Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
инципово наджанрових, iманентних фольклору в цiлому. Спiввiдношення жанрiв та компонентiв художньоi системи у фольклорi найближче таки, мабуть, до одного з тих протиставлень структури i системи, що iх у мовознавствi висуваСФ "лондонська школа" Д.Р.Фьорса: коли елементи структури звязанi мiж собою синтагматичними стосунками, то системи парадигматичними; отже можемо казати про структуру слова, реченнi, тексту, але про систему голосних, вiдмiнкiв, значень багатозначного слова тощо 8.
З цього погляду, лише пошуки М.РЖ.Кравцовим загальних для всiх жанрiв "принципiв народноi естетики" були кроком у правильному напрямку, бо йшлося про явища справдi наджанровi, притаманнi фольклорнiй творчостi як "динамiчнiй фольклорнiй системi" (В.А.Юзвенко). Ось перелiк цих принципiв у дещо вдосконаленому й украiнiзованому переповiданнi В.А.Юзвенко: це принципи "простоти, ясностi, економностi, влучностi, визначеностi конкретних моральних оцiнок" (с. 11). Проте висунення саме цих принципiв виглядаСФ непродуманим. Справдi, ми вже могли пересвiдчитися, як складна насправдi художня структура лiричноi пiснi, якою унiкальною за складнiстю СФ побудова украiнського весiлля. Що ж до поетичноi мови фольклору, то вона, за обТСрунтованим твердженням РД.М.Мелетинського, "формуючись за зразком сакральних, езотеричних мов, на перших порах виразно акцентуСФ свою формалiстичну ускладненiсть як ознаку художностi, як доказ своСФi майстерностi, мистецтва" 9. Рудименти такоi ускладненостi поетичноi мови залишилися й у фольклорi XIX ст., як заум, наприклад. Далi йде принцип ясностi. Очевидно, йому не вiдповiдаСФ той же фольклорний заум у лiчилках або загадках iз звуковою вiдгадкою, заумних частiвках абощо. Очевидно, i принцип економностi не дiСФ, коли в баладi повторюСФться кожний рядок. РЖ не вiдповiдаСФ йому структура украiнського весiлля, як i традицiйна тривалiсть його ритуалiв протягом тижня, та навiть iснування серед весiльних пiсень такоi, що цю неекономнiсть пояснюСФ:
Пятнонька зачинайнонька,
Суботонька коровайнонька,
Недiленька звiнчаймося... i т.д.
(Весiльнi пiснi, 2. № 1052. C. 513)
Важко зрозумiти, що В.А.Юзвенко маСФ на увазi пiд принципом "влучностi" (у М.РЖ.Кравцова на цьому мiстi був принцип ще бiльш вразливий для критики "сюжетнiсть"), але принцип "визначеностi конкретних моральних оцiнок" коли i дiСФ в украiнському фольклорi, то з надто великою кiлькiстю "виключень". До них вiдносяться в думах моральна оцiнка Марусi Богуславки, "дiвки Саджакiвни", "Настi кабашноi", козака в "Козацькому життi", а в iсторичних пiснях навiть Богдана Хмельницького (СФ запис фрагмента пiснi з прокльоном гетьману за те, що дозволяв татарам брати в Украiнi "ясир" Кулiш, 1. С. 322), козакiв-"зрадникiв" у лiричних пiснях, нарештi прощених Богом розбiйникiв у християнських легендах тощо.
Невиразний результат, отриманий М.РЖ.Кравцовим, спрямував подальшi пошуки росiйських фольклористiв у галузi поетики на iнший шлях. Так, Б.М.Путiлов, пiдкресливши "особливу значимiсть для поетики жанру", стверджуСФ, що "поетика фольклору завжди жанрово обумовлена i жанрово реалiзована. У певному ступенi вона СФ жанрово замкненою". Термiнологiчне словосполучення "жанрова система" Б.М.Путiлов використовуСФ лише у значеннi внутрiшньоi органiзацii жанру 10. У свою чергу, С.Г.Лазутiн у книжцi пiд гучною назвою "Поетика росiйського фольклору" обмежуСФться загальним визначенням "поетики жанру як цiлiсноi художньоi системи" 11, а в основному викладi розглядаСФ особливостi сюжету i композицii, "поетичного (мовного) стилю", ритму i метрики в окремих жанрах поодинцi.
Як певне вiддання переваги iндукцii над дедукцiСФю, котра не спрацювала у смiливiй спробi М.РЖ.Кравцова вiдтворити вiдразу i глобально "художню систему росiйського фольклору", можна розглядати й обмеження матерiалу дослiдження певними конкретним жанром росiйськоi лiричноi пiснi, на яке свiдомо йдуть в своiх розвiдках фольклорноi поетики петербурзькi фольклористи В.РЖ.РДрьомiна (1978) i Г.РЖ.Мальцев (1989). Коли у монографii В.РЖ.РДрьомiноi ТСрунтовно хоч i з типово марксистським перенесенням акценту на здогадну "iсторiю" певного поетичного прийому розкрито сутнiсть метафори (власне метафори, метафоричного епiтету, порiвняння), метонiмii та поетики повторiв у росiйськiй лiричнiй пiснi (фактично ж i у баладi) 12, то В.РЖ.Мальцев зосереджуСФться лише на ii традицiйних формулах. Хоч автор дослiджуСФ, згiдно з настановою Б.М.Путiлова, тiльки одне, здавалося б, з питань поетики "жанрово замкненоi", фактично ж виходить на загальнi проблеми "естетики уснопоетичного канону".
В iнтерпретацii В.РЖ.Мальцева формула (в нiй розрiзнюються власне "формули" i "теми", хоч "теорiя Перрi-Лорда" згадуСФться лише у негативних контекстах) виступаСФ як основний елемент "уснопоетичного канону" пiснi, й вiдбиваСФ вона не дiйснiсть, а саму традицiю. На жаль, захоплення цiСФю, справдi, свiжою i плiдною iдеСФю приводить рано померлого дослiдника до тез, що обСФктивно збiднюють естетичну природу лiричноi пiснi. По-перше, оскiльки традицiя для нього це "СФдина реальнiсть, котру зображаСФ i втiлюСФ народна лiрика", змiст цiСФi останньоi закономiрно редукуСФться до "пiснi про пiсню" 13. По-друге, В.РЖ.Мальцев явно перебiльшуСФ естетичну автономнiсть формули. Йому здаСФться, що навiть при тасуваннi формул складений з них текст "буде зберiгати свою традицiйну цiлiснiсть i СФднiсть", бо ф