Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?ть в оцiнцi дiяльностi учасникiв процесу навчання i виховання.
3. Диференцiйованiсть та iндивiдуальний пiдхiд до педагогiв при проведеннi контролю.
4. Наукова обТСрунтованiсть, точнiсть, повнота i конкретнiсть висновкiв, рекомендацiй i пропозицiй.
5. Дiйснiсть, вимогливiсть i ефективнiсть (перевiряСФться реальний стан навчально-виховного процесу, його вплив на розвиток особистостi й пiдвищення якостi знань учня вiдповiдно до його пiзнавальних можливостей).
6. Гласнiсть (результати перевiрок бажано вiдображати як письмово, так i у формi словесних зауважень).
7. Виховна i мотивацiйна значущiсть проведеного контролю (для учнiв i вчителiв).
Такий пiдхiд дозволить створити систему внутрiшкiльного контролю, що забезпечить здоровий морально-психологiчний клiмат у колективi, сприятиме успiшному функцiонуванню освiтнього закладу.
Члени педколективу можуть брати участь у всiх основних видах контролю:
попередньому: застосовуСФться для ознайомлення з методикою викладання вчителя, стилем його дiяльностi, окремими дiлянками його роботи (можливо за власною пропозицiСФю викладача);
класно-узагальнюючому (взагалi не може здiйснюватися без участi класного керiвника, iнших учителiв, що навчають учнiв конкретного класу, обовязково пiдключаються керiвник методичного обСФднання, фахiвцi високого рiвня);
паралельному, коли здiйснюСФться вiдвiдування однойменних урокiв рiзних вчителiв - важливою СФ думка щодо визначення якостi й ефективностi роботи колег, учнiв, батькiв, але не можна допускати протиставлення, щоб не порушити морально-психологiчну рiвновагу в колективi i не перевести вивчення питання в оцiнювання роботи;
персональному (бажане застосовувати пiд час проведення атестацii вчителя за його безпосередньоi участi, пiд час вивчення рiвня викладання, системи роботи з наступним узагальненням досвiду тощо);
тематичному, що передбачаСФ проведення системи контролю за певною тематикою (розвиток творчих здiбностей учнiв на уроцi, форми органiзацii самостiйноi роботи учнiв на уроцi, володiння компютерною технiкою, методи активiзацii пiзнавальноi дiяльностi учнiв тощо);
оперативно-якiсному, який СФ завершальним або заключним на певний перiод [13].
У сучасних школах застосовуються такi форми контролю: добровiльний взаСФмний контроль, самоконтроль, громадський огляд знань (при активнiй участi учнiв), творчий звiт "портрет педагога", який дозволяСФ не лише представити професiйнi можливостi вчителя, але й розкрити РЖндивiдуальнi риси особистостi, творче мислення i потребу формувати творчу особистiсть учня.
Звичайно, вiд якiсноi роботи педагогiчного колективу залежать стан навчально-виховного процесу рiвень знань, умiнь i навичок учнiв (основний показник ефективностi роботи освiтнього закладу).
Пiдвищення якостi здiйснюваного внутрiшкiльного контролю за станом навчально-виховноi роботи СФ одним iз ефективних шляхiв вдосконалення системи управлiння освiтнiм закладом На думку РЖ. Гуревича, "контроль СФ не тiльки стимулом творчого i професiйного зростання вчителя, але й мотивуСФ його дiяльнiсть".
Оцiнювання навчальних досягнень учнiв СФ одним iз необхiдних компонентiв навчального процесу, оскiльки даСФ можливiсть одержати якiсну характеристику засвоСФння навчального матерiалу. Вчитель маСФ змогу оцiнити позитивнi та негативнi аспекти своСФi роботи i по можливостi вносити змiни в методи роботи, шукаючи тим самим той iндивiдуальний стиль, який i творить справжнього педагога. Та й учень не стоiть осторонь процесу оцiнювання, виробляючи своСФ ставлення до оцiнювальних знань, адже думка друзiв, товаришiв, батькiв про його шкiльнi успiхи йому не байдужа.
Слiд звернути увагу на труднощi, якi виникають пiд час оцiнювання, а саме:
невмiння вiдчути ту грань, за якою починаСФться якiсть, що вiдповiдаСФ iншiй оцiнцi результатiв оцiнювання. Це, зокрема, стосуСФться як надмiрноi вчительськоi вимогливостi, так i певного лiбералiзму, що обмежують дiапазон критерiiв оцiнювання.
Особливi труднощi виникають у тому випадку, коли проходить оцiнюють нестандартнi вiдповiдi або результати роботи:
певна невпевненiсть, упередженiсть, вiдсутнiсть власного ставлення до заданоi системи оцiнювання;
iнодi молодi вчителi грiшать "рефлексом солiдарностi", тобто за будь-яких умов допомагають учневi, щедро ставлять високi бали, шукаючи виправдання у тому, що необхiдно заохочувати вияви учнiвськоi активностi. Для таких учителiв оцiнка - це передусiм засiб налагодження добрих стосункiв з учнями. Засторогою такому оцiнюванню СФ те, що поблажливiсть розбещуСФ дiтей, а тому вони нерiдко зневажливо починають ставитися до такого "доброго" вчителя;
учитель орiСФнтуСФться не на реальний результат навчання конкретних учнiв, а на порiвняння з визнаними ним еталонами. Таке оцiнювання вiдбуваСФться за умови, коли вчитель вибираСФ одного з учнiв за тАЮвзiрець" i починаСФ ставити його всiм за приклад. Таке оцiнювання маСФ негативнi психологiчнi наслiдки, бо вчитель не звертаСФ уваги на ту обставину, якою цiною здобутi цi знання. Адже це зумовлюСФ до неправильних дитячих дiй. Можливо, що взiрцевий учень майже не вчить урокiв вдома, а маючи добру память, проглянувши матерiал на перервi, успiшно може його вiдтворити. Прагнучи робити так само, дiти ще бiльше погiршують якiсть власних знань. Можливий випадок, що еталоном стаСФ сам учитель, а це призводить до завищених ви?/p>