Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ня тексту i мелодii iнше, нiж в украiнськiй лiричнiй. То ж звернемося до текстiв вiтчизняних, обравши при цьому випадок найбiльш цiкавий, а саме повторення не кожного рядка, а одного з рядкiв строфи. Ось приклад з "Малоросiйських народних пiсень, покладених на ноти для спiву i фортепiано" А.Маркевича (1857):
А вже весна, а вже красна,
РЖз стрiх вода капле, (3)
Молодому козаченьку
Мандрiвочка пахне. (3)
Помандрував козаченько
З Лубен на Прилуки, (3)
Ой плакала дiвчинонька
Здiймаючи руки. (3)
(Кулiш, 2. С. 242)
Повторення тричi викликаСФ подив, але в нотах при першому повторi рядка " РЖз стрiх вода капле" змiнюСФться i мелодiйний малюнок спiву, отже при другому повторi повнiстю вiдтворюСФться саме перший варiант з повторюваних рядкiв. Подiбний перегук через модифiковану форму висхiдного фрагмента ми зустрiнемо i далi. У семантицi ж тексту головну думку, основний змiст зосереджено в перших рядках строф, а повторюються рядки, що несуть допомiжну поетичну iнформацiю за винятком другоi строфи, де повторюСФться саме семантичний центр (pointe) твору ("Мандрiвочка пахне"). Таким чином, у пiснi протиставлено два настроi козака, що радiСФ "мандрiвочцi", i дiвчини, що оплакуСФ розлуку з ним. Але коли в мелодii та ритмiцi пiснi (спiваСФться вона "швиденько") явно домiнуСФ настрiй козака, то повтори, приймаючи й собi участь в цiй грi протиставлень, залишають останнiй емоцiйний акцент ("Здiймаючи руки") за дiвчиною.
Коли при повторi словесний текст вiдтворюСФться iз збереженням саме словесноi форми, то наступний прийом, навпаки, передбачаСФ переповiдання iншими словами в другому реченнi сказаного в першому як це бачимо на початку славнозвiсноi "псальми":
Нема в свiтi правди, правди не зiскати!
Це "стилiстична симетрiя", улюблений прийом органiзацii поетичного тексту в Бiблii, вивчений в його бiблiйному варiантi нiмецьким фiлологом Е.Кьонiгом (1914), а через майже пiвстолiття iталiйськими бiблеiстами Е.Галiатi та А.Пiазза. Тут використано класичну форму "стилiстичноi симетрii", коли двiчi висловлюСФться той самий змiст, при чому обидвi частини паралелiзму немов пiдсилюють i пiдтримують одна одну. Але цiкаво, що в "псальмi" цей запозичений з бiблiйних псалмiв (мабуть, через, у першу чергу, богослужбовi тексти) паралелiзм починаСФ ii текст так само, як народнi форми паралелiзму починають лiричнi пiснi, балади, думи.
З цих народних форм найвiдомiшим СФ не раз вже згаданий у цiй книжцi"психологiчний паралелiзм", вiдкритий О.М.Веселовським (див.: 7.7). Придивимося ж тепер до такого доволi складного випадку використання цього фольклорного прийому:
Чи я в лузi не калина була?
Чи я в лузi не червона була?
Взяли мене, поламали
РЖ в пучечки повязали:
Така доля моя!
Чи я в батька не дитина була?
Чи я в батька не кохана була?
Взяли мене, повiнчали
РЖ свiт минi завязали:
Така доля моя!
Цi строфи повязано послiдовним паралелiзмом: на рiвнi строфи (першу присвячено рослинi, що символiзуСФ лiричну героiню до замiжжя, другу iй самiй), на рiвнi синтаксичного паралелiзму, що поСФднуСФ з повним паралелiзмом музичним рядки 12, 34 у кожнiй строфi мiж собою та мiж строфами, при цьому останнiй паралелiзм пiдкреслюСФться не лише метрично, а й фонiкою ("поламали" "повiнчали", "повязали" "завязали"). Другорядне, сказати б, "технiчне" в художнiй системi твору значення образу калини передано мовностилiстичними засобами: коли долю калини змальовують дiСФслова з прямим значенням, то дiвчини iз складнiшою семантикою це мовна метафора ("повiнчали") i дiСФслово у складi фразеологiзму. ПiдсумовуСФ ж паралелiзм строф повний повтор рядка "Така доля моя!", що утворюСФ рефрен.
Але ж пiсня маСФ i третю строфу, яка, проте, не робить з неi якийсь вiдповiдник силогiзму, бо продовжуСФ тему дiвчини за допомогою вже iнших образiв:
Чи не було рiченьки утопитись минi?
Чи не було кращого полюбитись минi?
Були рiчки позсихали;
Були кращi повмирали:
Така доля моя!
(Кулiш, 2. С. 243-244)
Паралелiзм перших двох рядкiв тут, на перший погляд, суто синтаксичний: у паралельнi конструкцii оформлено два такi, що зiставляються, можливi для лiричноi героiнi виходи з ситуацii, метафорично переданоi в першiй строфi i прямо у другiй. Проте наступний двовiрш складаСФ вже явний "психологiчний паралелiзм": рiчки несподiвано, але доречно, тобто в рiчищi поетичноi традицii (вода, що втамовуСФ спрагу символ кохання), прирiвнено до козакiв, що до них дiвчина приглядалася, мрiючи про щасливий шлюб, i це зiставлення майстерно пiдтримано фонiкою. Тепер слухач (при повторних виконаннях, зрозумiло) осягав й глибину "психологiчного паралелiзму" перших двох рядкiв строфи, де "утопитись" водночас вказуСФ й на можливу розвязку нещасливого замiжжя, i на вимрiяну пристраснiсть нездiйсненого кохання.
Починалася пiсня "тихесенько", другий рядок спiвався вже "голоснiше", iнтонацiя ii теж мала передати тужливiсть роздумiв лiричноi героiнi.
На вiдмiну вiд цього шедевру, у творах посереднiх, де поети-спiвцi не пiднiмалися до такого рiвня поетичноi досконалостi, прийом "психологiчного паралелiзму" вiдчутно формалiзуСФться. Ось приклад з пiснi, в якiй цей процес тiльки почався:
В саду вишенька
Вкоренилася.
Дiвка з парубком
Посварилася.
(Грiнченко, 3