Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
Киiвський Нацiональний Унiверситет
РЖнститут Фiлологii
Кафедра фольклористики
Дослiдження на тему:
Теорiя фольклору
Викладачки
Марчун Н.
1.1. Народна творчiсть чи усна лiтература?
Термiн "фольклор" запровадив англiСФць В.Томс, котрий 1846 р. пiд псевдонiмом А.Мертон надрукував у часопису "Атенеум" (№ 982) статтю "The Folklore". Тим самим вiн щасливо дав iмя явищу, що його в РДвропi вивчали вже на протязi столiть, але називали по-рiзному, розпливчасто та описово. "Folk" означало у нього народ, "lore" мудрiсть, а цiле вчений визначив як "неписану iсторiю, що фiксуСФ залишки давнiх вiрувань, звичаiв i подiбного в сучаснiй цивiлiзацii". Проминуло ще пiвтора сторiччя, i тепер бiльшiсть фахiвцiв переконанi, що iснуСФ й фольклор, тiснiше повязаний саме iз "сучасною цивiлiзацiСФю", проте вiдносно конкретного наповнення термiну "фольклор" згоди вони так й не дiйшли.
Звинувачувати фольклористiв за такий недогляд було б несправедливо. Адже взагалi наука пiзнала всесвiт i мiкросвiт, якi оточують людство, лише на якiсь тисячнi частки вiдсотка, а це крихiтний промiнчик свiтла у майже суцiльнiй темрявi нашого незнання. Йдеться не лише про астрономiю або ядерну фiзику: гуманiтарнi науки раз по раз змушенi зупинятися перед таСФмницями духовного життя людини, ii психiки та iнтелекту. Наука ж, що вивчаСФ фольклор, або фольклористика, маСФ до того ж справу з болiсною проблемою вгасання слiдiв духовноi дiяльностi людини з плином часу; ця своСФрiдна ентропiя призводить до зникнення творiв, своСФчасно не зафiксованих за допомогою писемностi або iнших технiчних засобiв. НемаСФ сумнiву, що сучаснi греки не знали би навiть iменi Гомера, якби приписуванi йому поеми не було записано в VIст. до н.е.
Отже, не треба дивуватися, що й сам предмет фольклористики поки що не знайшов загальноприйнятого визначення. Фактично ж фольклористи розбилися в цьому питаннi на два табори: першi приймають широке або унiверсальне розумiння фольклору, другi вузьке або лiтературознавче. Вiдомий французький теоретик А.ванГеннеп запропонував найкоротше зi захiдних "широких" визначень фольклору: це "унiверсальний обСФкт iз специфiчним елементом, що мiститься у словi "народний"" 1. Той же змiст М.Барбю передаСФ описово, i визначення його займаСФ цiлу сторiнку в капiтальному американському "Стандартному словнику фольклору, мiфологii та легенд" (1949, т. 1); ми з нього наведемо лише кiнцеву частину: "Щоразу, коли в безлiчi професiй знання, досвiд, мудрiсть, майстернiсть, звичаi передаються за допомогою особистого прикладу або пояснення розмовною мовою, вiд старших новим генерацiям, без допомоги книжки, гравюри або шкiльного вчителя ось тодi й iснуСФ фольклор у його власних володiннях, завжди у працi, живий та рухливий...".
При такому, "широкому" розумiннi фольклор це все, що твориться народом i передаСФться традицiйно вiд казки до гаптованоi сорочки, вiд писанки до далеко не естетичного рецепту дублення шкiри... Видатний польський фольклорист Ю.Крижановський зауважуСФ, що фахiвцi, прийнявши таке розумiння фольклору, опинилися б перед двома необорними перешкодами. Перша: все вищеназване вивчаСФ етнографiя, наука про життя народу, етносу, то ж "навiщо замiнювати "фольклором" цей старий добрий термiн? РЖ друге: "Якось важко уявити собi вченого, котрий би у ступенi, вiдповiдному до вимагань науки, спромiгся би вникнути у специфiчнi технiчнi секрети теслярськi, столярськi, ткацькi i кравецькi, в особливостi виготовлення музичних iнструментiв, у таСФмницi спецiальноi мови вiдповiдноi групи людей та у змiст словесних творiв, що ii використовують". Це ще не аргумент. Коли необхiдно, науковець повинен оволодiти усiма згаданими "таСФмницями". Проте вчений веде далi: "Галузi, до яких належать перелiченi тут явища, надто вже далекi одна вiд однiСФi та рiзнi, вимагають таких рiзних знарядь порiвняння, що не до речi вмiщувати iх пiд дахом спiльноi науки"2 . Тодi, може, правильнiшим СФ "вузьке" розумiння?
У згаданому "Стандартному словнику..." знаходимо й таке визначення фольклору, що належить Р.А.Вотермену: "це форма мистецтва, яка охоплюСФ рiзнi види оповiдань, прислiвiв, висловлювань, замовлянь, пiсень, формул чаклунiв та iнших формул i використовуСФ як засiб висловлення усну мову" 3. Це ж розумiння фольклору як "словесного мистецтва" вiдбилося й у назвi iснуючих пiдручникiв та дiючоi унiверситетськоi програми з украiнського фольклору: "Украiнська народнопоетична творчiсть". Оскiльки про уснiсть творчостi не згадано, можна подумати, що розглядаються й творiння непрофесiйних поетiв. В захiднiй фольклористицi останнiм часом набуваСФ авторитету оксюморонне словосполучення "усна лiтература". Так, А.Б.Лорд захищаСФ цей термiн, виходячи з того, що лiтература це "ретельно побудований словесний виразтАЭ, водночас фольклор для нього тАЬусною лiтературоютАЭ не обмежуСФться 4. Коли на Заходi звертання до тАЬвузькоготАЭ, вербального розумiння фольклору повязане насамперед з давньою традицiСФю суто лiтературознавчого вивчення його текстiв, в радянськiй фольклористицi воно конкретизувало iдею тото