Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ськi, уральськi та алтайськi.
Украiнський фольклор знаходить своСФ мiiе серед усних традицiй, що належать народам словянськоi мовноi групи. Питання ж про найближчi до нього серед словянських залишаСФться дискусiйним. По-перше, тому, що витоки подiбностi мiж словянськими фольклорами СФ рiзними за походженням: подiбностi до бiлоруського та польського, наприклад, не в останню чергу визначаються результатами взаСФмовпливiв у останнi сторiччя, паралелi з пiвденнословянськими, iнколи вражаючi, вiдбивають прадавню генетичну спорiдненiсть. По-друге, треба мати на увазi, що усi словянськi фольклори насправдi дуже близькi, але фахiвцi часто-густо оцiнюють не обСФктивний стан речей, а вiдмiнностi у тих понятiйних сiтках (зокрема, в термiнологii), що iх накладають на вiтчизняну усну традицiю фольклористи кожноi краiни.
1.6. Фольклор Украiни та украiнський фольклор
Поняття "фольклор Украiни" та "украiнський фольклор" не тотожнi. Так склалося iсторично, що споконвiку на територii теперiшньоi Украiни жили й представники iнших етносiв. У КиСФвi, наприклад, з давнiх давен iснувала СФврейська колонiя, а поява серед iдолiв, поставлених у X ст. великим князем Володимиром Святим у своСФрiдному державному пантеонi на сучаснiй Володимирськiй гiрцi, скульптурних зображень iранських "Съмаргла" i "Хърса" свiдчить, на думку росiйського iсторика Б.О.Рибакова, що "аланськi, яськi племена салтовськоi культури, можливо, входили до складу держави Русi" 42. Натомiсть безперечним iсторичним фактом СФ iснування в XIXIII ст. пiд КиСФвом, у так званому Перепетовому полi поселень торкiв та "чорних клобукiв" (каракалпакiв) тюркськоi гвардii великих князiв киiвських, котра брала активну участь у полiтичнiй дiяльностi домонгольських часiв. Згодом великi нiмецька, польська, вiрменська колонii зявляються в прадавньому украiнському Львовi.
РЖ тепер фольклор Украiни складають, окрiм украiнського, фольклори росiян, бiлорусiв, СФвреiв, вiрмен, полякiв, болгар, грекiв, кримських татар, нiмцiв та представникiв деяких iнших народiв, що проживають у нашiй краiнi. Деякi з цих усних традицiй вивчено краще (наприклад, пiсенний фольклор украiнських болгар), iншi взагалi не дослiджувалися спецiально, i тут нам СФ над чим попрацювати.
Але ж i сучасний обсяг поняття "украiнський фольклор" досить складний. Знов таки маСФмо справу з явищем синтетичним, бо йдеться про усну творчiсть не лише украiнцiв (та iноетнiчних носiiв традицiйноi украiнськоi культури), що живуть на територii Украiни, але й тих, хто, опинившись за ii державними кордонами, зберiгають свою мову та фольклор. Бiльш складний, трiадний подiл використовуСФ зарубiжний украiнiст Ю.Тамаш, що розрiзняСФ "материк" (украiнцi у складi нацiональноi держави), "периферiю" (у Польщi, Словаччинi) та власне дiаспору 43.
Структура фольклору дiаспори не СФ однорiдною. У тих регiонах, де украiнцi живуть споконвiку, як, примiром, на Пiдляшшi та Холмщинi (Польща) або Пряшевi (Словаччина), вони фактично створюють хоч i вiдокремленi вiд метрополii, але природнi анклави украiнського фольклору, принципово не вiдмiннi, наприклад, вiд гуцульського або слобожанського. Там, куди емiграцiя вiдбувалася за рахунок лише певних областей, вихiдцi з них перемiшувалися, проте iхнiй фольклор згодом набував вигляд хоч вже не регiонального, то, сказати б, макрорегiонального. Таким СФ фольклор канадських украiнцiв, котрi СФ нащадками емiгрантiв, переважно, iз Захiдноi Украiни. Коли ж збираються докупи переселенцi з рiзних куткiв вiтчизни, як це було, примiром, в украiнських анклавах на росiйському Далекому Сходi, тодi з рiзнорегiональних компонентiв утворюСФться нова, доволi мозаiчна фольклорна СФднiсть 44.
Проте й тодi, коли мова лише про фольклор метрополii, ми якось мало замислюСФмося над тим, що поняття "украiнський фольклор" СФ певна наукова абстракцiя, яка куди зручнiше прикладаСФться до того причепуреного i цензурованого словесного й музичного "фейклору" (див.: 2.6), котрим нас десятирiччями годували радiо, телебачення i професiйнi "фольклорнi" ансамблi, нiж до реального конгломерату регiональних усних традицiй 45. Регiони вiдрiзняються навiть за жанровим складом: так, у XIX ст. думи вiдомi були лише в схiдних областях, коломийки тiльки в захiдних. Та що там регiони! Фахiвцi добре знають, як змiнюються календарнi ритуали вiд села до села.
Сказане, одначе, не означаСФ, що слiд вiдкинути оту абстракцiю й перейти до вивчення регiональних фольклорiв поодинцi. Теоретичне рiшення проблеми: розглядати нацiональний фольклор як надрегiональний iнварiант, а регiональнi як його конкретнi варiанти. Тодi як це було й у випадку з фольклорним твором усi вiдмiнностi мiж регiональними варiантами (навiть у жанровiй структурi) можна було б розглядати за тiСФю ж моделлю природного, бiологiчного аналога, як результати певноi пульсацii або мутацii складного органiзму.
Життя знаходить простiшi вирiшення проблеми. Ось лемко почув пiсню, проспiвану чернiгiвцем, i визнав ii за свою, украiнську. Як це сталося? Частка незнайомих слiв була незначною, мелодiя не виходила за межi естетично освоСФного лемком-слухачем, а спосiб виконання не надто вiдрiзнявся вiд того, до котрого вiн звик удома. А головне: у почутому цим селянином вiдчувався вiдбиток того ж психологiчного типу та того ж способу сприймання дiйсностi, носiСФм котрих СФ вiн сам.
Отже, змiстом поняття "украiнський фольклор" СФ не механiчна сума регiональних