Вивчення теми "Прикметник" як засiб формування пiзнавальноi активностi молодших школярiв
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
i сприяли б виробленню вмiнь добирати синонiми й антонiми до поданих слiв, вживати багатозначнi прикметники у словосполученнях, реченнях i текстах, аналiзувати iх щодо влучностi й доцiльностi вжитих означень [32,81].
У 2-му класi учнi повиннi вже усвiдомити роль прикметника у реченнi. З цiСФю метою вчитель органiзовуСФ спостереження за двома реченнями чи невеликими текстами, якi вiдрiзняються наявнiстю або вiдсутнiстю в них прикметникiв (описи предметiв чи природи). Внаслiдок спостереження учнi роблять висновок: точнiсть, яскравiсть опису забезпечуються вживанням прикметникiв.
Важливо показати також дiтям залежнiсть прикметника вiд iменника. Це можна зробити при виконаннi такого, припустимо, завдання: Доповнiть поданi словосполучення прикметником широкий:
РЗхали степом (яким?)...
Були в степу (якому?)...
Бачили степ (який?)...
-Що вiдбуваСФться з прикметником при змiнi iменника, з яким прикметник повязаний?
Подальша робота над засвоСФнням загального значення прикметника здiйснюСФться шляхом збагачення словника учнiв якiсними, вiдносними i присвiйними прикметниками (без уживання термiнiв), спостереження за прямим i переносним значенням прикметникiв, добору потрiбних синонiмiв (антонiмiв) i вибору з ряду синонiмiв (антонiмiв) точного слова [55].
Пiд час вивчення прикметника як частини мови робота над художнiми означеннями у другокласникiв триваСФ, але, виконуючи ii, учнi мають виявляти самостiйнiсть, добирати образнi слова. Школярi вже обТСрунтовують свiй вибiр, використовують проаналiзованi й зрозумiлi образи в уснiй розповiдi, у письмових переказах i творах. Тому, на нашу думку, слiд придiляти увагу тим лексико-стилiстичним вправам, якi залучають дiтей до активноi роботи над мовним матерiалом, навчають свiдомого добору лексико-стилiстичних засобiв у монологiчному мовленнi, пiдносять загальну культуру мовлення, збагачують його, допомагають у роботi над переказами i творами-описами. (Наприклад: Утворити словосполучення, дiбравши до наведених iменникiв прикметники з довiдки. Якоi оцiнки надають прикметники цим iменникам? Пiдкреслити закiнчення прикметникiв, визначити рiд i число.
Серце, хвиля, воля, руки, погляд. Слова для довiдки: холодний, чистий, сталевий, срiбний, золотий.)
Цiкавими для дiтей будуть рiзноманiтнi конкурси на краще образне слово, хвилинки творчостi (хто точнiше, емоцiйнiше, яскравiше опише предмет, явище або придумаСФ твiр) [32, 79].
У 3-4-му класах розпочата робота ускладнюСФться новими завданнями, вправами на влучнiсть вживання слова, самостiйним конструюванням словосполучень, речень. Ширше використовують також готовi тексти для аналiзу, рiзноманiтних вправ, розвитку звязного мовлення.
Новим i складним завданням цього перiоду СФ вивчення граматичних категорiй прикметника, тобто роду, числа i вiдмiнка.
Вивчаючи рiд прикметникiв, учнi мають засвоiти, що:
- прикметники в однинi змiнюються за родами;
- рiд прикметника залежить вiд iменника, з яким прикметник повязаний;
- прикметники чоловiчого роду вiдповiдають на питання який? i мають закiнчення -ий(-iй);
- прикметники жiночого роду вiдповiдають на питання яка? i мають закiнчення -а(-я); прикметники середнього роду вiдповiдають на питання яке? i мають закiнчення -е(-СФ);
- у множинi прикметники за родами не змiнюються.
Вивчаючи iменник, дiти усвiдомили, що вiн за родами не змiнюСФться, але маСФ рiд. Пiд час вивчення прикметника слiд показати учням, що на вiдмiну вiд iменника прикметник змiнюСФться за родами i що рiд прикметника зумовлюСФться родом iменника, разом з яким прикметник утворюСФ словосполучення. З цiСФю метою учитель може органiзувати спостереження за словосполученнями, у яких iменники поСФднуються з одним i тим же прикметником. Як один iз варiантiв такоi роботи може бути, наприклад, демонстрацiя малюнкiв, на яких зображенi червоний галстук, червона стрiчка, червоне яблуко. Учнi повиннi записати назви предметiв та iх ознак, визначити рiд iменникiв i вiдповiдно прикметникiв, видiлити закiнчення в них.
Отже, при визначеннi роду прикметникiв учнi засвоюють такий порядок дiй: 1) знаходжу iменник, з яким звязаний прикметник; 2) визначаю рiд цього iменника; 3) за родом iменника установлюю рiд прикметника [49, 55].
Для того, щоб показати, що у множинi прикметники за родами не змiнюються, можна запропонувати дiтям дописати закiнчення прикметникiв у таких словосполученнях: червон... галстуки, червон... стрiчки, червон... яблука. Учням неважко помiтити, що у множинi прикметник маСФ одну й ту ж форму, а отже, за родами не змiнюСФться.
Вивчаючи число прикметникiв, дiти повиннi усвiдомити, що:
- прикметники, як i iменники, мають два числа - однину i множину;
- прикметники завжди стоять у тому числi, що й iменники, з якими прикметники повязанi.
3 термiном число учнi вперше зустрiчаються саме в З класi, однак ще в 2 класi вони вчаться практично змiнювати прикметники разом з iменниками за зразком один - багато. Така пiдготовча робота створюСФ грунт для розумiння того, що число прикметника не самостiйна, а повнiстю залежна вiд iменника категорiя. Роздiлити за принципом один - багато можна тiльки предмети, а не ознаки, ознака ж приписуСФться одному предметовi (прикметник в однинi) або групi предметiв (прикметник у множинi). Щоб дiти усвiдомили цю особливiсть числа прикметникiв, учитель може провести таку, наприклад, роботу: демонструСФться два малюнки (на одному з них зображ