Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
, епiфора, iнверсiя, замовчування, риторичне запитання, риторичне звертання тощо).
Не всi зазначенi вище засоби, за допомогою яких передаСФться образнiсть, застосовуються у початковiй школi, деякi з них використовуються пропедевтично, деякi безпосередньо. Ми вважаСФмо, що цiлеспрямоване i систематичне введення виразникiв образностi у матерiал початкового курсу украiнськоi мови внесе позитивний результат у розвиток та культуру мовлення школярiв [47, 75].
З точки зору естетичного аспекту, образне мовлення становить свiдомий творчий процес використання мовних одиниць, що стимулюСФ передусiм естетичне сприйняття дiйсностi, в якому рацiональна та емоцiйна сторони перебувають в СФдностi, зумовлюють одна одну - пiзнання природно iснуСФ в переживаннi, а емоцiйнiсть безпосередньо залучаСФться до пiзнавального процесу; а також сприяСФ формуванню певних iдейних переконань, моральних якостей та естетичних смакiв мовця.
Свого часу В. В. Виноградов зазначав: "складне i функцiонально рiзнобiчне питання про образнiсть художнього мовлення або поетичноi мови. Воно в усякому разi не зводиться до проблеми переносного вживання слiв, висловiв, до проблеми тропiв, метафор i порiвнянь. Воно належить до центральних питань естетики художнього слова" [15, с.111]. РЖншими словами, образнiсть СФ особливою формою естетичного освоСФння свiту. Це пЈими словами, образнiсть СФ особливою формою естетичного освоСФння свiту. Це поняття належить i до категорiального апарату естетики.
Фiлософiя й соцiологiя, психологiя й етика, естетика й мистецтвознавство сьогоднi визнали, що естетичнi вiдчуття - це найвищий ступiнь чуттСФвого розвитку, бо естетична реакцiя зорiСФнтована не на будь-якi обСФкти i вiдношення, а лише на досконалi, гармонiйнi. Проблему естетичного у мовi на рiзних ii рiвнях розглядали багато вчених (Ш. Баллi, В. Виноградов, Н. Миропольська, О. Потебня, Л. Новиков та iн.). Зокрема, О. Крутоголова зазначаСФ, що для правильного володiння мовленням важливого значення набуваСФ знання його естетичних характеристик, а саме:
а)цiлеспрямованiсть, переконливiсть, впливовiсть, спонукальнiсть;
б) логiчна яснiсть, точнiсть, зрозумiлiсть;
в) виразнiсть, емоцiйнiсть, образнiсть [43, с. 17].
Н.Миропольська розглядаСФ образнiсть слова як важливий стимул естетичного розвитку особистостi. Це дало iй вагомi пiдстави сформулювати критерii сформованостi естетичного ставлення до мови:
мовна грамотнiсть;
естетичне чуття мови (розумiння мистецтва слова, його образностi та вмiння ним творчо послугуватися);
натхнення, що мобiлiзуСФ iнтелектуальнi й емоцiйнi можливостi;
асоцiативнiсть естетичного сприймання, яка сприяСФ поглибленню розумiння образностi слова;
творча уява;
розвинутiсть форм естетичноi свiдомостi: iдеалу, смаку, потреб, оцiнки тощо, яка виявляСФться у здатностi точно та образно висловлюватися;
вияв iндивiдуальностi, який повязуСФться зi становленням особистостi [58, с. 24].
Естетичний вплив образного слова пояснюСФться Л. Новиковим тим, що воно творчо створюСФться i вiдтворюСФться мовцем. Воно не тiльки розумiСФться, але й переживаСФться [60, с. 45].
Отже, створення чiткоi, злагодженоi системи естетичного виховання в загальноосвiтнiх закладах неможливе без глибокого розумiння закономiрностей естетичного впливу мови у процесах безпосереднього мовленнСФвого спiлкування та ознайомлення з художнiми творами.
Лiнгводидактичний (практичний) аспект передбачаСФ здатнiсть учнiв доречно використовувати в усних (письмових) висловлюваннях засоби образностi (реалiзуються в лiнгвiстичних та лiтературознавчих категорiях, iх школярi опановують в теоретичному курсi предметiв "Украiнська мова", "Читання"), що впливають на емоцiйно-почуттСФву сферу iхньоi життСФдiяльностi [75, 47].
Аналiз програм i пiдручникiв з украiнськоi мови, читанок засвiдчив вiдсутнiсть певноi систематизацii навчального матерiалу, що спрямований на вивчення мовних одиниць iз образним змiстом. Незважаючи на це, перед вчителем початкових класiв стоiть першочергове завдання - формувати у своiх вихованцiв умiння змiстовно, стилiстично точно та iнтонацiйно виразно висловлювати думки й почуття усно й письмово. Ми переконанi, що для реалiзацii цього завдання необхiдно планомiрно й систематично спрямовувати роботу на формування образного мовлення молодших школярiв [76].
Прикметник, як нiяка iнша частина мови, маСФ невичерпнi можливостi для того, щоб збагачувати й уточнювати словник дiтей, надавати висловленню точностi чи образностi, яскравого емоцiйного забарвлення, адже мовлення молодших школярiв бiдне й безбарвне саме через обмежений вжиток прикметникiв, невмiння використовувати iх багатозначнiсть i синонiмiку.
1.2 Лiнгводидактичнi основи вивчення прикметника як частини мови
Оскiльки метою нашого дослiдження СФ визначення рiвня пiзнавальноi активностi учнiв пiд час вивчення теми Прикметник, то цiлком очевидною СФ необхiднiсть аналiзу лiнгвiстичних основ вивчення цiСФi частини мови.
У сучаснiй украiнськiй мовi прикметник чiтко видiляСФться як самостiйна частина мови зi своiми семантико-граматичними особливостями. Але iсторичнi дослiдження показують, що так було не завжди. Чим глибше дiахронiчне вивчення цього питання, тим меншою спостерiгаСФться рiзниця мiж прикметником та iменником.
Прикметник - продукт пiзнiшого розвитку мови, вiн бiльш абстрактний й утворився вiд iменника. Слова з атрибутивним значенням поступово вiдокремилися вiд iменника, посилився ступiнь
