Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
я простору, що охоплюСФ й сакральнi або фантастичнi його форми, спостерiгаСФться не у найменшiй, як можна було б чекати, а чи не в найбiльшiй кiлькостi жанрiв украiнського фольклору, а ось максимальна звуженiсть його, навпаки, в небагатьох жанрах. ПояснюСФться це явище, насамперед, тим, що християнська iдеологiя, яка привносить уявлення про "небо сакральне", втiлюСФться в украiнському фольклорi в жанрах не лише специфiчно християнських або двовiрних. Проте тiльки свiтоглядними чинниками пояснення цiСФi закономiрностi не може бути вичерпане: перед нами, безперечно, ще одне свiдчення естетичного багатства украiнського фольклору.
Християнськi i двовiрнi жанри збагачують палiтру художнього простору доволi багатобiчно. Наприклад, у християнських легендах сакральний простiр може мислитися i як чудесне продовження реального: вже згадувалося, що лаврськi печери дивно продовжувалися до РДрусалима, а пiдземним ходом iз Почаiвськоi лаври можна дiйти не лише до КиСФва, а й до пекла. На "той свiт" можна було дiстатися i через обмирання (див.: 5.6).
Легкiсть подолання простору, окрiм християнського фольклору, притаманна ще тiльки чарiвнiй казцi та деяким сюжетам казки новелiстичноi. Думи ж з цього погляду виразно протистоять билинам, в яких богатир легко i в оповiднiй перспективi миттСФво долаСФ простiр:
Он ведь реки-ты, озера между ног спущал,
Он сини моря-ты наокол скакал.
("Три поiздки РЖллi Муромця")
Звичайно, в думах СФ рецидиви такого архаiчного зображення просторових перемiщень: козак-"нетяга" вiдразу ж пiсля перемоги над татарином опиняСФться на Запорiжжi, Богдан Хмельницький з вiйськом, ледве вирушивши в похiд, у молдавських мiстах. Проте слухач невiльницькоi думи майже фiзично вiдчував, як простiр вiд ворожоi Туреччини до "святоi Русi" жорстоко опираСФться втiкачам: гине в степу молодший з трьох братiв-втiкачiв, а галеру, захоплену втiкачами-невiльниками, зупиняють на ii шляху не лише турецькi кораблi, але, вже у гирлi Днiпра запорозькi гармати.
Так же само, як важку, з перешкодами, змальовано в думi "Корсунська перемога" i втечу з Украiни "панiв-ляхiв" з СФвреями:
На рiчцi Случi
Обломили мiст iдучи,
Затопили усi клейноди
РЖ всi лядськii бубни.
Которi бiгли до рiчки Росi,
То зосталися голi й босi.
(Кулiш, 1. С. 226).
Тут втiлилася знайома дослiдникам епосу енерцiйнiсть його поетики: сама сюжетна ситуацiя втечi викликаСФ стереотипне уявлення про ii утрудненiсть, яке виникло при осмисленнi страждань "своiх" втiкачiв. Проте подолання цього традицiйного опору простору за допомогою перетворень у птахiв або звiрiв, вiдомих "Слову о полку РЖгоревiм" або загальнословянськiй баладi про "дочку-пташку", героiчна дума не знаСФ, хоч в алегоричнiй думi "Сестра i брат" героiня пропонуСФ братовi дiстатися до неi саме у такий магiчний спосiб.
У художньому просторi лiричноi пiснi та балади в украiнцiв, як на суходiльний нарiд землеробiв, забагато образiв "моря" ("моречка") та його берега як мiiя дii, коли сюжет того не вимагаСФ. Це явище варто повязувати не так з переказами про те, що колись на мiii Надднiпрянщини було море, котрi записувалися i пiд КиСФвом i в Полiссi, а скорiш iз прадавнiми враженнями вiд "синього моря", отриманими далекими предками украiнцiв, коли вийшли вони пiд час "чорноморського розселення" (М.С.Грушевський) на береги Понта РДвксинського. Як свого часу в давнiх грекiв, "море" завжди асоцiюСФться з горем, тугою; це ж його сприймання вiдбилось i в думовiй формулi "На синьому морi, На бiлому каменi..."
Тут ми вже виходимо на певнi риси загальноi характеристики традицiйного украiнського сприймання простору. Спробу узагальнити такi нацiональнi особливостi у формi певного "образу", тобто метафорично, зробив у 70-тi рр. московський лiтературознавець Г.Д.Гачев. З цього погляду щойно згадана популярнiсть в украiнському фольклорi образiв "моря", з одного боку, а з iншого вже позитивно забарвлених "тихого Дунаю/дунаю" (дунай розлив води) виступають важливими компонентами украiнського сприймання простору як насамперед площинного, рiвнинного, а руху як орiСФнтованого горизонтально.
РЖ в украiнському мелiчному епосi на вiдмiну, скажiмо, вiд "РЖлiади" дiя завжди вiдбуваСФться на землi (або на поверхнi моря). Навiть у християнськiй легендi, не кажучи вже про колядку, Христос i апостоли дiють, опустившись на землю. Коли в грецькому житii такоi популярноi в Украiнi св. великомученицi Варвари Христос допомагаСФ iй, спостерiгаючи ii страждання з небес, у вiтчизнянiй "псалмi" "Сирiтка" вiн зявляСФться перед нещасною дитиною на землi. Рух героiв iсторичноi та лiричноi пiсень завжди змальовуСФться як спрямований горизонтально, i рiзноманiтнi "мандрiвочки" козакiв-коханцiв завжди змальовуються як подолання саме рiвнинного простору.
Але СФ й виключення з цього "правила", чинного майже послiдовно в уснiй традицii центральноi та схiдноi Украiни. Це той "образ" простору, що його створили украiнцi Закарпаття та Прикарпаття, в уснiй творчостi котрих знаходимо певнi аналоги до "болгарськоi структури свiтового простору", темпераментно описаноi Г.Д.Гачевим: "У визначенiй, замкненiй i щiльнiй Болгарii рух iде у зрiст, у час: це рух, що створюСФ органiчне тiло, а рiзнi моменти руху фази дозрiвання. Його модель стебло, що виростаСФ" 21. Як приклад досить щiльноi "вертикальноi" побудови художнього просто