Главная / Категории / Типы работ

Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика




обСФктiв та iх структури, у комбiнацii вже вiдомих способiв та в пошуках нових прийомiв розвязання завдань [46].

Звичайно, в початкових класах мова може йти лише про окремi елементи творчоi дiяльностi, зокрема такi, як перенесення вмiнь та навичок у новi ситуацii, комбiнацii прийомiв, пошуки нових способiв розвязання. Все це виявляСФться в процесi написання переказiв i творiв, починаючи з 2 класу, у самостiйному розвязуваннi та придумуваннi завдань, у тому числi проблемних.

Важливе значення в активiзацii творчоi дiяльностi маСФ проблемнiсть у навчаннi, тобто органiзацiя самостiйноi дiяльностi учня для здобування нових знань методом розвязання навчальних проблем.

5. Мотивацiйна активнiсть, або активнiсть мотивацii - це стимулювання рiзних видiв пiзнавальноi активностi, формування в учнiв позитивного ставлення до засвоСФння матерiалу, вироблення вмiнь та навичок.

Створенню позитивних внутрiшнiх мотивiв до навчання сприяють насамперед пiзнавальнi потреби та iнтереси. Серед основних прийомiв та методiв iх формування видiляють такi прийоми: 1. Здiйснення на уроках звязку навчання з життям; 2. Добiр до урокiв цiкавих фактiв i матерiалiв; 3. Використання на уроках дидактичних iгор [46].

Визначення вище згаданих видiв активностi даСФ нам змогу уявити iдеал активноi особистостi: всебiчний, тривалий характер активностi у всiх видах дiяльностi, позитивна мотивацiя, прагнення до творчоi дiяльностi.

Формування активностi в будь-якому видi дiяльностi вiдбуваСФться лише в процесi органiзацii певноi дiяльностi. Творча дiяльнiсть - це найвища форма людськоi дiяльностi, активна взаСФмодiя людини з навколишнiм свiтом, у результатi якоi людина цiлеспрямовано змiнюСФ цей свiт i створюСФ щось нове, яке до цього не iснувало i маСФ суспiльне значення.

Отже, у процесi творчоi дiяльностi змiнюСФться не тiльки довкiлля, але й, що особливо важливо, змiнюСФться сама людина, розвиваються ii духовнi сили i здiбностi. Творча людина здатна здобувати знання самостiйно, а не тiльки отримувати iх у готовому виглядi, а потiм застосовувати у вирiшеннi нових завдань. Ось чому творчiй навчально-пiзнавальнiй дiяльностi школярiв належить особливе мiiе у навчальному процесi, оскiльки якраз творча дiяльнiсть, як найбiльш продуктивна, маСФ великi можливостi для розвитку особистостi [36].

Недостатньо розроблено в дидактицi питання про емоцiйнi прийоми стимулювання пiзнавальноi активностi учнiв. Вiдомо, що емоцiйний виклад матерiалу вчителем значно ефективнiший за байдужий, який викликаСФ гальмiвнi процеси в корi великих пiвкуль головного мозку. Варто звернути увагу на умови, за яких в процесi навчання виникають позитивнi емоцii та почуття в учнiв (почуття задоволення, любовi до навчання, почуття нового i т. iн.).

Важливо також закцентувати на проблемi активiзацii навчально-пiзнавальноi дiяльностi, адже вона СФ однiСФю з найактуальнiших на сучасному етапi розвитку школи, вiд неi залежить ефективнiсть навчання: свiдоме i мiцне здобуття знань, перетворення знань у переконання, розвиток iнтересу до навчальноi дiяльностi, самостiйнiсть думки та практичних дiй учнiв. Активiзацiя навчально-пiзнавальноi дiяльностi - це процес, спрямований на посилену спiльну навчально-пiзнавальну дiяльнiсть вчителя i учнiв, на спонукання до ii енергiйного цiлеспрямованого здiйснення, на подолання iнерцii, пасивностi та стереотипних форм викладання i навчання [96, c. 135].

Основними положеннями, якi вартi уваги, СФ:

  1. Головна мета активiзацii - полiпшення якостi навчально-виховного процесу в школi, яке досягаСФться формуванням активностi та самостiйностi учнiв.
  2. Сам процес формування активностi й самостiйностi вимагаСФ певноi спiльноi дiяльностi учнiв i вчителя.
  3. Активiзацiя пiзнавальноi дiяльностi вимагаСФ застосування рiзних методiв, засобiв, форм навчання, якi спонукають особу до виявлення активностi. Для цього потрiбна така органiзацiя процесу пiзнання, в якiй обСФкт пiзнання був би включеним у сферу дiяльностi школяра i дiалектична взаСФмодiя мiж ними створювала б передумови виявлення активностi особистостi. На уроках це можуть бути ситуацii, в яких учень повинен:

захищати свою думку, наводити на ii захист аргументи, докази, користуватися здобутими знаннями;

ставити запитання вчителю, товаришам; зясовувати незрозумiле, поглиблювати процес пiзнання;

рецензувати вiдповiдi товаришiв, твори, iншi творчi роботи, вносити корективи, давати поради;

дiлитися своiми знаннями з iншими;

допомагати товаришам, коли вони вiдчувають утруднення, пояснювати незрозумiле;

спонукати учнiв знаходити не одне лише рiшення з декiлька самостiйно зроблених;

практикувати вiльний вибiр завдань, переважно пошукових, творчих;

створювати ситуацii самоперевiрки, аналiзу особистих пiзнавальних i практичних дiй;

урiзноманiтнювати дiяльнiсть, включати в пiзнання елементи працi, гри, цiкавинки, художньоi, громадськоi та iнших видiв дiяльностi;

викликати iнтерес до колективноi дiяльностi, на основi якоi вiдбуваСФться формування активноi позицii членiв колективу [96, 17].

Логiчно, що виникаСФ наступне запитання: якi ж СФ засоби пiзнавальноi дiяльностi, засоби активiзацii пiзнавальноi дiяльностi?

Педагоги-дидакти вважають, що основними засобами пiзнавальноi дiяльностi СФ: