Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
?и) здiйснення контролю його iндивiдуальний характер, систематичнiсть, обСФктивнiсть, СФднiсть учителiв пiд час перевiрки й оцiнювання знань, умiнь i навичок, гласнiсть (наочнiсть), диференцiйований пiдхiд, а також всебiчнiсть перевiрки. Окремi дослiдники визначають як вимогу "тематичну спрямованiсть контролю" (М. Фiцула), "дотримання етичних норм учителем" (В. Лозова, Г. Троцко), "рiзноманiття форм проведення контролю" (М. Сорокiн, В. Лозова, Г. Троцко), "вимогливiсть учителя", "умотивованiсть оцiнки" (М. Ярмаченко) [6].
Систему вимог до здiйснення контролю найповнiше розкрито у працях В. Лозовоi. Так, у пiдручнику "Теоретичнi основи навчання i виховання" зазначаСФться, що основними вимогами до контролю СФ:
1. ОбСФктивнiсть оцiнювання, що передбачаСФ справедливу оцiнку досягнень кожного учня на певному етапi засвоСФння знань, неупереджене ставлення вчителя до учнiв, додержання критерiiв оцiнювання навчальних досягнень з конкретного предмета.
2. РЖндивiдуальний характер оцiнювання, що потребуСФ врахування рiвня знань кожного учня, його досягнення й труднощi в роботi й дозволяСФ виявляти фактичний стан знань, умiнь учня, а також характер iндивiдуальноi допомоги, що повинна йому надаватися.
3. Гласнiсть контролю, що передбачаСФ мотивування оцiнки, а саме: повiдомлення результатiв оцiнювання, пояснення виставлених балiв, звернення уваги на сильнi i слабкi сторони в роботi учнiв.
4. Всебiчнiсть оцiнювання: охоплення всiх роздiлiв, видiв i характеру знань, умiнь i навичок.
5. Диференцiйованiсть оцiнювання, що передбачаСФ врахування як специфiки програмового матерiалу предмета, так й iндивiдуальних особливостей школярiв (стан здоровя, нервовоi системи, темперамент, особливостi памятi тощо).
6. Рiзноманiтнiсть форм i методiв контролю, створення умов для реалiзацii функцii контролю, пiдвищення iнтересу учнiв до його проведення та результатiв
7. Етичнiсть контролю, що передбачаСФ гуманне ставлення до школярiв, повагу до них, вiру в iхнi можливостi, педагогiчний такт.
8. Пiдготовка школярiв до здiйснення контролю i самоконтролю знань: навчання iх навичок роботи з пiдручниками, посiбниками, ведення записiв, читання книг, слухання, вiдтворювання, визначення головного тощо.
СвоСФрiдним СФ на сьогоднi визнання функцii контролю. Так, РД. Перовський видiлив двi специфiчнi функцii перевiрки знань:
а) контролюючу - виявлення стану знань учнiв, передбачених навчальними програмами, i тих, що вимагаються на момент уроку для орiСФнтацii учням у результатах iхньоi навчальноi працi;
б) виховну, що передбачаСФ виховання почуття вiдповiдальностi за свою навчальну роботу, звички добросовiсно виконувати навчальнi завдання.
А також загальнi:
розвиваючу, що передбачаСФ розвиток памятi i мислення учнiв;
стимулюючу, що спонукаСФ учнiв до навчання, самовдосконалення;
функцiю допомоги, завдяки якiй учень може краще пiзнати самого себе, а вчитель - учня, його iндивiдуальнi особливостi.
М. Фiцула, М. Ярмаченко визначають i характеризують функцii: освiтню (навчальну), виховну, розвиваючу (порiвняно з РД. Перовським маСФться на увазi розвиток не тiльки памятi i логiчного мислення, а й умiнь аналiзу i синтезу, порiвняння й узагальнення, абстрагування, мовлення, уяви, уваги); дiагностичну (виявлення успiхiв i недолiкiв у знаннях, встановлення причин i шляхiв iх усунення, визначення заходiв, спрямованих на полiпшення успiшностi); стимулюючу (розвиток спонукальних мотивiв до навчання); оцiнювальну; управлiнську (на основi виявлення стану успiшностi коригування дiяльностi вчителя).
Аналiз практики загальноосвiтньоi школи засвiдчуСФ, що вчителi переважно застосовують оцiнювання:
а) попереднСФ - встановлення, дiагностика навчальних досягнень учнiв на певний момент iхньоi пiзнавальноi дiяльностi, що дозволяСФ дидактично цiлеспрямовано враховувати iндивiдуальнi особливостi школярiв для подальшоi роботи з ними;
б) поточне - виявлення технологii, особливостей i труднощiв здiйснення процесу опанування нових знань, умiнь i навичок:
в) тематичне - виявлення рiвня навчальних досягнень учня у засвоСФннi певного роздiлу, теми з навчальноi диiиплiни;
г) пiдсумкове - виявлення рiвня навчальних досягнень учня у засвоСФннi знань, вмiнь, навичок за результатами поточного i тематичного оцiнювання, а за рiк - на основi семестрових балiв [10].
Одним з важливих питань контролю СФ визначення форм i методiв його реалiзацii. Педагогiчна лiтература широко презентуСФ iндивiдуальнi, фронтальнi i груповi форми, а також письмовi, уснi й практичнi методи контролю.
Характеризуючи форми i методи контролю, вченi-педагоги зупиняються на найбiльш ефективних i важливих. Так, М. Фiцула вважаСФ основними методами контролю залiки та iспити. Ч. Куписевич звертаСФ увагу на усний контроль, письмову перевiрку в кiнцi уроку знань i вмiнь, на дидактичний тест i практичнi завдання. РЖ. Пiдласий детально характеризуСФ тести (визначення, вимоги, класифiкацiя тестiв, правила, яких слiд дотримуватися пiд час застосування тестiв, специфiка використання тестiв на рiзних етапах дiагностуючого процесу, приклади тестiв з навчальних предметiв, зокрема фiзики, хiмii, украiнськоi мови тощо).
У пiдручнику "Педагогiка" за редакцiСФю М. Ярмаченка, на мiй погляд, бiльш повно представлено критерii оцiнювання знань:
а) характер засвоСФння матерiалу (обсяг, повнота, правильнiсть, точнiсть знань, рiвень iх осмислення, ?/p>