Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
нi в дусi принципового монiзму марксистськоi фiлософii, активнiше намагалися знайти новi шляхи до вирiшення цього питання.
Щоправда, петербурзький теоретик В.РД.ГусСФв, котрий зробив першу таку спробу, пiшов, на перший погляд, якраз вельми уторованою стежкою начотництва, бо побудував свою концепцiю на знайденiй у К.Маркса цитатi. У "Нiмецькiй iдеологii" К.Маркс протиставляСФ спосiб, котрим освоюСФ свiт "мисляча голова" (фiлософ), iншим, одним з яких названо "практично-духовне освоСФння цього свiту". Йдеться, звичайно, про найширше коло явищ матерiальноi дiяльностi людей (вiд оранки до побудови космiчного корабля), але В.РД.ГусСФв вважаСФ, що це означення "якнайкраще пасуСФ до фольклору". РЖ далi теоретик викладаСФ головну свою думку, для "пiдтримки" котроi i пiдшукував цитату: "всю область практично-духовноi дiяльностi народних мас" вiн подiляСФ на двi групи: у першiй "результат творчоi дiяльностi отримуСФ речовинне або предметне втiлення", а в другiй нi. Ця друга група i СФ фольклор. Або: "фольклором ми називаСФмо ту форму практично-духовноi дiяльностi народних мас, котра за своСФю природою обСФктивно являСФ собою образно-художнСФ вiдтворення дiйсностi та втiлюСФ ставлення до неi народу за допомогою образних засобiв, що не потребують речовинного закрiплення" 8.
Знову не можна погодитися з тим, що весь фольклор беззастережно вiднесений до мистецтва. Бiльш того, на думку В.РД.ГусСФва, фольклор СФ обовязково "вiдтворенням дiйсностi". Це типово марксистське принципове звужування предмета мистецтва, перенесене тут на фольклор. Справдi, твори бiльшостi фольклорних жанрiв вiдбивають реальну дiйснiсть та тiльки не такi, як християнськi та мiфологiчнi легенди, духовнi вiршi, замовляння. Недаремно ж у пiдручниках з фольклору радянськоi доби вони фактично не розглядалися. Щоб пiдвести вiдповiднi твори пiд визначення фольклору, запропоноване В.РД.ГусСФвим, треба було б спочатку довести, що мавки та перелесники, з одного боку, чорти й ангели, з другого, СФ явищами реальноi дiйсностi. До того ж головне у мiркуваннях В.РД.ГусСФва, вiднесення до фольклору тих явищ народноi творчостi, що "не потребують речовинного закрiплення", змусило його залучити туди ж i "танок, пантомiму", а потiм i "нетекстову музику" а цими видами народного мистецтва традицiйна фольклористика нiколи не займалася (теоретично, щоправда, включав до фольклору танок А.Ван Геннеп).
Вiд внутрiшнiх особливостей фольклору як обСФкта дослiдження пiшла у своiй спробi визначити його специфiку фiнська структуралiстка Е.К.Кьонгас Маранда: "Фольклор це незаписанi ментифакти. РЖз цього визначення випливаСФ, зокрема, що жодний текст, як такий, не СФ реальною фольклорною одиницею: тексти являють собою лише записи ментифактiв (тодi як артефакт завжди СФ запис себе самого). Це маСФ прямий стосунок до дослiдження текстiв, оскiльки у записаному текстi структура фольклорноi одиницi може й не манiфестуватися (виявитися С.Р.), а його реалiзацiя, наприклад, магiчна дiя, може входити у цю одиницю" 9. Головне тут розумiння "фольклорноi одиницi" як ментифакту (вiд лат. mens розум, план, намiр), що окрiм власне тексту, який може бути записаний, мiстить у своiй структурi й певний комплекс вiдношень тексту до навколишньоi дiйсностi, котрi iснують у цiй "фольклорнiй одиницi" як певнi "намiри" або, коли точнiше, можливостi. Ось замовляння. Дослiдник його маСФ перед собою текст лише запис ментифакту, де ми не знайдемо, наприклад, iнформацii про те, чи вiрить сама iнформантка-знахарка у силу замовлянь, як зустрiчаСФ вона своiх пацiСФнтiв, якi жести застосовуСФ, i навiть, чи подiяло замовляння: чи перестали болiти зуби, чи покохала дiвчина хлопця абощо. Легко впевнитися, що визначення Е.К.Кьонгас Маранди стосуСФться i текстiв нефольклорних, як от, наприклад, молитви, присяги, серенади якi тiльки "намiри" не повязанi бувають з ними! А головне, воно непридатне вже тому, що фольклор визначаСФться ознакою, для нього якраз i неспецифiчною. Адже для фольклору як такого не маСФ принципового значення, записують його чи нi в усякому разi для того природного, що iснував до винайдення писемностi та до появи фольклористiв.
Взагалi ж мiркування дослiдницi суголоснi концепцiям представникiв так званого "контекстуального" напрямку в американськiй фольклористицi (Д.Бен-Амос, А.Дандiс, Р.Джорджес). Так, Р.Джорджес пропонуСФ розрiзняти власне фольклорний текст як "СФднiсть звукiв i рухiв" та "автономний обСФкт", що утворюСФться, коли фольклорист цей текст фiксуСФ; фольклор вiн розглядаСФ як явище "соцiальноi поведiнки та буття людини" 10. Для Д.Бен-Амоса фольклор це "артистичне спiлкування у малiй групi" 11, визначення це доводиться визнати однобiчним i дуже обмеженим, бо воно не вiдповiдаСФ, наприклад, хоч би контексту виконання епосу, зафiксованому у тюркських народiв.
На iншому напрямi шукав глибинну ознаку фольклору росiйський фольклорист та етнолог К.В.Чистов. Вiн порiвняв схеми комунiкативного акту в фольклорi та лiтературi, використавши для цього класичнi поняття теорii iнформацii (див. Мал. 1).
S M R
Мал. 1. Загальна схема передавання iнформацii
Тут S субСФкт iнформацii, або той, хто передаСФ; R реципiСФнт, обСФкт iнформацii, або той, хто ii приймаСФ; M матерiальний посередник (медiум) мiж S та R, засiб передавання iнформацii; "зворотнiй звязок".
Схеми "лiтературна" та "фо