Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В°буть.
Зимовi халати не шитиму широкими.
У давньому Китаi текст поезii спiвався на певну мелодiю автором, потiм ним самим записувався. Китайський оригiнал цiСФi поезii написаний iСФроглiфами. Звучання iх здогадне, або зовсiм невiдоме. Сучаснi китайцi, власне, користуються перекладом сучасною мовою. Тому iх сприймання вiршiв Бо Цзюй-i не набагато адекватнiше за наше: вони, як i СФвропейцi, користуються тАЬперекладом змiстiвтАЭ. Ось росiйський синолог Л.Ейдлiн зробив такий переклад, а тут подано украiнську версiю перекладу цього фахiвця. ОбСФктивно ж утворюСФться своСФрiдна тАЬпоетика iСФроглiфiвтАЭ.
Мова, зрозумiло, про ii найяскравiший випадок. Але для лiтератури така тАЬпоетика iСФроглiфiвтАЭ СФ, власне, явищем закономiрним, i принципово незалежним вiд прийнятоi в нiй системи письма. Виступаючи на перший план у царинi художнього перекладу, вона в послабленому виглядi присутня i при сприйманнi, наприклад, роману Панаса Мирного "Повiя" сучасним украiнським читачем. Значний тАЬсектор свободитАЭ в звуковiй iнструментовцi лiтературного твору читачем, його безумовна з цього погляду тАЬiСФроглiфiчнiстьтАЭ СФ закономiрним явищем.
Фольклорний же текст принципово орiСФнтовано на природнi його виконання, кожне з котрих й являСФ собою його справжнiй повноцiнний текст. Цей текст маСФ власну звукову форму, котра СФ невiдСФмною його приналежнiстю. Таким чином, феномен звуковоi iнструментовки свiй в кожному такому варiантi тексту, вiн маСФ тут певну сувереннiсть.
Коли ж спробувати знайти найсуттСФвiшу, таку, що пояснюСФ всi iншi, вiдмiннiсть фольклору вiд лiтератури, варто пригадати iдею тАЬкультури як органiзмутАЭ, обТСрунтовану О.Шпенглером у першому томi тАЬЗанепаду РДвропитАЭ(1918). Адже фольклор ближчий до явища природного, органiчного, нiж iншi форми духовноi дiяльностi людини. Все, що повязане в нашiй культурi з поширенням тексту за допомогою бiологiчних засобiв комунiкацii або iх iмiтацiй театр, виконання романсiв, естраднi виступи поетiв, шансоньСФ, тАЬпрямий ефiртАЭ у телебаченнi тощо СФ безперечний рецидив саме фольклорних традицiй. Принципова природнiсть, тАЬбiологiзмтАЭ фольклору i СФ основною рисою його специфiки.
Розглянутi у цьому пiдроздiлi вiдмiнностi фольклору вiд лiтератури новоСФвропейського типу доцiльно проiлюструвати на конкретному прикладi. Ось перед нами збiрка поезiй С.В.Руданського i поруч збiрник "Народнi пiснi в записах Степана Руданського", пiдготовлений до друку Н.С.Шумадою (К., 1972). Тепер розiгнемо цi книжки, першу на вiршi "Повiй, вiтре, на Вкраiну...", другу на сторiнках 231232, де надруковано запис пiснi "Била жiнка мужика". Здавалося б, мiж цими творами немаСФ рiзницi, але перший СФ власнiстю поета; скiльки його б не передруковували, текст його маСФ залишитися незмiнним. Друга ж як не подiбне зовнi друковане вiдтворення ii тексту до надрукованоi поезii вiдома нинi не менш, як у двадцяти лише друкованих варiантах, по архiвах розкидано нiяк не менше, нiж 300 рукописних, а скiльки разiв вiдбулося вiдтворення цiСФi пiснi в усних варiантах, важко й уявити собi мiльйони й мiльйони! Отже, перед нами лише один з безлiчi текстiв цiСФi пiснi, бiльшiсть яких зникла у безвiстi...
Далi, поезiя С.В.Руданського маСФ лише власну внутрiшню мелодiю, що виникаСФ iз вiзерунку ii словесного тексту. Пiсня ж як повноцiнне естетичне явище iснуСФ тiльки у конкретний момент ii виконання, в злиттi слова з мелодiСФю, голосом i жестами спiвця, з реакцiСФю аудиторii та всiма iншими обставинами виконання. Якщо авторство поета стосовно поезii СФ безумовно визнане суспiльством, то складач пiснi невiдомий, первiсний текст ii не може бути реконструйований (i хоч би тому, що варiанти надто вiддаленi один вiд одного у розвитку дii), а iснування росiйськоi версii ставить завдання вивчення РЖi мiжнародного контексту.
Але ж i поезiя "Повiй, вiтре, на Вкраiну..." теж не СФ тiльки лiтературний твiр, це вiдома авторська пiсня-романс. Хоч i виконуСФться вона, на перший погляд, так само, як пiсня у фольклорi, проте мелодiя ii (до речi, належить вона, користуючи висловом К.В.Квiтки, до украiнсько-iталiйського стилю) також вважаСФться авторською власнiстю С.В.Руданського вже як композитора, ii разом з фортепiанним акомпанементом канонiзовано партитурою, i варiацii при ii виконаннi, котрi можуть дозволити собi спiвак i акомпанiатор, СФ дуже незначними та й то лише в темпi або iнтонацii.
Пiдводячи пiдсумок, зазначимо, що перелiченi вiдмiнностi фольклору вiд лiтератури та професiйноi музики нового часу не можуть бути поясненi лише технiчними умовами iснування його творiв. Це, мiж iншим, доводить i той факт, що в давнiй украiнськiй лiтературi, навiть у друкованих ii текстах кiнця XVIXVII ст., спостерiгаСФмо те ж варiювання, те ж ставлення до авторського тексту. З iншого боку, це спостереження змушуСФ нас не переоцiнювати специфiчностi розглянутих тут ознак фольклору.
1.5. Свiтовий фольклор i мiiе у ньому украiнського
У сьогоденному свiтi попри всi барСФри мiж людьми расовi, соцiальнi, релiгiйнi, майновi, полiтичнi поступово утворюСФться загальнолюдська культура; свiтовий фольклор може розглядатися як складова ii частка. На вiдмiну вiд поняття "свiтова лiтература", це поняття, "свiтовий фольклор", частiше знаходимо у рубрикацiях каталогiв наукових книгозбiрень, анiж у наукових розвiдках. Справа в тому, що перше ще в часи Й.В.Гете, котрий запровадив його до наукового обiгу, приховувало за собою повнокровну духовну реалiю спiльного розвитку людства, а "св