiряче потомство.
До присвiйних прикметникiв ставляться питання чий? чия? чиСФ? чиi?, присвiйно-вiдноснi прикметники в основному вiдповiдають на питання який? яка? яке? якi?: дiвочi уста (чиi?), дiвочий хоровод (який?); дiдова хата (чия?), дiдiвська хата (чия?, яка?), дiдiвська спадщина (яка?); ластiвчине крило (чиСФ?), ластiвяче гнiздо (яке?).
Втрачаючи семантичний вiдтiнок присвiйностi, присвiйно-вiдноснi прикметники цiлком входять до розряду вiдносних, наприклад: учительська конференцiя, батькiвський комiтет, рибячий жир, коровяче молоко, кролячий пух, соболиний комiр.
Усi присвiйно-вiдноснi прикметники виступають тiльки в повнiй формi.
Присвiйно-вiдноснi прикметники можуть поступово набувати значення якiсних. Таке переосмислення можливе на основi переносних значень слова. Такi прикметники видiляються в окрему групу присвiйно-якiсних, наприклад: материнська ласка, дружнiй потиск руки, дiдiвськi закони, звiрячий погляд, вовчий апетит, заяча душа, воляча сила, осляча (ослина) впертiсть.
З таким самим значенням виступають прикметники в стiйких фразеологiчних сполученнях: дiло теляче, лебедина пiсня, охрiмова свита, куряча слiпота, езопiвська мова, мамина доня, прометеiвський вогонь.
Присвiйно-вiдноснi прикметники, переходячи в розряд якiсних, набувають деяких властивих iм граматичних ознак. Деякi з них набувають здатностi сполучатися з кiлькiсно-означальними прислiвниками, наприклад: майже звiрячий погляд, винятково дружня розмова, надто осляча (ослина) впертiсть. Вiд цих прикметникiв творяться означальнi прислiвники суфiксально-префiксальним способом: по-батькiвському (по-батькiвськи), по-материнському (по-материнськи), по-дiдiвському, по-звiрячому, по-собачому, по-качиному, по-волячому, по-ведмежому, по-телячому.
Промiжнi групи прикметникiв СФ наслiдком незавершеностi становлення нових семантичних вiдтiнкiв на основi переносних значень слова. Розподiл прикметникiв i вiднесенiсть iх до певних семантико-граматичних розрядiв може здiйснюватися на рiвнi основних значень. А в контекстуальних умовах виявляються рiзнi випадки переходу прикметникiв з одного семан-тико-граматичного розряду в iнший [65].
Мовознавець РЖ.К.Бiлодiд, залежно вiд типу ознаки, що лежить в семантицi слова, класифiкуСФ прикметники на чотири групи: якiснi, вiдноснi, присвiйнi та порядковi. Порядковi прикметники вiн видiляСФ в окрему семантично i морфологiчно цiлiсну групу i вважаСФ iх словами, якi утворилися вiд числiвникiв. Цi слова виражають ознаку предмета щодо його порядкового мiiя серед iнших таких же предметiв i вiдповiдають на питання який?, котрий?, котра?, котре?: третя сторiнка, чотирнадцята аудиторiя, пята симфонiя, двадцять перший ряд [83].
На думку мовознавця М.А.Жовтобрюха, ряд прикметникiв виражають ознаку предмета безпосередньо (зелена трава, голубе небо, яскравий колiр), а багато - через вiдношення одного предмета до iнших (цегляна стiна, лебеди