Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В»ор знаСФ лише винагороду за виконання (iнколи за надання можливостi перейняти текст), котра не залежить вiд того, йдеться про власний твiр виконавця, чи нi.
Одна з важливiших детермiнацiй мiж фольклором i близькими до нього формами мистецтва нового часу полягаСФ у формi функцiонування твору. Для нас звичайна рiч, що як письменником (або композитором) створено опус, так у цьому його текстi хоч насправдi над текстом цим знущаються редактори, цензори, складачi, коректори, упорядники, естраднi виконавцi тощо вiн i повинен тепер i завжди публiкуватися, вiн СФ принципово недоторканим, незмiнним. А як у фольклорi? З усього вже сказаного випливаСФ, що подiбна "канонiзацiя" авторського тексту тут СФ неможливою. Бiльш того, виконавець тексту отримуСФ тут право на творчу доробку цього загального надбання, на його варiювання. Саме варiювання СФ основною формою iснування фольклорного твору, що може бути визначена через двi протилежнi ознаки стабiльнiсть i мобiльнiсть.
Стабiльнiсть можна розглядати як одну з реалiзацiй традицiйностi фольклору, i ця якiсть текстiв, що столiттями не знали iншоi фiксацii, крiм як у памятi людини та в ii мовленнi (спiвi), iнодi просто вражаСФ. Так, билини, бiльшiсть котрих створено було на теренi сучасноi Украiни, збереглися лише в росiйському фольклорi, а до недавнiх часiв головним чином, на росiйськiй Пiвночi. Вже один з перших збирачiв цiСФi пiвнiчноросiйськоi версii руського епосу зазначав, що збереження в нiй "обставин приднiпровськоi природи СФ таке ж диво народноi памятi, як, наприклад, збереження образу "гнiдого тура", котрий давно зник... Та чи бачив селянин Заонежжя дуб? Дуб йому знайомий стiльки ж, як нам з вами, читачу, який-небудь банан. Чи знаСФ вiн, що це таке "ковиль-трава"? Вiн не маСФ про неi жодного уявлення. Чи бачив вiн хоч би раз на своСФму вiку "раздольСФ чисто поле"? Нi, поле як простiр, котрим можна проскакати, СФ уявлення, для нього цiлком чуже, бо поля, що iх вiн бачить, це маленькi, здебiльшого всипанi камiнням або пнями клаптi рiллi або сiножатi, оточенi лiсом... А селянин цього краю продовжуСФ спiвати про "раздольСФ чисто поле", немов вiн жив в Украiнi!" 24.
Фактори стабiльностi тексту у фольклорi не однаковi для всiх жанрiв. В народi iснуСФ переконання, наприклад, що замовляння втрачаСФ свою магiчну силу, коли не повторюСФться кожного разу дослiвно. Проте це пояснення явно не спрацьовуСФ стосовно такого цiкавого явища, як збереження кобзарями та лiрниками при виконаннi дум незрозумiлих iм слiв ба навiть тропiв. Ось славетний кобзар Остап Вересай, проспiвавши думу "Сокiл i соколятАЭ, рядок "Жемчужжю очi завiшали" прокоментував таким чином: "Жемчуж то щось дороге". Лiрник Архип Никоненко казав збирачевi П.О.Кулiшу про зачин думи "Втеча трьох братiв з Азову": "Ото вже Бог його знаСФ, що воно значить". А йшлося не про такий вже й складний образ:
Тiкав повчок,
Малий-невеличок,
Тiкало три братики рiдненькiтАж
Не зрозумiвши досить недоречноi в цiй трагiчнiй думi жартiвливоi гiперболи, лiрник мiг би ii випустити або чимось замiнити (його сучасник Андрiй Шут замiсть "талера" (монети) послiдовно рецитував "тарель"), але ж не зробив цього. Чому ж? А вiн сказав про iнше мiiе з тiСФi ж думи: "Боже, Твоя воля! Хто його повигадував, хто його теСФ? Що не можна видумать би так нiкому в свiтi". Такий пiСФтет до творчостi прадавнiх поетiв-спiвцiв мiг бути ще одним субСФктивним фактором, що пiдтримував стабiльнiсть тексту.
Проте названi фактори могли лише пасивно консервувати текст, що неминуче приводило його до загибелi в умовах природного розкладу словесного тексту в стихii усного мовлення або через не менш руйнiвну творчу iнтерпретацiю виконавцiв смiливiших та поетично бiльш обдарованих за Архипа Никоненка; до речi, отой дбайливо збережений ним "повчок" на попередньому етапi розвитку тексту саме й був отаким кроком на шляху його руйнацii.
Взагалi ж подiбна творча iнтерпретацiя СФ важливим фактором мобiльностi тексту в фольклорi. Адже i в думовому епосi прояви субСФктивного пiСФтизму до тексту думи спiвiснували у кобзарiв i лiрникiв iз свободою, за спостереженнями Ф.М.Колесси, "кожного разу iнакше викiнчувати в подробицях загальний план думи, iнакше укладати епiчнi звороти i змiнювати подекуди уклад вiршiв"; з музичного боку думовий речитатив характеризуСФться "вiльним ритмом i мiнливою формою iмпровiзацii" 25. Б.П.Кирдан на дослiдженому ним матерiалi доходить висновку, що "кобзар не запамятовував повного тексту думи i не намагався вiдтворити його дослiвно. Навпаки, вiн свiдомо варiював думу" 26.
Як же за цих умов фольклорному твору все ж таки вдаСФться проiснувати протягом столiть? На думку фахiвцiв, такий твiр реалiзуСФться в уснiй традицii тiльки пiд час акту виконання, коли щоразу виникаСФ його конкретний варiант, чимось вiдмiнний вiд iнших. Проте водночас продовжуСФ своСФ iснування певний iнварiант, тобто той мiнiмальний комплекс специфiчних ознак твору, що забезпечуСФ його розпiзнавання як такого, його самототожнiсть. Взагалi, варiювання СФ своСФрiдним законом iснування народноi традицiйноi культури, в межах якоi варiюють усi ii елементи навiть стереотипнiсть формул (словесних, музичних, пантомiмiчних та iн.) не заважаСФ iм варiювати; рiзниця тiльки у ступенi iнтенсивностi та амплiтудi.
Механiзм варiювання здебiльшого описують метафорично, уподiбнюючи його до вiбрацii, оiиляцii, пульсацii, навiть мутацii фенотипу. Такi метафори пiдкр