Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ливостi:
- позначають постiйнi ознаки предмета, якi не здатнi виявлятися бiльшою чи меншою мiрою: тутешнi звичаi, теперiшнiй час, скляний посуд, морська вода, польовi квiти (семантична ознака);
- не утворюють у звязку з цим ступенiв порiвняння: учнiвський зошит, навчальний посiбник, наукова конференцiя, студентський квиток (морфологiчна ознака);
- називають ознаку опосередковано, через вiдношення до iншого предмета, явища чи поняття i певнi звязки з ними (деревяний стiл - стiл з дерева, одеськi моряки -моряки з Одеси). Вони вказують на рiзноманiтнi вiдношення: до предмета (журнальний стiл - стiл для журналiв, взуттСФвий магазин - магазин взуття); до особи (учнiвська парта - парта для учнiв, мамина хустка - хустка мами, мiнiстерський портфель - портфель мiнiстра); до мiiя (пiдземна дорога - дорога пiд землею, лiсовi звiрi - звiрi, що живуть у лiсi); до часу (ранкова зарядка, - зарядка вранцi, вечiрня газета - газета, що виходить увечерi); до дii (проiзний квиток - квиток для проiзду, спiвочий гурток - гурток, у якому спiвають); до матерiалу (капронова нитка - нитка з капрону, Металева шафа - шафа з металу); до числа (другий дзвiнок - дзвiнок, який подаСФться вдруге, шостий клас - клас, що нумеруСФться числом шiсть); до топонiмiв (запорозькi козаки, днiпровськi пороги, киiвськi студенти); до особи (батькiв портфель, Петрiв зошит, материна хустка, Миколин велосипед) i т.iн. (семантична ознака);
- мають лише повну форму i не утворюють коротких форм: асфальтна дорога, морська хвиля, театральне училище (морфологiчна ознака);
- не сполучаються з прислiвниками ступеня та мiри (дуже, занадто, злегка, майже, трохи, абсолютно, зовсiм i т.iн.): тракторна бригада, додаткова вартiсть, киiвськi каштани (синтаксична ознака);
- завжди мають похiдну основу i утворюються за допомогою суфiксiв вiд iменникових, прикметникових, числiвникових, займенникових, дiСФслiвних i прислiвникових основ: березовий сiк (вiд береза), батькiвський дiм (вiд батьки), девятий вал (вiд девять), нашенський край (вiд наш), висячий замок (вiд висiти), вчорашнiй борщ (вiд вчора) та iн. (словотвiрна ознака);
- не утворюють прислiвникiв на -о, -СФ: рiчкова риба, землянi роботи, вступнi екзамени (словотвiрна ознака);
- не утворюють абстрактних iменникiв на -ина, -iсть,-ота: березовий гай, вербовi кiлки, дитячi руки (словотвiрна ознака);
- не утворюють форм субСФктивноi оцiнки: степова дорога, польовий табiр (словотвiрна ознака);
- не утворюють редуплiкованих сполук: деревяний стiл, братова куртка (словотвiрна ознака);
- не мають антонiмiчних форм: студентський квиток, класна кiмната, учительська кiмната (семантична ознака) [83].
- Присвiйнiсть, або посесивнiсть СФ однiСФю з унiверсальних понятiйних категорiй мови, яка означаСФ вiдношення предмета до особи, тобто належнiсть предмета особi (батькiв портфель, материна хустка), виражаСФться синтаксичними, лексичними i морфологiчними засобами. Вона властива дiСФсловам, займенникам, iменникам, прикметникам.
- Присвiйнi прикметники вказують на належнiсть предмета людинi, рiдше - тваринi (вiдповiдають на питання чий? чия? чиСФ?): Шевченкiв Кобзар, Франкова поема, мамина наука, орлинi крила, козяче молоко.
- За значенням присвiйнi прикметники подiляються на такi, що:
- а) означають належнiсть особi: Михайлiв, братiв, Оленин, сестрин;
- б) вказують не стiльки на належнiсть тваринi чи тваринам, скiльки на вiдношення до них (i тим наближаються до вiдносних прикметникiв): заячий слiд, теляча шкiра, свиняча шерсть, рибячий жир;
- в) входять до стiйких словосполучень як частина нерозкладноi назви (i таким чином втратили значення присвiйностi): Магелланова протока, базедова хвороба, петрiв батiг, адамове яблуко, ахiллесова пята, прокрустове ложе [97].
- Вони утворюються вiд:
- назв осiб за рiзними ознаками: шахтар - шахтареве взуття, лiкар - лiкаревi окуляри, грузин - грузинiв одяг, свекруха - свекрушин фартух, батько - батькiв дiм;
- особових iмен: Степан - Степанiв, Микита - Микитин, Оксана - Оксанин, Олена - Оленин;
- -прiзвищ i псевдонiмiв: Гончар - Гончарiв роман, Франко - Франкова поезiя, Пчiлка - Пчiлчинi вiршi, Пригара - Пригаринi твори;
- андронiмiв (iмен жiнок за iменами чоловiкiв): Лука, Лучиха - Лучишин син; Зiнько, Зiньчиха - Зiньчишина донька; Терпило, Терпилиха - Терпилишина Наталка, Оляна - Олянинi дiти;
- назв тварин: вiл - воловий хвiст, миша - мишаче вушко, муха - мушине крило.
Присвiйнi прикметники утворюються за допомогою суфiксiв -iв- (-ов-, -ев-, -СФв- -iв-): РЖван - РЖванiв син, РЖванове дитя, Андрiй - АндрiСФвi дiти, РЖгор - РЖгоревi дiти, Андрiй - Андрiiв брат; -ин- (iн-): Ольга - Ольжин, Галя - Галин, Таня - Танин, Марiя - Марин, Зоя - Зоiн, Софiя - Софi-iн, Надiя - Надiiн; -ач- (-яч-): миша - мишача лапка, теля - теляча шия, гуся - гусяча лапка, ворона - воронячий дзьоб; *-й-: вовк - вовчий хвiст, верблюд - верблюжа шия, лисиця - лисичий хвiст; -ськ-ий вiд украiнських, росiйських прiзвищ на -iв-, -ин-: Сенiв - Сенiвський, Тимкiв - Тимкiвський, Пушкiн - Пушкiнський, Щепкiн - Щепкiнський.Суфiкси -iв-, -ин- у посесивному значеннi продуктивнi в сучаснiй украiнськiй мовi, бо за iх допомогою утв