Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В°ння, протоколи, звiти, газетнi статтi, а також уснi промови в судi та парламентi) 2, то з таким же правом воно може поширюватися й на фольклор.
Отримавши, таким чином, пiдтвердження прав громадянства "поетики фольклору", опиняСФмося перед наступною проблемою вибором шляхiв ii вивчення. Марксистська фольклористика пiшла тут шляхом дедуктивним: "поетику фольклору" було розчинено в iншiй запозиченiй з естетики категорii його художньому методi. Початковий етап такого теоретизування ми бачили у розвiдцi М.Т.Рильського, де народна творчiсть обявлялася реалiстичною, а методом "радянського фольклору" соцiалiстичний реалiзм (див.: 4.11). Згодом ленiнградський теоретик В.РД.ГусСФв знайшов у росiйському фольклорi послiдовний розвиток щонайменше семи художнiх методiв "героiко-фантастичного" (билини); "християнсько-мiфологiчного" (духовнi вiршi та легенди); бiльш життСФподiбного зображення людини у "побутовiй казцi, iсторичнiй пiснi, народнiй драмi"; "прогресивно-натуралiстичного, але передреалiстичного методу" (сатиричнi жанри), що переростаСФ в "реалiстичний"; "революцiйного романтизму" (робiтнича пiсня); "соцiалiстичного реалiзму" (твори гiмнiчноi, полiтичноi пiснi) 3.
Це, мабуть, той випадок, коли кiлькiсть, всупереч гегелiвськiй формулi, не переходить у якiсть, в усякому разi, позитивну. РЖ справа тут у невiдповiдностi специфiцi фольклору категорii "художнiй метод", виробленоi теоретиками лiтератури. Свого часу П.Г.Богатирьов, утримуючись вiд визначення художнього методу (або методiв) фольклору, нагадував, що в iсторii фольклору немаСФ, як це бачимо в iсторii лiтератури, послiдовних змiн "одного художнього методу на iнший"4. З iншого ж боку, в зiбранiй В.РД.ГусСФвим колекцii художнiх методiв росiйського фольклору йдеться, власне, про певнi особливостi вiдтворення дiйсностi (або створення свого фантастичного "свiту") в окремих жанрах або групах жанрiв. Отже, фольклорна специфiка вiдбилася й тут, хоч i у виглядi, викривленому iсторико-лiтературним пiдходом .
Перспективнiшими виглядають спроби осмислити поетику фольклору як певну художню систему. Найцiкавiша належить М.РЖ.Кравцову, на думку котрого "жанри росiйського фольклору в своiй сукупностi являють собою iсторично сформовану художню систему, в якiй всi типи творiв перебувають у складних i своСФрiдних взаСФмовiдносинах i взаСФмодii" 5. Ця система "виникаСФ у звязку з трьома явищами: по-перше, у звязку iз спiльними для них (жанрiв С.Р.) iдейно-художнiми принципами; по-друге, у звязку з iх взаСФмовiдносинами, що iсторично склалися; по-третСФ, у звязку з iсторичною долею жанрiв" 6.
М.РЖ.Кравцов на матерiалi росiйського фольклору, а В.А.Юзвенко, що приймаСФ його концепцiю, на великому матерiалi фольклору украiнського, переконливо доводять iснування таких явищ, як "включення одних жанрiв у iншi" (в украiнцiв загадок у казки, пiснi), та куди менш переконливо явищ "генетичного звязку жанрiв", зокрема, "переходiв одних жанрiв у iншi". До вельми гiпотетичних спостережень московського дослiдника В.А.Юзвенко додаСФ такi ж здогадки украiнських. Так, дуже сумнiвними виглядають твердження Ф.М.Колесси, що замовляння "стали джерелом, з якого вийшла вся обрядова поезiя", або РЖ.Я.Франка, що "колись цiла казка мала вiршову форму" 7. Але як не оцiнювати цi гiпотези, ще сумнiвнiше, що згаданi "взаСФмодii" справдi СФ факторами, котрi утворюють та пiдтримують саме художню систему жанрiв. Адже коли жанр у фольклорi СФ не лише "тип та група творiв", що постiйно пiдкреслюСФ в цьому контекстi М.РЖ.Кравцов, але й тип художньоi форми, то "перехiд одних жанрiв у iншi" мусимо розглядати не як фактор утворення певноi художньоi системи, а як явище ii руйнацii. Взагалi ж цi явища не мають стосунку i до утворення системи жанрiв, а тiльки до iсторичного розвитку сукупностi iх, що вже склалася.
З "iдейно-художнiх принципiв", спiльних для всiх жанрiв фольклору, М.РЖ.Кравцов першим називаСФ "принцип народностi" (порiвн.: 1.3). Проте йдеться про явище, що, по-перше, притаманне фольклору в цiлому, по-друге, коли це i принцип, то iдеологiчний ("iдейний"), а не "художнiй". Наступний такий принцип дослiдник бачить у СФдиному для усiх жанрiв "завданнi багатобiчного вiдтворення дiйсностi, при чому функцii жанрiв розподiляються таким чином, що кожний жанр маСФ своСФ особливе завдання зображення одного з бокiв життя". Навiть коли заповнити лакуну, зроблену М.РЖ.Кравцовим у конкретному перелiку жанрiв та iх "завдань" (не згадано християнськi жанри), все одно завдання "багатобiчного вiдтворення дiйсностi" здiйснюСФться насправдi й у фольклорi в цiлому, i в окремих його жанрах, окремих творах, не кажучи вже про те, що й окремi системнi компоненти, як, наприклад, символ, теж вiдтворюють дiйснiсть. До того ж "завдання" не може бути iдейно-естетичним принципом. Таким загальним принципом могла б бути "всебiчнiсть" вiдтворення дiйсностi, але для фольклору тут, навпаки, характернi певнi обмеження, що, справдi, можна розглядати як важливий "негативний" момент загальнофольклорноi поетики (див. : 8.3).
В цiлому ж треба сказати, що М.РЖ.Кравцову не вдалося вiдтворити художню систему фольклору як систему жанрову. Адже категорiя жанру, котра, як зазначалося (5.1), добре виконуСФ функцiю структурного членування фольклору (тут i замiни iй немаСФ), виявляСФться непридатною як основа побудови його художньоi системи, що складаСФться з компонентiв пр