Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
ть, столiтнСФ дерево; постiйний нагляд, постiйна увага, постiйне чергування; читачам сподобалась нова повiсть письменника - читачам сподобались новi повiстi письменника; закiнчилась товариська зустрiч з шахiв - закiнчились товариськi зустрiчi з шахiв.
На вiдмiну вiд бiльшостi форм роду i числа iменникiв, форми роду i числа прикметникiв не виражають нiяких внутрiшнiх вiдтiнкiв ознак предметiв, а лише служать, разом з формами вiдмiнкiв, засобами граматичного узгодження прикметника з iменником, тобто мають суто синтаксичне призначення (Виноградов). Категорii роду й числа СФ в прикметниках граматичними, а не лексико-граматичними, як в iменниках. Вони бiльше, нiж в iменниках, абстрактнi [83, 16].
Семантичнi й морфологiчнi показники прикметника тiсно повязанi з його синтаксичними характеристиками. Синтаксичне функцiонування прикметника - у звязку з можливою його рiзною iнтерпретацiСФю - набуваСФ принципового характеру за висвiтлення семантико-граматичних особливостей цiСФi частини мови.
РЖ.Р.Вихованець вiдзначаСФ, що основна синтаксична роль прикметника в реченнi - бути морфологiзованим (узгодженим) означенням. З iншого боку, зазначають, що прикметник у реченнi може бути iменною частиною складеного присудка.
Вчений також наголошуСФ на тому, що потрiбно визначити, якi синтаксичнi функцii властивi прикметниковi, а якi не властивi. Ознакове слово прикметником можна вважати тодi, коли воно стоiть у присубстантивнiй позицii, виконуСФ роль присубстантивного другорядного члена речення, узгоджуСФться з опорним iменником у родi, числi й вiдмiнку i виражаСФ атрибутивне значення. Отже, СФдина формально-синтаксична функцiя прикметника - виконувати роль приiменникового другорядного члена речення. Залежно вiд того, яку позицiю в реченнi займаСФ опорний для прикметника iменник, прикметник перемiщуСФться в реченнi, не вiдриваючись у синтаксичному планi вiд iменника. Прикметник завжди супроводжуСФ iменника i дублюСФ його морфологiчнi категорii [87].
З iншого боку, виступаючи в ролi iменноi частини складеного присудка, прикметник виражаСФ ознаку, приписувану в реченнi пiдметовi, але, на вiдмiну вiд означальноi функцii, вiн бере безпосередню участь у структурнiй органiзацii речення, виражаСФ один з його граматичних складникiв. Саме з предикативною функцiСФю найбiльшою мiрою повязана синтаксична активнiсть прикметника, яка виявляСФться у здатностi до iменникового й дiСФслiвного керування. Пор. щодо цього такi приклади: Вiн був безмежно вдячний матерi за ii чуйнiсть i самовiдданiсть (РЖ.Вiльде); Важка навiть голка для солдата в походi! (О.Гончар) [30].
Таким чином, ми розглянули прикметник у семантичному, морфологiчному i синтаксичному аспектi.
РЖснують рiзнi пiдходи щодо класифiкацii прикметника. Так, Л.РЖ.Мацько, О.М.Сидоренко, П.П.Кононенко, Л.О.Кадомцева та iншi вважають, що доцiльно подiляти прикметники за лексичним значенням, морфологiчними ознаками i особливостями словотворення на якiснi, вiдноснi i присвiйнi [52, 37].
У лiтературi описуються цi групи прикметникiв, кожна з яких маСФ своi семантичнi та граматичнi вiдмiнностi. Розглянемо iх.
Якiсть предмета, його ознаки виражаються по-рiзному. Частина прикметникiв називаСФ якiсть предмета прямо i безпосередньо.
Якiснi прикметники - прикметники, що означають властивiсть предмета безвiдносно до iнших предметiв. Вони називають ознаки предмета, що можуть проявлятися бiльшою або меншою мiрою (вiдповiдають на питання який?): легкий, легший, найлегший, дуже легкий; гарячий, дуже гарячий; вузький, трохи вузький; солодкий, ледь солодкий; зелений, зеленуватий. Якiснi прикметники вiдповiдають на запитання який? яка? яке?
У сучаснiй украiнськiй лiтературнiй мовi якiснi прикметники утворюють тематичнi групи, виражаючи:
- ознаки кольору, розмiру, ваги i зовнiшнiх особливостей предмета, що сприймаються органом зору: чорний, ясний, великий, широкий, важкий, косий, круглий;
- ознаки предметiв за смаковими якостями i властивостями, що сприймаються органом смаку: кислий, гiркий, смачний та iн.;
- ознаки предметiв за фiзичними властивостями, що сприймаються органами дотику, слуху, нюху: холодний, теплий, твердий, дзвiнкий, пахучий;
- фiзичнi якостi людини та iнших iстот: здоровий, худий, меткий, слiпий, лисий, стрункий;
- психiчнi властивостi, особливостi характеру та iншi ознаки людини: сердитий, лагiдний, сумний, добрий, розумний, рiшучий, настирливий, тихий. 13
Серед якiсних прикметникiв сучасноi украiнськоi мови можна видiлити три основнi генетично-структурнi пiдгрупи. Першу пiдгрупу становлять прикметники, що виражають ознаку безпосередньо лексичним значенням своСФi основи. Цi прикметники давнього походження. Хоч iсторично бiльшiсть iз них СФ суфiксальними лексичними одиницями, у системi сучасноi украiнськоi мови вони виступають як непохiднi, напр.: бiлий, блiдий, давнiй, добрий, дорогий, милий, мудрий, пiзнiй, пустий, рiвний, синiй, теплий.
До другоi пiдгрупи належать якiснi прикметники, що виражають ознаку не безпосередньо, а через властивiсть iншого, якiсно осмисленого поняття. Прикметники цiСФi пiдгрупи мають прозору етимологiю. Вони пiзнiшого походження i утворенi вiд iменникiв, дiСФслiв, прикметникiв та iнших частин мови за допомогою суфiксiв, префiксiв та шляхом словоскладання: басовитий, бiловолосий, колючий, кругловидий, ласкавий, мужнiй, надiйний, патрiотичний, пiзнавальний, плечистий, полохливи?/p>