Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
олю - автоматизованi класи (контрольно-навчальнi комплекси), якi реалiзують iдеi програмованого навчання. Саме поСФднання ефективного управлiння пiзнавальним процесом i систематизованого тестування успiшностi сприяСФ суттСФвому пiдвищенню якостi навчального процесу.
Короткотермiнове опитування всiх учнiв на уроцi за допомогою тестiв сьогоднi використовуСФ багато педагогiв. Перевагою такоi перевiрки СФ те, що одночасно продуктивно працюСФ весь клас, i за декiлька хвилин можна одержати iнформацiю про успiшнiсть всiх учнiв. Це примушуСФ iх систематично готуватись до кожного уроку, що i вирiшуСФ проблему ефективностi засвоСФння знань. При перевiрцi визначаються прогалини в знаннях, що дуже важливо для продуктивного самонавчання. РЖндивiдуальна i диференцiйована робота з учнями по попередженню неуспiшностi також базуСФться на поточному тестуваннi.
Звичайно, не всi необхiднi характеристики засвоСФння можна одержати засобами тестування. Такi, наприклад, показники, як умiння конкретизувати свою вiдповiдь прикладами, знання фактiв, умiння логiчно i доказово висловити свою думку та iншi характеристики знань, умiнь, навичок дiагностувати тестуванням неможливо. Це означаСФ, що тестування повинно обовязково поСФднуватися з iншими (традицiйними) формами i методами перевiрки.
Результати контролю навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв виражаються в ii оцiнцi. Слово "оцiнка" означаСФ характеристику цiнностi, рiвень чи значення будь-яких обСФктiв або процесiв. Оцiнити - означаСФ встановити рiвень чи якiсть чогось. Стосовно навчально-пiзнавальноi дiяльностi оцiнка означаСФ встановлення ступеня виконання учнями завдань, поставлених перед ними в процесi навчання, рiвня iх пiдготовки i розвитку, якостi набутих знань, сформованих умiнь i навичок.
Виставляючи оцiнку, педагог повинен ii обТСрунтувати, керуючись логiкою та iснуючими критерiями. Досвiдченi вчителi постiйно звертаються до такого обТСрунтування. Це якоюсь мiрою зменшуСФ субСФктивiзм педагога, запобiгаСФ конфлiктам з учнями.
Педагогiчний субСФктивiзм маСФ рiзнi причини: субСФктивнi нахили, установки, цiнностi, орiСФнтацii, рiвень пiдготовки, недостатнСФ знання критерiiв оцiнювання тощо. Учитель повинен розумiти це i свiдомо намагатися здiйснити обСФктивне i реальне оцiнювання виконаноi учнями роботи. Необхiдно щоразу пояснювати учням яка, чому i за що ставиться оцiнка.
В iсторii розробки системи оцiнок у радянськiй школi було три поворотних моменти: в травнi 1918 року були вiдмiненi бальнi оцiнки знань i поведiнки учнiв; у вереснi 1935 року в школi було встановлено пять словесних оцiнок: "дуже погано", "погано", "посередньо", "добре", "вiдмiнно"; у сiчнi 1944 року було прийнято рiшення про замiну словесноi системи оцiнки успiшностi i поведiнки цифровою пятибальною системою.
До революцii iснувала шестибальна система оцiнки знань з балами вiд нуля до пяти. У 1918 роцi оцiнка "0" була лiквiдована. Поступово й оцiнка "1" стала використовуватися все менше, а починаючи з 50-х рокiв менше почала використовуватися й оцiнка "2". Пятибальна система оцiнок фактично перетворилась у трибальну, а для бiльшостi учнiв, якi не можуть навчатися на "4" i "5", - двобальну. Така оцiночна система слабо стимулювала навчальну працю. "Сходинка" мiж трiйкою i четвiркою нездоланна для бiльшостi учнiв [24].
Деякi педагоги почали використовувати "доповнення" до звичайноi пятибальноi шкали у виглядi знакiв "плюс", "мiнус". Реально виходило три градацii "пятiрки" ("пять з плюсом", "пять", "пять з мiнусом"), три градацii "четвiрки", три градацii "трiйки" (аналогiчно) i "двiйка". В результатi - типова десятибальна шкала оцiнок.
Проте iснуючi правила ведення класних журналiв не дозволяли учителям використовувати оцiнки з додатковими позначками. В цих умовах педагог йшов на компромiс, у класному журналi виставляв звичайнi оцiнки, а в своiй записнiй книжцi - уточненi.
Другий спосiб полягав у тому, що цифрова бальна оцiнка доповнювалася словесною. Цей спосiб не мав iнструктивноi заборони, але використовувався рiдко, бо потребував додаткових витрат часу.
РЖнодi учитель використовував й iншi способи: виставляв оцiнки в щоденнику, якi супроводжувалися записами, адресованими батькам; використовував екран успiшностi; органiзовував змагання учня з самим собою.
У нашiй краiнi введена з вересня 2000 року 12 - бальна шкала, побудована за принципом урахування особистих досягнень учнiв в опануваннi ними змiсту загальноi середньоi освiти.
Ми вже знаСФмо, що змiст освiти СФ не сукупнiстю складових (системи наукових знань, умiнь та навичок, досвiду здiйснення творчоi дiяльностi, емоцiйно-цiннiсних ставлень до навколишньоi дiйсностi), а iх "критичною масою", iнтегрованим результатом. Тому засвоСФння змiсту освiти оцiнюСФться не як сума знань, умiнь i навичок, а як загальна здатнiсть учня до життСФдiяльностi. У залежностi вiд потреб життя остання маСФ конкретнi прояви - компетенцii. Основними групами компетенцiй СФ: соцiальнi, що повязанi з готовнiстю проявляти активнiсть i вiдповiдальнiсть у суспiльному життi, розвитку демократii; полiкультурнi, що стосуються екзистенцiональноi рiвностi людей, взаСФмоповаги до iхньоi культури, релiгii, мови тощо; комунiкативнi, що передбачають опанування усним i писемним спiлкуванням, оволодiння кiлькома мовами; трудовi, що реалiзуються у