Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
самостiйнiсть, глибоке знання програмного матерiалу, здатнiсть здобути субСФктивно нову iнформацiю у процесi самостiйноi трансформацii вiдомоi орiСФнтовноi системи типовоi дii та побудови субСФктивно новоi орiСФнтовноi основи для розвязування нетиповоi задачi.
4. Творчу активнiсть. Вона виявляСФться через креативний рiвень сформованостi пiзнавального iнтересу, творчу самостiйнiсть, ТСрунтовне знання програмного матерiалу, володiння елементами знань i навичок понад програму, здатнiсть самостiйно конструювати обСФктивно нову орiСФнтовну основу дiяльностi, у процесi виконання якоi одержуСФться обСФктивно нова iнформацiя [36].
У працях П.М.ЛебедСФва, залежно вiд значення та основноi ролi, яку вiдiграСФ активнiсть у навчаннi, знаходимо такi види пiзнавальноi активностi:
1) Перцептивно-мнемiчна;
2) Наочно-практична;
3) Операцiйно-дiйова;
4) Творчо-пiзнавальна;
5) Мотивацiйна.
На думку вченого, твердження деяких авторiв (А.Брушлiнський, В.Заботiн та iн.) про те, що в процесi навчання можлива тiльки творча активнiсть, не маСФ достатнiх пiдстав. Вiн вважаСФ, що творча активнiсть базуСФться на репродуктивнiй i тiсно повязана з нею. Прийоми ж активiзацii недостатньо розробленi як для першого, так i для другого видiв активностi. Тому розглянемо основнi шляхи здiйснення в процесi початкового навчання всiх згаданих видiв пiзнавальноi активностi.
Перцептивно-мнемiчна активнiсть - це головним чином активнiсть сприймання i запамятовування знань школярами. Звичайно, в живому процесi засвоСФння знань сприймання нерозривно повязане з осмисленням, проте в навчаннi можливi ситуацii, в яких сприймання i запамятовування виступаСФ на перший план. Це особливо характерно для навчання у початкових класах. Ось чому автори пiдручникiв прагнуть чiтко видiлити все, що необхiдно запамятати.
Серед прийомiв активiзацii сприймання i запамятовування психологи i дидакти видiляють: установку на уважне сприймання i запамятовування, створення емоцiйного фону на уроцi в процесi засвоСФння дiтьми навчального матерiалу, звязок виучуваного матерiалу з життям, постановка перед учнями пiзнавальних завдань, використання засобiв наочностi, практичнi дii школярiв та iн.
Неабиякоi ваги у навчаннi набираСФ використання на уроках засобiв мистецтва (музики, спiву, репродукцiй картин художникiв), а також позитивнi емоцii, що виникають у процесi правильного виконання самостiйних завдань. При диференцiйованому пiдходi до дiтей це сприяСФ виникненню почуття задоволення i радостi вiд навчальноi дiяльностi. Педагогiчний досвiд доводить, що турбота вчителя про створення на уроцi радiсних переживань - невичерпне джерело пiзнавальноi активностi учнiв.
2. Наочно-практична активнiсть СФ рiзновидом перцептивно-мнемiчноi активностi. Вона виявляСФться в процесi сприймання наочних посiбникiв та практичних дiй з предметами вивчення.
Мобiлiзацii уваги учнiв, iх iнтересу до навчального матерiалу, а також мiцностi запамятовування сприяСФ наочно-дiйова методика вивчення окремих тем з рiзних предметiв. Розвитку усноi мови, наприклад, ефективно допомагають спостереження дiтей у природi. Для цього необхiдно давати спецiальнi завдання школярам у рiзнi пори року. На основi спостережень в учнiв створюСФться потрiбний для розвитку мислення запас уявлень про навколишнiй свiт, а з ними i вiдповiдний словник, яким вони активно користуються в процесi мовлення. Завдяки цьому учнi вже з 2 класу дiстають змогу писати невеличкi перекази та твори. Цiй метi пiдпорядкованi ряд iлюстрацiй у пiдручниках украiнськоi мови, читання уривкiв з художнiх творiв, в яких завдяки епiтетам, метафорам та порiвнянням теж збагачуСФться запас слiв та уявлень дiтей. РозширюСФться запас уявлень школярiв i в процесi показу та аналiзу дiапозитивiв, кiнофiльмiв тощо.
3. Вагому роль вiдiграСФ в процесi навчання операцiйно-дiйова активнiсть, повязана з виконанням дiтьми рiзних розумових дiй у внутрiшньому планi.
Водночас зi знаннями школярам необхiдно засвоiти способи розумовоi дiяльностi, тобто правила чи рекомендацii для виконання певних розумових дiй, вважаСФ П.М.ЛебедСФв. Це сприятиме активiзацii самостiйноi пiзнавальноi дiяльностi учнiв. Рацiональнi прийоми навчальноi роботи мають велике значення у формуваннi iнтелектуальних умiнь та навичок. Вчителям з кожного предмета треба формувати у дiтей певнi системи таких прийомiв: однi з них СФ специфiчними для певного предмета, iншi, формуючись у рiзних навчальних предметах, мають загальнодидактичне значення. До останнiх автор вiдносить прийоми встановлення причинових звязкiв, формування уявлень, понять, способи розгляду предметiв з рiзних точок зору, розчленовану абстракцiю та iн., до них належать також логiчнi прийоми аналiзу i синтезу, узагальнення, порiвняння, класифiкацii, конкретизацii, систематизацii i т. iн.
Отже, дiСФвiсть у процесi засвоСФння та застосування знань буваСФ зовнiшньою i внутрiшньою. Опанування учнями прийомiв розумовоi дiяльностi формуСФ в них упевненiсть у своiх силах, виховуСФ вiдчуття iстинностi знань. А це СФ важливою передумовою формування ii наукових переконань.
4. Творчо-пiзнавалъна активнiсть насамперед передбачаСФ розвиток творчоi дiяльностi школярiв. На думку психологiв та дидактiв, вона полягаСФ у самостiйному перенесеннi знань, умiнь та навичок учнями у новi ситуацii, у вишукуваннi в навчальному матерiалi проблеми, новоi функцii