Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?сть за своСФю психологiчною природою безперервна i цiлiсна. Вона (як i учбова активнiсть) заповнена безлiччю автономних одиниць, що мають своi завдання. Така автономна одиниця СФ пiзнавальною дiяльнiстю, яка СФ конкретним виявом безперервноi i висхiдноi пiзнавальноi активностi. У структурi цiСФi активностi Ш.А.Амонашвiлi розрiзняСФ наступнi компоненти:
а) мотив, як рушiйну силу цiСФi активностi ;
б) обСФкт пiзнання, що маСФ дидактично органiзовану форму;
в) способи i засоби взаСФмодii з обСФктом з метою його засвоСФння;
г) посередницьку роль педагога мiж пiзнавальними силами школяра i обСФктом засвоСФння;
ТС) результат пiзнавальноi активностi [3].
П.А.Гончарук виокремлюСФ такi важливi компоненти пiзнавальноi активностi субСФкта:
-мотивацiйний (потреби, iнтереси, цiннiснi орiСФнтацii, установки);
-операцiйний (репродуктивнi, стандартизованi, пошуковi, творчi дii);
-iнформацiйний (сприйняття матерiалу, звязок вiдомого з невiдомим, актуалiзацiя матерiалу) [26, с. 32].
Ця структура характерна для кожноi якiсноi ознаки пiзнавальноi активностi особистостi, що визначають сутнiсть цього поняття.
Вченi також наголошують, що внутрiшнiми стимулами активностi виступають потреби, iнтереси, iнтелект, воля, емоцii, енергiя та iн. Передумовою будь-якоi дiяльностi СФ та чи iнша потреба, бо вона являСФ собою обСФктивну необхiднiсть кожноi людини в певних умовах, якi забезпечують ii життя i розвиток.
З поняттям потреби тiсно повязане i поняття мети, тобто те, до чого прагнуть, чого бажають досягти. Саме мета, як закон визначаСФ засоби i характер дiй людини. Коли людина починаСФ виконувати ту чи iншу дiю, вона передбачаСФ кiнцеву мету в залежностi вiд потреб.
Свiдомо поставлена мета завжди визначаСФ засоби i характер дii людини, що даСФ змогу твердити про звязок мети та активностi в дiяльностi. Мета СФ тим обСФктом, на котрий спрямована активнiсть, яка стаСФ умовою здiйснення мети. Отже, без активностi неможливi як визначення мети, так i дiяльнiсть щодо ii реалiзацii. В той же час, без мети неможлива активнiсть, оскiльки у постановцi мети вже виявляСФться активнiсть. Тобто постановка мети СФ своСФрiдний критерiй, показник активностi. Таким чином, цi поняття дiалектично взаСФмоповязанi [48].
Лише тодi, коли СФ необхiднiсть, яка спонукаСФ людину до дiяльностi, стимулюСФться i активнiсть особистостi. Задоволення одних пiзнавальних потреб веде до виникнення нових, але потреба у пiзнавальнiй дiяльностi не виникаСФ у вихованцiв сама собою. Тому необхiдно створювати певнi умови пiзнавальноi дiяльностi школярiв, якi б спонукали iх до активноi пiзнавальноi дiяльностi. Для функцiонування стимулiв такоi дiяльностi необхiдно знати пiзнавальнi мотиви та шляхи iх формування.
Поняття мотив означаСФ певну спонукальну причину дiй та вчинкiв людини. У психологii пiд термiном мотив (походить вiд латинського слова movere - рухати, штовхати) розумiють спонукальну причину дiй i вчинкiв людини (те, що штовхаСФ нас до дii). Це - реальне спонукання, яке змушуСФ людину дiяти у певнiй життСФвiй ситуацii, за певних умов [38].
Мотив - один iз найважливiших факторiв, поряд iз здiбностями, знаннями, навичками, який забезпечуСФ успiх у дiяльностi. Це сукупнiсть спонукальних факторiв, що викликають активнiсть в органiзмi та визначають його спрямованiсть. Продуктивнiсть дiяльностi, ii процес i результат визначаСФться, по-перше, спрямованiстю мотивiв i змiстом, по-друге, силою й активнiстю мотивiв [19, 2].
У мотивi вiдбуваСФться зСФднання, синтез зовнiшнiх та внутрiшнiх сил, якi визначають характер дiяльностi субСФкта. Якщо потреба виражаСФ необхiднiсть, мета- конкретизовану потребу, то мотиви характеризують внутрiшнi причини цих процесiв.
Мотив визначаСФ, чим керуСФться школяр, коли виконуСФ учбове завдання, заради чого вiн його виконуСФ.
Серед пiзнавальних мотивiв В.Лозова визначаСФ такi пiдгрупи:
а) широкi пiзнавальнi мотиви, якi спонукають школярiв виявляти iнтерес до знань, постановки перспективи в засвоСФннi нових знань. Але слiд вiдзначити, що у школярiв одного i того ж вiку пiзнавальний iнтерес може мати рiзний рiвень i рiзний характер виявлення. Наприклад, елементарний рiвень, коли учень виявляСФ безпосереднiй iнтерес до фактiв. Бiльш високий рiвень пiзнавального iнтересу знаходить вiдображення у прагненнi пiзнати суттСФвi якостi, риси окремих предметiв та явищ. РЖ, нарештi, найбiльш високий рiвень пiзнавального iнтересу школяра полягаСФ в прагненнi до пiзнання закономiрностей, до розкриття суттСФвих бокiв предметiв, явищ, якi вивчаються. Якщо пiзнавальний iнтерес маСФ нестiйкий характер, то вiн спонукаСФться зовнiшнiми засобами i вимагаСФ постiйного пiдкрiплення. Звичайно, такий iнтерес не сприяСФ формуванню активностi особистостi як риси людини;
б) учбово-пiзнавальнi мотиви, якi сприяють формуванню пiзнавальноi активностi школяра, оскiльки вiн у процесi навчання виявляСФ iнтерес до рiзних засобiв оволодiння знаннями, до прийомiв самостiйного придбання знань, до методiв наукового пiзнання. Коли СФ труднощi, вiн iх переборюСФ, виявляСФ при цьому терпiння, посидючiсть та iн.;
в) мотиви самоосвiти, якi спонукають учня до пiзнання всього нового з метою розширення свого свiтогляду, до формування бажання вiдкрити для себе те нове, що ранiше було невiдоме в будь-якiй галузi науки.
Таким чином, вчитель повинен не тiльки виявляти наявнiсть пiзнавального мотиву учнiв, а й визначати рiвень його сформованостi, стiй?/p>