Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?-кадру": фольклор, коли враховувати й переднацiональнi форми розвитку, живе вже не менше сiмнадцяти тисячолiть, то ж i обраний нами вiдтинок часу, пiвсторiччя, вiдповiдаСФ для нього приблизно двом мiсяцям людського життя. Чи суттСФво змiниться доросла людина за такий термiн? До того ж фольклор змiнюСФться дуже повiльно в усякому разi, повiльнiше за лiтературу, професiйний живопис або книжкову графiку, i навiть повiльнiше за народну сiльську моду. Отже, обраний тут синхронiчний "зрiз" вважатимемо за коректний.
Мова не про те, що на протязi другоi половини XIX ст. украiнський фольклор взагалi не змiнювався, а що змiни цi (iх будемо, звичайно, враховувати) не заважають обраному пiдходу. Вибiр же саме цього перiоду пояснюСФться зовсiм не тим, що це була "класична" доба розвитку нашого фольклору: таку слiд шукати деiнде ранiше, та й взагалi це поняття до фольклору малопридатне. Друга половина XIX ст. це перiод, коли фольклор, незважаючи на всi iноземнi впливи, зберiгав ще багато архаiчного i традицiйного. Важливо також, що вiн, вже теоретично осмислений як нацiональний, був з достатньою повнотою зафiксований фольклористами, то ж СФ досяжним для вивчення в наш час. Традицiйнiсть фольклору другоi половини XIX ст. дозволяСФ без великих ускладнень доповнювати його фiксацii за рахунок записiв ранiших i, частково, пiзнiших як таких, що вiдбивають й тодiшнiй стан вiтчизняноi усноi традицii.
Наступна серйозна проблема, що встаСФ на шляху феноменологiчного вивчення украiнського фольклору це його структурування. Здавалося б, нiчого кращого за категорiю жанру для цього не вимислити. Ба нi! На думку Б.Нiчева, категорiю жанру на фольклор цiлком механiчно перенесено "естетико-лiтературною практикою нового часу", а фольклор як такий не потребуСФ для своСФi екзистенцii "спецiальноi iнституцii, якою СФ жанр". Що ж до його класифiкацii та систематизацii, то вистачить i "реальних категорiй це мотив, цикл як цiлiснiсть (цикловата цялост), сюжетне гнiздо, формула". РЖ спроба узагальнення: "Коли звернутися до мови парадоксiв, то формула СФ жанр фольклору, а жанр СФ формулою лiтератури"1. Щоб розвiяти чари, навiянi роздумами болгарського фольклориста, достатньо порiвняти, навiть не виходячи за межi пiсенностi, яку дослiджуСФ Б.Нiчев, будь-яку думу з будь-якою коломийкою. Безперечно, жанри у фольклорi iснують обСФктивно. Але безперечно також, що проблема жанру i проблема жанровоi класифiкацii найскладнiшi у фольклористицi.
Проблема жанру СФ однiСФю з найбiльш дискусiйних i в лiтературознавствi, де пропонували до ii вирiшення пiдходи соцiологiчний, iсторико-типологiчний, психологiчний, лiнгвiстичний тощо, але досi не прийшли до загальновизнаного розумiння жанру. У фольклористiв тут своi труднощi. На думку С.В.Мишанича, повязанi вони з тим, що "фольклористи-збирачi та видавцi усноi творчостi йшли здебiльшого вiд побутових функцiй фольклорного матерiалу, теоретики вiд структурних ознак того чи iншого жанру. ПоСФднання цих двох пiдходiв стихiйно-емпiричного i теоретико-лiтературознавчого дало загальноприйнятну на сьогоднi жанрову систему украiнського фольклору" 2. Це твердження дещо спрощуСФ реальну ситуацiю. Обидва названi С.В.Мишаничем пiдходи давно вже синтезованi, зокрема, В.Я.Проппом: за його дефiнiцiСФю 1964 р. специфiка жанру визначаСФться "його поетикою, побутовим застосуванням, формою виконання i стосунком до музики" 3; модифiкацiю цiСФi формули подаСФ 1966 р. О.РЖ.Дей. За цим пiдходом, коротко кажучи, жанр у фольклорi це СФднiсть певних структурних ознак i побутовоi функцii. Але iснуСФ ще одне розумiння фольклорного жанру, що СФ логiчним розвитком попереднього: за ним жанром СФ сукупнiсть творiв, що до нього входять за цими, наперед визначеними критерiями.
Необхiднiсть врахування i цього другого розумiння жанру повязана з такою архаiчною особливiстю фольклору, як принципова вiдсутнiсть теоретичного самоусвiдомлення (див.: 1.3). Уявлення про жанр у носiiв фольклору, як правило, розпливчастi, назви жанрiв частiше сумарнi (як от "пiсня"), пояснення щодо жанрового подiлу часто парадоксальнi. У порiвняннi з лiтературним фольклорний жанр ближчий до природного явища, нагадуСФ дiброву поруч з парковою алеСФю XVIII ст. Чiткi науковi критерii жанру, накладенi на фольклорний твiр, завжди полишають "зазор" рiч взагалi природна, але справа в тому, що у фольклористицi надто часто вiн переходить межу, за якою стаСФ загрозливим для вiдповiдностi матерiалу жанровiй дефiнiцii. З аморфнiшим, нiж у лiтературi, характером фольклорного жанру повязана й закономiрнiсть, на яку звернув увагу Б.М.Путiлов: "сукупнiсть естетичних ознак характерна для жанровоi системи (мова про "художню систему" окремого жанру С.Р.) в цiлому, але вона не обовязково повинна з точнiстю i повнотою вiдтворюватися в кожному конкретному текстi. У багатьох випадках справа обмежуСФться лише частиною ознак. Внаслiдок цього склад жанру не СФ однорiдним. Жанровiй системi в ньому буде повнiстю вiдповiдати якесь основне ядро творiв, а в рядi iнших творiв вона може проявлятись не так рiзко, бути бiльш розпливчастою" 4. Цьому явищу теж можна пiдшукати природну аналогiю наприклад, у виходi на поверхню землi якогось металу, де СФ головна жила i СФ викиди периферiйнi, в яких метал розплавлений разом з породою. Варто тут пригадати й спробу Д.Бен-Амоса в есе "Жанри фольклору " (1976), перейти "вiд умовного погляду на жанри як на статичнi категорii до iнтерпретацii iх як способiв комунiкацiй" 5 .
С