Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
.Дандиса, що "folk це всi ми", i з розумiнням Д.Бен-Амосом фольклорного осередку як "малоi групи" 111 (порiвн.: 1.1).
Корисним "антидотом" проти захоплення крайнощами американськоi "виконавськоi школи" могло би стати фахове осмислення теоретичною фольклористикою тих зрушень, що вiдбулися в свiтовому лiтературознавствi другоi половини XX ст. в галузi iнтерпретацii тексту112 . З одного боку, концепцii, "смертi автора" (Р.Барт, М.Фуко), пантекстуалiзму та глобальноi "деконструкцii" лiтературного процесу (Ж.Дерiда) обСФктивно працюють на усвiдомлення лiтературознавцями генетичноi близькостi лiтератури до фольклору. З iншого ж, актуальним завданням стаСФ серйозне поширення студiй над iнтертекстуальнiстю, розпочатих М.М.Бахтiним i Ю.Кристевою, на матерiал фольклору.
Поки що маСФмо лише доволi плутанi есе, як скажiмо, публiкацiя Г.А.Левiнтона "РЖнтертекст у фольклорi" (2000), де цей петербурзький фольклорист спочатку нiби доводить, що в уснiй традицii начебто й тексту немаСФ (порiвн.: 2.5), а потiм таки погоджуСФться, що iснують "тi нечисленнi приклади, коли ми можемо з певнiстю говорити про цитування, про iнтертекстуальнi стосунки", i згадуСФ в цьому аспектi, зокрема, й "цитатнi" елементи весiлля "у так званому "похоронi нареченоi" (похованнi незамужньоi дiвчини)"; в украiнському поховальному обрядi, нагадаСФмо, це стосуСФться й похорон парубка, що вiдбилося й у думi "РЖвась Коновченко, Вдовиченко". Потiм розглядаються "шкiльнi соромiцькi переробки (точнiше сказати, перифрази) класичних або в усякому разi вiдомих вiршiв i пiсень"113. Мiж тим здаСФться плiдним поширення фольклористичних дослiджень iнтертекстуальностi на стосунки мiж репертуаром учителя та учня в епiчному виконавцi, на функцiонування тексту в уснiй трансмiсii тощо. Застосовуючи при цьому повною мiрою вiдповiдний понятiйний апарат, фольклорист маСФ, проте, памятати про суворi обмеження стосовно статусу залучених текстiв, якi С.Балбус, пiдсумовуючи мiркування Ю.Кристевоi, Р.Барта та Ж.Рифатера, реферуСФ в такий спосiб: "То ж текст СФ тут текстом, тобто семiотичним фактом (а не рiччю, "iнскриптом"), тiльки як iнтертекст. Його значущiсть стаСФ рiвнозначною з його iнтертекстуальним зануренням. Так само його iнтертекстуальний простiр втрачаСФ ознаки контексту i пiдлягаСФ текстуалiзацii, або виявленню його внутрiшнiх якостей (uwewnetrznieniu)"114.
На близьку фольклористичну проблематику виходить i Т.В.Цивьян в опублiкованiй в РЖнтернетi доповiдi "Модель свiту та ii роль у створення (аван)тексту" (2002). Базуючись на визначеннi "моделi свiту", поданому свого часу В.М.Топоровим ("скорочене i спрощене вiдбиття всiСФi суми уявлень про свiт усерединi даноi традицii, взятих в iх системному й операцiйному аспектах" 115, а також на розумiннi термiна "аван-текст", виробленому французькою "генетичною критикою" (див.: 2.5), вона висуваСФ гiпотезу: "Якщо Мiе згорнутий до термiна, до формули текст, або парадигма тексту, свого роду граматика з мiнiмальним, проте репрезентативним словником, тобто рiвень competence, то опис МС, як унiверсальноi (архетипноi), так i привязаноi до конкретноi традицii, iснують лише в наукових творах. У повсякденному життi МС манiфестуСФться на рiвнi операцiйних правил (дозволено заборонено), котрi, власне кажучи, не потребують пояснення й обТСрунтування".
У згаданих тут працях Г.А.Левiнтона i Т.В.Цивьян СФ спiльна особливiсть, повязана з iх структуралiстським минулим. Звертаючись до пошукових стратегiй, розроблених у лiтературознавствi, вони, за старою звичкою, намагаються зберегти й ототожнення фольклору з мовленням. Тому й Г.А.Левiнтон намагаСФться постулювати iснування "загальноi фольклорноi мови, семантичноi системи, спiльноi для рiзних або для усiх текстiв, тобто системи, що СФ смислом цiлоi групи текстiв: типу, жанру, нарештi, фольклору в цiлому". Тодi виходить, що й мiж "окремими фольклорними текстами" тепер "головним СФ не стосунок "тексттекст", а стосунки "текст-система", тобто стосунки мiж рiзними текстами й системою, що iх породжуСФ (система Vs. текст, langue Vs. parole). Подiбнiсть мiж двома фольклорними текстами з цього погляду зовсiм не належить до числа iнтертекстуальних явищ (тобто стосункiв мiж текстами) тiСФю ж мiрою, як два подiбних речення однiСФю мовою якраз не обовязково виникли як результат прямого впливу одного речення на iнше. РЗх подiбнiсть обумовлено синтаксичними правилами даноi мови, а не "цитацiСФю" або "запозиченням"". Коли вiд цiСФi концепцii повернутися до реального життя фольклорних текстiв, то побачимо, що за цими правилами устворються мовленнСФвi конструкти, ще менш клiшованi та замкненi,