Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
орюються присвiйнi прикметники вiд нових назв осiб: менеджер - менеджерове крiсло, брокер - брокерiв офiс, рекетир - рекетирiв спiльник, кiлер - кiлерова жертва; рекетирка - ре-кетирчин, кiлерка - кiлерчин, брокерка - брокерчин.
Суфiкси -ач- (-яч-), *-й- у посесивному значеннi непродуктивнi, бо за iх допомогою не утворюються новi присвiйнi прикметники.
Посесивнi суфiкси -iв-, -ин- розрiзняються не за значенням, а валентнiстю: морф -iв- сполучаСФться з основами iменникiв другоi вiдмiни (Клим - Климiв, бригадир - бригадирiв), а морф -ин- - з основами iменникiв першоi вiдмiни (Микола - Миколин, голова - головин).
Посесивний суфiкс -ин- за фонетичною структурою формально збiгаСФться з iменниковим суфiксом -ин iз закiнченням одиничностi. Це омонiмнi морфи, оскiльки вони розрiзняються за семантикою (пор. посесивнiсть i одиничнiсть), категорiальнiстю (пор. прикметниковий i iменниковий морф) i валентнiстю (посесивний суфiкс -ин- поСФднуСФться з одними основами, а iменниковий -ин - з iншими): Химка - Химчин, староста - старостин, але кияни - киянин, християни - християнин, татари - татарин [28].
А.П.Грищенко [30, 84] подiляСФ прикметники за значенням i граматичними особливостями лише на якiснi i вiдноснi, а присвiйнi вiн видiляСФ серед вiдносних прикметникiв в окрему групу.
Подiбноi думки дотримуСФться В.О.Горпинич та К.Г.Городенська. Проте, В.О.Горпинич класифiкуСФ прикметники за характером самоi ознаки та за способом ii позначення. За характером ознаки вiн подiляСФ прикметники на двi групи: якiснi i вiдноснi, видiляючи серед вiдносних присвiйнi i порядковi прикметники. За способом позначення ознаки мовознавець розрiзняСФ прикметники номiнативнi та займенниковi.
Вiн зазначаСФ, що СФ два способи маркування ознаки - номiнативний i вказiвний (дейктичний). Номiнативний спосiб полягаСФ в тому, що ознака предмета називаСФться прикметником (якiсним чи вiдносним) з прозорим лексичним значенням: блакитний колiр, тепле лiто, стиглий колос, морська затока.
Вказiвний (дейктичний) спосiб виявляСФться в тому, що слово не називаСФ ознаку предмета, а лише вказуСФ на неi займенником з непрозорим значенням: той колiр, таке лiто, цей колос, наша затока.
Отже, за способом позначення ознаки предмета розрiзняють прикметники номiнативнi i займенниковi. Традицiйна граматика займенниковi прикметники (як i займенниковi iменники) розглядаСФ як рiзновид окремоi частини мови (займенника). Але iнколи iх вiдносять до прикметникiв [28].
В. Виноградов серед прикметникiв видiлив особливу групу займенниково-вказiвних слiв: той, цей, чий, мiй,свiй, такий, кожний i т.iн. Вони семантично повязанi з ознакою предмета, але для них характерна виразна займенникова семантика - вказiвне значення, яке суттСФво вiдрiзняСФться вiд прикметникового значення - узагальненого називання конкретних ознак предметiв. В. Виноградов наголошував, що такi слова вiдрiзняються вiд прикметникiв не лише семантично, а й морфологiчними, словотвiрними i синтаксичними властивостями (не мають коротких форм, ступенiв порiвняння, не сполучаються з прислiвниками мiри). На його думку, займенниково-вказiвнi слова як морфологiчнi i лексичнi залишки вiдмираючоi частини мови недоцiльно поСФднувати зi справжнiми прикметниками в однiй частинi мови.
На думку В. Виноградова, так званi порядковi числiвники СФ вiдносними прикметниками, бо означають ознаку предмета за числом, виражають ii за допомогою прикметниковоi флексii (другий, друга, друге), мають синтаксичнi рiд, число i вiдмiнок (третiй, третього, третя, третьоi, третСФ, третi, третiх, третiм), а також категорiю iстоти/неiстоти (третi пiвнi - Н. в.; до третiх пiвнiв - Р. в.; бачу третi дверi - Зн. в.). Тому В. Виноградов вважаСФ iх прикметниками. Автори Русской грамматики (1980), вiдносячи порядковi слова до категорii прикметникiв, видiлили iх в окремий розряд вiдносних прикметникiв, назвали порядковими прикметниками i зблизили iз займенниковими прикметниками, оскiльки порядковi прикметники можуть вказувати на мiiе в рядi [16].
К.Г.Городенська за характером ознаки подiляСФ прикметники на якiснi i вiдноснi, також видiляючи займенниковi та порядковi прикметники (перший, другий, третiй, двадцятий, сотий та iн) [27].
М.Я.Плющ, РЖ.П.Ющук та iн. теж дотримуються думки, що прикметники, за своСФю здатнiстю виражати ознаки предмета безпосередньо або через вiдношення його до iншого предмета чи особи, подiляються на розряди: якiснi, вiдноснi i присвiйнi. Наголошують мовознавцi i на тому, що СФ також деякi промiжнi групи: вiдносно-якiснi, присвiйно-вiдноснi, присвiйно-якiснi [65, 97].
М.Я.Плющ звертаСФ увагу на те, що вiдноснi прикметники можуть переходити до розряду якiсних. Багатозначнi слова своiм прямим значенням можуть лишатися в розрядi вiдносних, а на основi переносних значень створюються поступово якiснi прикметники, що на сучасному етапi ще сприймаються як похiднi.
Так, назви ознак предметiв за рiзними вiдношеннями на зразок вишневий (сiк), буряковий (корiнь), бузковий (кущ), малиновий (напiй) можуть уживатися i як назви кольорiв, що сприймаються безпосередньо: вишнева хустка, волошковi очi, бузковий вiдтiнок, малинове пальто.
Цi назви кольорiв уже сприймаються як якiснi прикметники. Вiдноснi прикметники, що виражають ознаки предметiв за матерiалом та iншими вiдношення?/p>