Главная / Категории / Типы работ
застосування наочностi, схем, опор, текстiв-опор;
використання ситуативних завдань;
програмоване навчання.
Вони також звертають увагу на те, що зараз виникли новi дидактичнi методи, якi сприяють формуванню пiзнавальноi активностi. Основнi з них такi:
iнформацiйно-проблемний виклад;
проблемно-пошуковий;
дослiдницький.
Варто наголосити, що для активiзацii навчання необхiдне глибоке розумiння вчителем можливостей тих чи iнших засобiв збудження активностi учнiв даного класу, точне врахування рiвнiв iх розвитку, щоб правильно визначити спiввiдношення мiж репродуктивною i пошуковою дiяльнiстю.
Учитель з передавача iнформацii повинен стати органiзатором пiзнавальноi пошуковоi дiяльностi учнiв, а учень - активним спiвучасником педагогiчного процесу.
Найбiльш поширеним на уроках мови СФ частково-пошуковий метод, пiд час якого учнi розвязують проблемнi завдання за допомогою вчителя. Застосування цього методу передбачаСФ використання евристично-пошуковоi бесiди, в якiй кожне наступне питання випливаСФ з попереднього.
Проблемне викладання полягаСФ в тому, що учитель систематично створюСФ проблемнi ситуацii й органiзовуСФ навчально-пiзнавальну дiяльнiсть учнiв для iх розвязання.
Якщо новий матерiал певноi теми вивчаСФться за допомогою проблемних методiв, то й наступнi етапи роботи повиннi здiйснюватися в такому аспектi.
Створення проблемних ситуацiй, вирiшення проблем у навчаннi вiдповiдаСФ сучасним вимогам психологii та педагогiки навчання i розвитку учнiв, оскiльки сприяСФ формуванню самостiйностi та творчоi активностi. Активнiсть виникаСФ саме тодi, коли зявляСФться необхiднiсть, яка спонукаСФ людину до самодiяльностi [48, 7]. Варто зауважити, що найважливiшим засобом активiзацii пiзнавальноi дiяльностi школярiв СФ рацiональне поСФднання дидактичноi гри (рольова гра, вiкторина, кросворд) i навчання; використання ситуативних завдань, що сприяють розвитковi самостiйностi й активностi учнiв у здобуваннi знань; самостiйна робота, що сприяСФ актуалiзацii опорних знань.
Педагоги вважають, що для кращого забезпечення пiзнавальноi активностi школярiв доцiльно використовувати метод програмованого навчання, який сприяСФ розвитку в учнiв самостiйного розумiння мовних явищ, iндивiдуалiзуСФ процес навчання. Важливим елементом СФ алгоритм - струнка логiчна послiдовнiсть розумових операцiй, що передбачаСФ правильнiсть висновкiв.
Узагальнюючи ефективнi засоби активiзацii учнiв, зауважуСФмо, що дитина починаСФ активно мислити, якщо:
вчитель умiСФ добре активiзувати попереднiй досвiд шляхом проведення пiдготовчих вправ, попереднiх дослiдницьких завдань;
повiдомляСФ дiтям яскравi, незвичайнi вiдомостi, факти, заохочуСФ до зiставлення вiдомого i невiдомого;
у вступнiй бесiдi чи розповiдi показуСФ практичне значення нових знань;
-постановка новоi теми або спосiб ii пояснення здiйснюСФться через ситуацiю дидактичноi гри;
треба порiвняти ранiше вiдоме з тим, що засвоюСФться, довести чиСФсь положення чи власну думку;
розпiзнати певний обСФкт за вiдомими ознаками тощо.
Спостереження показують, що у всiх названих ситуацiях дiти починають розмiрковувати, зявляСФться iнтерес i, як наслiдок, виникаСФ розумова активнiсть [44].
Отже, засобiв i способiв активiзацii в арсеналi вчителя чимало, i треба iх широко й умiло застосовувати, враховуючи при цьому мету уроку, характер матерiалу, рiвень пiдготовки учнiв, власнi можливостi. Розглядаючи проблему пiзнавальноi активностi, необхiдно видiлити показники, за якими можна виявити пiзнавальну активнiсть учнiв. Цими критерiями ми будемо керуватись i в нашому експериментальному дослiдженнi:
РЖ. Рiзноманiтнi прояви, що характеризують розумову (мислительну) активнiсть учнiв:
а) питання (запитання) учнiв як результат активного i глибокого пiзнавального процесу. Вони засвiдчують орiСФнтування в знаннях, розумову активнiсть школярiв, намагання проникнути в сутнiсть обСФкта вивчення явища, подii, змiст навчального предмета. Високий рiвень розвитку пiзнавальноi активностi характеризуСФться намаганням осягнути першопричину, знайти вiдповiдi на тi запитання, якi зацiкавили, i це стаСФ потребою;
б) намагання учнiв за власним бажанням, а не за вказiвкою вчителя, брати участь в обговореннi питання, доповнювати та виправляти вiдповiдi товаришiв. В цьому випадку пiднятi руки, кiлькiсть i характер вiдповiдей учнiв, безумовно, слiд вважати ознакою пiзнавальноi активностi.
в) зосередженiсть мимовiльноi уваги. Вона може бути показником активностi й зацiкавленостi. Частi вiдволiкання учнiв на уроцi та зауваження вчителя СФ негативним показником ставлення учнiв до предмета, вiдсутностi пiзнавальноi активностi.
г) характер процесу дiяльностi: готовнiсть до дii чи байдужнiсть до завдання; рiвень виконання пiзнавального завдання - самостiйно, за взiрцем, шляхом переписування з дошки готового розвязку; ставлення до процесу своСФi дiяльностi - уважний чи розсiяний, зацiкавлений чи байдужий,: результат виконаного пiзнавального завдання - глибина, обТСрунтованiсть, оригiнальнiсть або вузькiсть i примiтивнiсть у пiдходi.
II. Емоцiйнi прояви учнiв, якi можна зафiксувати в процесi спостереження:
а) мовнi реакцii, обмiн думками iз сусiдами по партi. Зазвичай цi реакцii повязанi з появою чогось несподiвано нового, того, що здивувало уяву школяра, або коли звичайний обСФкт чи явище учень побачи
Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?и i навчання;