Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
жностi фольклору з лiтературою один з постулатiв марксистськоi науки про фольклор 30-х50-х рр. (див.: 4.10).
У планi ж теоретичному розумiння фольклору як тАЬнароднопоетичноi творчостiтАЭ або тАЬлiтератури усноiтАЭ викликаСФ заперечення навiть ще серйознiшi, анiж "широке". Перш за все, воно визначаСФ фольклору мiiе помiж явищами мистецтва. Але коли пiд мистецтвом розумiти сферу естетичноi дiяльностi, що створюСФ обСФкти с естетичними якостями (iснують й iншi концепцii мистецтва), то можливiсть зарахування до нього фольклору в цiлому СФ вельми проблематичною, бо, наприклад, у частинi жанрiв усноi прози естетична функцiя необовязкова, факультативна, а вiдповiднi твори можуть не мати художньоi форми, що СФ знаком ii або сигналом про ii присутнiсть (див.: 5.2). Та навiщо далеко ходити, спробуСФмо разом знайти естетичнi якостi у таких прислiвях: "Наше тiльки й добре"; "Зараз не вiшають, а поперед розсудять" (Номис*, №№ 2520, № 7435). На Заходi популярна думка, що первiсний синкретизм людськоi культури, тобто злиття в нiй ще не розчленованих релiгii, фiлософii, мистецтва, iсторii тощо, прийняв у фольклорi пiзнiших епох форму синкретичноi СФдностi знання (зокрема, сакрального) та мистецтва (розвiдки Р.Фiнегана, на матерiалi, головним чином, африканського фольклору, та Д.Бен-Амоса).
РЖзраiльський культуролог, авторка масштабноi спроби глобальноi класифiкацii текстiв усних, писемних i лiтературних, Х.Ясон стосовно фольклору ("знання (простого) народу") робить зауваження, що в ньому "двi сутностi мають уважно розрiзнятися: власно знання, що може або нi передаватися словесно, та словесний текст, котрий його описуСФ. Цей останнiй може мати або нi риси лiтературностi" 5. Оскiльки "лiтературнiсть" для Х.Ясон фактично збiгаСФться з естетичною якiстю, сумнiвнiсть тотального вiднесення фольклору до мистецтва освiтлюСФться i з цiСФi позицii.
_______________________________
* тАЬСписок скороченьтАЭ див на с.
З iншого ж боку, твори, що виникали на початковому етапi розвитку людськоi культури, можуть взагалi не мати естетичноi функцii, але нашими сучасниками форма iх сприймаСФться як художня; наприклад, це вiдбуваСФться при iнтерпретацii мистецтвознавцем прадавнього наскельного живопису. До того ж значна кiлькiсть фольклористiв все ж таки вiдносять фольклор до мистецтва 6, тому на викладених тут щойно аргументах проти "вузького" розумiння фольклору не варто, мабуть, безкомпромiсно наполягати. Але переважна бiльшiсть колег, безперечно, погодиться, що неправомiрно звужувати фольклор до суми лише словесних текстiв хоч би тому, що народна пiсня не iснуСФ без мелодii, а пiсня обрядова ще й поза ритуалом, пiд час котрого виконуСФться (див. докладнiше: 2.5). РЖншими словами, звужувати змiст фольклору лише до "усноi лiтератури" не дозволяСФ очевидна синтетичнiсть форми його реальноi екзистенцii в звуках мовних i музичних, мiмiцi та жестах виконавцiв та учасникiв ритуалу, iх костюмах, "реквiзитi" та "декорацiях" (зокрема, природних ландшафтних), що викликають рiзноманiтнi зоровi враження в самих учасникiв виконання твору або ритуалу, i в пасивнiших його спостерiгачiв.
Можна казати й про фiзiологiчно-перцептивний (вiн маСФ аспекти одоративний та тактильний, головним чином) бiк переживання фольклорного твору його виконавцем (i сприймання "природним реципiСФнтом"). Приклад: свято Купали, виконання ритуальноi пiснi пiд хоровод. У дiвчини, що навiть не спiваСФ, а лише бере участь в хороводi, обовязковi тактильнi вiдчуття вiд вiнка на головi, вiд дотику рук, що тримають ii руки, вiд ритмiчних контактiв нiг з землею пiд ногами, втома вiд танцю та або навiть шляху до мiiя iгрища. Одоративний аспект складають пахощi вiд квiтiв, запахи вогнища, рiчковоi води тощо. Нарештi, учасники давнiх ритуалiв приймали галюциногени: iли, наприклад, отруйнi гриби мухомори, у ближчi до наiаси пили горiлку. Це додавало особливий, сказати б, шлейф сприйманню фольклорного тексту. Типове ж сприймання лiтературного тексту (та взагалi тексту сучасноi професiйноi культури) коли й маСФ якiсь вiдповiдники цим особливостям сприймання тексту фольклорного, то вельми послабленi. Тут утворюються скорiше якiсь традицii iндивiдуальнi та колективнi. Одна дiвчина читаСФ лише на улюбленому диванчику, iнша з цукеркою тощо (так само як у селi на кiносеансi лущили тАЬнасiннятАЭ, в Америцi iдять солодку кукурудзу абощо).
То й виходить, що "широке" розумiння фольклору аж надто широке, а "вузьке" теж завузьке. Болгарський фольклорист П.Динеков запропонував колегам застосовувати одночасно й "широке" ("не тiльки галузь народного мистецтва, а й народнi вiрування, знання та звичаi"), й "вузьке" ("словесно-художнi твори, що складенi трудовим народом та живуть у його середовищi") 7. Але таке вирiшення проблеми може тiльки ускладнити ситуацiю, бо в разi прийняття пропозицii П.Динекова, не кажучи вже про iншi утруднення, фахiвцi були б змушенi, використовуючи термiн "фольклор", кожного разу зазначати, яке з двох розумiнь мають на увазi.
1.2. Спроби теоретичного вирiшення проблеми специфiки фольклору
Якщо на Заходi фольклористи, призвичаiвшись до тамтешнього плюралiзму в полiтицi, науцi та духовному життi, загалом спокiйно сприймають окреслену в попередньому пiдроздiлi ситуацiю та пiклуються, головним чином, про те, щоб виробити особисте розумiння предмета фольклористики, яке б вiдповiдало iхнiм власним науковим iнтересам, то радянськi вченi, вихова