Вдосконалення контрольно-оцiнноi дiяльностi в початковiй школi
Дипломная работа - Педагогика
Другие дипломы по предмету Педагогика
урокiв необхiдно дуже ретельно, адже немаСФ найголовнiшого, чого бояться учнi, - "двiйки". Треба завжди памятати, що ви зустрiлися для спiлкування, пошукiв, вiдкриття, знахiдок. ., то й будувати урок необхiдно вiдповiдним чином. Ранiше багато часу витрачалося на автоматичну перевiрку домашнiх завдань, а тут необхiдно зрощувати знання на уроцi, вести учнiв, удосконалювати його вмiння, навички [36].
А учнi? Звичайно СФ бажання принести додому "пятiрку", проте крiм неi iснують i iншi оцiнки, якi не дуже бажанi. Отож? ВирощуСФмо знання на уроках у спiлкуваннi з вчителем та однолiтками. Почувайся, дитино, вiльно, не чекай нiякоi небезпеки.
Навчання без оцiнок сприяСФ поступовому переходу вiд дошкiльноi форми навчання до шкiльноi. ДаСФ можливiсть подолати психологiчну кризу, робить бажаним вiдвiдування школи, посилюСФ iндивiдуальний пiдхiд до учнiв, що, в свою чергу, урiзноманiтнюСФ спiлкування з батьками.
В результатi дiти - спокiйнi, вiльнi, впевненi, бо iх щиро люблять, радiють iхнiм успiхам.
Такий досвiд доводить, що дiти i вчитель початкових класiв - це СФдиний органiзм! Вченi запевняють, що подiбний "феномен" виникаСФ двiчi в життi кожноi людини: при народженнi (дитина вiч-на-вiч з батьками) та пiд час зустрiчi з першою вчителькою.
Психологам i педагогам добре вiдома роль вiдмiнноi оцiнки як засобу створення позитивних емоцiй, бадьорого настрою, що допомагають пiдвищенню успiшностi та продуктивностi навчання. Саме тому вчитель маСФ вiрити в сили кожного свого учня, завжди надавати йому можливiсть розпочинати все знову i знову, долаючи рiзноманiтнi труднощi. Тiльки мудре, доброзичливе ставлення першого вчителя сприятиме адаптацii маленького учня до нового для нього виду дiяльностi - навчання.
"Дiти приходять до школи з вiдкритою душею, з щирим бажанням добре вчитися. Малюка лякаСФ навiть думка про те, що на нього можуть дивитися як на ледаря чи невдаху. Бажання добре вчитися - красиве людське бажання - здаСФться менi яскравим вогник, що осяваСФ змiст дитячого життя, свiт дитячих радощiв. Цей вогник легко загасити необережним дотиком до дитячого серця - рiзким образливим словом", - писав В.О. Сухомлинський. А може й несправедливою оцiнкою?
Цiкаво, що молодшi школярi, внаслiдок недостатнього ще розвитку абстрактного мислення, взагалi погано сприймають оцiнку в балах. "Гарна" чи "погана" ця оцiнка, вони зрозумiли не самостiйно. На iхнi судження вплинули думки дорослих: батькiв, вчителiв, старших товаришiв. Дiти, йдучи до школи, вже начебто запрограмованi, що добре отримувати "пятiрку", а погано - "двiйку", хоча оцiнки могли б i помiнятися мiiями. А от словесне "оцiнювання" дитини бiльш вагомiше i важливiше для неi, бо воно iй зрозумiле, оскiльки базуСФться на власному життСФвому досвiдi 7-10-рiчноi людини.
Словесне оцiнювання маСФ можливiсть детальнiше виявити ставлення до особистостi того, хто досяг певних результатiв. Що зрозумiлiше i кориснiше для 7-рiчноi дитини: "За роботу ти отримав "пятiрку" чи "Ти сьогоднi молодець, старанно працював i змiг все виконати правильно. Старайся i надалi"? Перша фраза легша, коротша i не вимагаСФ вiд учителя нiяких почуттiв, емоцiй та аналiтичних роздумiв. А друга - не тiльки вимагаСФ вiд учителя, але й - i це головне - викликаСФ iх в душi i серцi маленького учня. Тiльки через вiдчуття себе та iнших може вирости та розкритися особистiсть дитини.
Слiд зважати на особливий iнтерес бiльшостi батькiв до традицiйних шкiльних оцiнок своiх дiтей. РЖ це не дивно, оскiльки оцiнка даСФ змогу судити про iхню успiшнiсть, а якоюсь мiрою i про iхнi здiбностi, нахили. Але часто такий пiдвищений iнтерес батькiв до оцiнок iхнього початкуючого школяра досить часто буваСФ однобiчним, оскiльки стосуСФться лише фактичного результату навчальноi дiяльностi сина чи доньки. А складний процес дитячоi працi часто залишаСФться поза iхньою увагою, хоча маленький учень стикаСФться з багатьма труднощами, якi мiг би подолати з допомогою дорослих. Неуважнi до навчальноi дiяльностi дитини батьки одразу сприймають погану оцiнку сина чи доньки як вияв лiнощiв, недбалостi, небажання вчитися. РЖ вiдповiдно до такого розумiння причин неуспiху вживають негайних "педагогiчних заходiв". "Одержав двiйку - не пiдеш гуляти. Сидiтимеш вдома i, навiть, не будеш дивитися телевiзор"; "Не принiс пятiрки - не купимо ролики"; "Погано вчишся - нiхто тебе не любитиме - нi батько, нi мати" [49].
Подiбнi покарання - замiсть спiвчуття i конкретноi допомоги - дають не тiльки негативнi почуття та емоцii, але й складнiшi наслiдки, особливо якщо вони стають системою. РЖ, чим вразливiша дитина, чим бiльше здатна виявляти своi почуття, тим гiрше для неi. А як же розвиток особистостi без розвитку почуттiв? Коло замкнулося.
Покарання не повинно вiдбуватися за рахунок любовi. Не можна залишити дитину без похвали i нагороди. Не можна карати ii iз запiзненням, бо це нагадуСФ iй про минуле, не даСФ змоги стати iншою. Нiчого згадувати про старi грiхи. У дитини - все попереду, все ще можна почати спочатку. Вона не повинна боятися покарання, найвразливiше для неi - засмучення вчителя.
Найголовнiше, вiд чого залежить формування в дiтей стiйкоi потреби в навчальнiй - як i в будь-якiй iншiй дiяльностi, - це можливiсть пережити радiсть творчостi i творення, щастя долати труднощi, вiдчути свою соцiальну цiннiсть, потрiбнiсть результатiв працi.
РЖндивiдуалiзацiя оцiнювання виявляСФться у створеннi вчителем ситуацii, коли у