Главная / Категории / Типы работ

Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi

Дипломная работа - Педагогика

Другие дипломы по предмету Педагогика




акцii дiтей на оцiнку iснують рiзнi судження. Гостра реакцiя спостерiгаСФться, коли: дiти вiдчувають несправедливiсть оцiнки, вона СФ для них несподiваною, у них захищена самооцiнка пiд час змагання, контрольноi роботи, оцiнювання своiх вiдповiдей товаришами.

Турбуючись про етичний вплив оцiнки, учитель завжди прагне, щоб дитина зрозумiла ii справедливiсть, iнакше найкращi намiри призведуть до протилежних наслiдкiв. Тому треба дорожити своСФю оцiнкою, не оцiнювати незасвоСФне, ставити ii лише за iстотне, висловлювати по-рiзному, зберiгаючи людську гiднiсть учня.

На жаль, у вузах i педучилищах майбутнi вчителi не оволодiвають методикою оцiнювання. Не випадково молодi педагоги часто безпомiчнi в оцiнюваннi знань учнiв, не уявляють складностi цього процесу. Щоб правильно оцiнити учня, слiд за лiченi секунди зорiСФнтуватися, з якоi причини вiн не вiдповiв правильно. А це неможливо, якщо вчитель не уявляв послiдовностi тих операцiй, якi потрiбно виконати учневi для розвязання того чи iншого завдання [55].

Отже, педагогiчне оцiнювання маСФ бути довготривалим, дiСФвим стимулом активностi учня на уроцi, зрозумiлим за змiстом, вказувати (прямо чи опосередковано) на способи виправлення помилок, утверджувати позитивнi емоцii, адже "успiх у навчаннi - СФдине джерело внутрiшнiх сил дитини, якi породжують енергiю для подолання труднощiв, бажання вчитися".

1.3 Технологiя дiагностики результатiв навчання в початковiй школi

Перевiрка результатiв навчання - це констатацiя наслiдкiв навчально-пiзнавальноi дiяльностi учнiв без пояснення iх походження. Дiагностика - це зясування умов i обставин, у яких протiкаСФ процес навчання; отримання чiткого уявлення про тi причини, якi сприяють чи перешкоджають досягненню накреслених результатiв. Як бачимо, у дiагностику вкладаСФться бiльш широкий i глибокий змiст: вона розглядаСФ результати у тiсному звязку з шляхами i способами iх досягнення. Крiм традицiйних контролю, перевiрки, оцiнки знань i умiнь, дiагностика включаСФ iх аналiз, виявлення динамiки, тенденцiй, прогнозування подальшого розвитку результатiв навчальноi дiяльностi.

У перших документах, що проголосили основнi принципи роботи радянськоi школи, були положення про вiдмiну домашнiх завдань, оцiнки знань i екзаменiв. Контроль успiшностi, який ранiше проводився учителем, часто замiнювався рiзними формами самоконтролю учнiв, а в рядi випадкiв на основi вiдповiдi чи звiту одного учня визначалась результативнiсть роботи всього колективу (бригади або класу). Зрозумiло, що навчання без оцiнок i фактично без контролю призвело до низьких результатiв. Тому з серпня 1932 року здiйснено перехiд на строгий iндивiдуальний облiк знань учнiв, який проводився систематично. Дещо пiзнiше було встановлено, що перевiрка й оцiнка знань виконують контролюючу, навчаючу, виховну i розвиваючу функцii.

У новiй демократичнiй школi дидактичний контроль не може бути формальним. Його навчаюча, виховна i розвиваюча функцii повиннi досягти такого вираження, який би дозволив контролю поСФднуватися з самоконтролем, бути необхiдним i корисним насамперед самому учневi.

Крiм того, в умовах конкурентного суспiльства оцiнка, як засiб стимулювання, набуваСФ нових якостей. Результати дiагностування, де використовуються оцiннi судження (бали), сприяють рацiональному визначенню особистiсного рейтингу (показника значимостi людини в суспiльствi), самовизначенню особистостi.

ОбСФктом дидактичного контролю в сучаснiй школi СФ виявлення рiвня навчальних досягнень учня у засвоСФннi змiсту загальноi середньоi освiти: знань, вмiнь та навичок; досвiду творчоi дiяльностi; досвiду емоцiйно-цiннiсних ставлень до навколишньоi дiйсностi.

Основними функцiями перевiрки й оцiнки навчальних досягнень учнiв СФ:

контролююча, що передбачаСФ визначення рiвня досягнень окремого учня (класу, групи), виявлення рiвня готовностi до засвоСФння нового матерiалу, що даСФ змогу вiдповiдно планувати i викладати навчальний матерiал;

дiагностично-коригуюча, що допомагаСФ зясувати причини труднощiв, якi виникають в учня пiд час навчання, виявити прогалини в знаннях i вмiннях та коригувати його дiяльнiсть, спрямовану на усунення недолiкiв;

стимулюючо-мотивацiйна, що визначаСФ таку органiзацiю оцiнювання навчальних досягнень учнiв, коли його проведення стимулюСФ бажання покращити своi результати, розвиваСФ вiдповiдальнiсть та сприяСФ змагальностi учнiв, формуСФ мотиви навчання;

навчальна, що зумовлюСФ таку органiзацiю оцiнювання навчальних досягнень учнiв, коли його проведення сприяСФ повторенню, уточненню i систематизацii навчального матерiалу, вдосконаленню пiдготовки учня (класу, групи);

виховна, що передбачаСФ формування вмiння вiдповiдально i зосереджено працювати, застосовувати прийоми контролю й самоконтролю, розвиток якостей особистостi: працелюбностi, активностi, акуратностi та iнших [17].

Принципи органiзацii дiагностики i контролю за навчальною дiяльнiстю учнiв:

1. ОбСФктивнiсть, позбавлена субСФктивних i помилкових оцiночних суджень i висновкiв учителя. ОбСФктивнiсть забезпечуСФться науково обТСрунтованим змiстом дiагностичних тестiв (завдань, питань), дiагностичних процедур; рiвним, дружнiм ставленням педагога до всiх учнiв; точним, адекватно установленим критерiСФм оцiнювання знань, умiнь. ОбСФктивнiсть дiагностування означаСФ, що виставленi оцiнки збiгаються незалежно вiд методiв i з?/p>