Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ут СФ проблема i для сучасного iсторика: вiн вбачаСФ в повстаннi миттСФвий вибух, гегелiвський "стрибок", але водночаiе для нього i процес агiтацii, розсилання унiверсалiв, таСФмних нарад, пересування вiйськ.
В украiнському фольклорi цей прийом побутуСФ i у формi, що немов моделюСФ процес його утворення та формалiзацii.
Ой за хвильку, за годинку, за хвильку маленьку
Та посватав козаченько й одову бiдненьку.
Ой за хвильку, за годинку, за хвильку другую
Попропивав козаченько худобу сивую.
Спочатку йдеться про надто швидке, поспiхом сватання, а фактично про укладення шлюбу. Як визначити тривалiсть цiСФi подii? Спiвець дiСФ немов методом "iнтелектуального бриколажа" (гри вiдскоком у бiльярдi, наприклад), що його К.Левi-Строс вважаСФ одним з ключових для примiтивноi (первiсноi) логiки 26. Прямо в лузу послати бiльярдну кулю не можна; то ж ii ("за хвильку") бють об iншу кулю ("за годинку"), вона вiдскакуСФ в новому напрямi ("за хвильку маленьку") i потрапляСФ в лузу час визначено. При цьому посереднiй вимiр часу ("за годинку") виступаСФ як певний "медiатор", котрий обумовлюСФ вирiшення логiчноi проблеми. Другого разу весь комплекс повторюСФться вже як готова формула для визначення тривалостi дii в подiбнiй оповiднiй ситуацii, а далi в баладi й втретСФ повторюСФться цей же комплекс.
А ось явно не формалiзований приклад "типiзацii часу (моменту)" в жартiвливiй пiснi:
Вже три днi, три недiлi,
Як мого милого комари зiли...
(Чубинський, 5. С. 1153).
Пiсню побудовано на алогiзмах (лiрична героiня хоче втопитися "в пуховiй перинi" i т. п.), не дивно, що алогiчний i час.
Найцiкавiшi застосування прийому "типiзацii простору" знаходимо в християнських колядках. У вже цитованiй (6.8) Христа розпинають "Там пiдо Львовом, там пiд Краковом". Це, мабуть, формула, бо й у веснянцi з Полiсся знаходимо, що дiтей "во Львовi i Краковi дощ потопив" (Килимник, 1. С. 296). Ще в однiй колядцi "три черниченьки" побували "в Римi, в РДрусалимi", а за варiантами ii "в КиСФвi, в РДрусалимi". У першiй формулi узагальнюСФться географiчний простiр (десь на Заходi) , а в двох наступних сакральний (у святому мiстi).
У колядках знаходимо й типiзацiю числа ("Два-три янголи злинули з неба..."), а також обСФкта оповiдi: "Вийшов до неi Петро-Павло". Цi типiзацii зустрiчаються i в лiричнiй пiснi, але у формi ускладненiй, що певною мiрою послаблюСФ але не знiмаСФ зовсiм враження незвичностi прийому: "не сподiвалася родинонька твоя, Ой не так родинонька, як твоя молодша сестра". Або:
Щоб за мною, молодою, весь мир не журився.
Не так же мир, не так же й рiд, як рiдная мати...
У цих прикладах вiдбуваСФться i "звуження" семантики образу, який нiби пояснюСФться вiдкинутим ширшим поняттям. Так само може уточнюватись i дiя персонажа: "що мене любила, Ой не так любила, Як милувала..." В iншiй перспективi тут разом з С.Я.РДрмоленко можна побачити й "характерну для народнопiсенноi мови композицiю ланцюгового розгортання змiсту, яка побудована на повторi-пiдхопленнi й на специфiчнiй формулi заперечення-ствердження з пiдсильним значенням не так, як" 27. Не буде, мабуть, великою помилкою, якщо знайти в наведених прикладах i певну переходову форму до iншого прийому традицiйноi поетики, коли новий змiст отримують, зiставивши заперечення чогось iз ствердження того самого; Г.Л.Венедиктов називаСФ його прийомом "обапiльвиключеноi пари". Ось герой балади пiшов до дiвчини
На бiленькi спать перини.
Ой чи спав, не спав прокинувся...
Процитувавши цей останнiй рядок записаноi ним балади, О.О.Потебня пояснив, що "зСФднання при одному пiдметi присудкiв з протилежним значенням вказуСФ на малий ступiть дiю" 28. Але i серед записаних самим вченим жартiвливих пiсень знаходимо таку, в якiй цей прийом, навпаки, готуСФ читача до сприймання гiперболи:
Я чи гуляв, не гуляв
Сто червiнцiв прогуляв
Та з тую з дiвчинонькою...
(Чубинський, 5. С. 797)
О.О.Потебня першим, здаСФться, звернув увагу i на iнше дуже поширене у фольклорнiй поетицi явище, назвавши його "рiзнорiдним reservatio mentalis, при котрому вказують лише початковий ланцюг думки, а наступнi ланцюги доповнюються тим, хто розумiСФ, в напрямi, визначеному традицiСФю" 29. Це дуже нагадуСФ технiку оповiдi, яку сучасний нiмецький епосознавець А.Гойслер називаСФ "вершинною" (Gipfeltechnik) i при якiй переходи вiд однiСФi "вершини" оповiдi до iншоi залишаються не заповненими 30. Ось дiвчина вiдпросилася в матерi погуляти i обiцяСФ не забаритись:
"... Першi пiвнi заспiвають,
Додому вернуся".
Пiють пiвнi, пiють другi,
А дочки немаСФ.
(Грiнченко, 3. С. 256).
Що дiвчина отримала дозвiл, слухач маСФ здогадатися сам. Подiбнi "змiстовi елiпсиси" зустрiчаються навiть у чарiвнiй казцi, як от у записанiй Л.М.Жемчужниковим "Казцi про Соловя розбiйника та про слiпого царевича" (AT 515). Мати царевича оживляСФ збитого ним з дубу Соловя, а той iй дякуСФ i обiцяСФ: ""Дасть Бог, ми зiйдемося докупи". Вернувсь царевич, дивиться: "Де ж, каже, мати моя, Соловей-розбойник?". "Що ж, каже, сину любий? Поливала я його водою, а вiн знявсь да й полетiв"" (Кулiш, 2. С. 50). Пропущено момент найважливiший для подальшого розвитку дii зраду матерi героя, а втечу Соловя зображено лише в оповiдi самоi зрадницi, оповiдi, як розумiСФ слухач, брехливоi. А в записi 1853 р. думи "Смерть Богдана Хмельницького" саме смерть гетьмана i не