Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
ру можна згадати баладу про смерть Довбуша, герой якоi ходить "попiд гай", наказуСФ легеням йти "угору"; вони кажуть, що "пригода над" ними, отримують наказ: "будьте усi пiд горою, Пiд високою скалою". Довбуш приходить "пiд вiконце", Штефан СФ "у коморi, ба й на горi"; вiн "з поду стрiлив"; Довбуш просить: "занесiть мя в Чорногору" ("Ой попiд гай зелененький").
Цiкаво, що украiнська народна поезiя не знаСФ як, наприклад, i давньоСФврейська "негативного афективного забарвлення" топосу "гори", яке начебто "простежуСФться вже в давнiй iндоСФвропейськiй традицii" i, в усякому разi, яскраво вiдбите в росiйськiй лiричнiй пiснi22. Але висока "могила" немов переймаСФ це емоцiйне забарвлення i стаСФ в епосi рiвнинного переважно народу мiiем смертi героя або мiiем сумних медитацiй про долю козацтва та Украiни.
Така подвiйна орiСФнтованiсть, обумовлена як географiчно, так i ментальнiстю, що iсторично склалася, сприймання простору украiнцями суттСФво вiдрiзняСФ украiнську фольклорну модель художнього простору i вiд болгарськоi, поспiль "вертикальноi", i вiд росiйськоi поспiль "горизонтальноi" (за Г.Д.Гачевим тут головний образ "дорога"), а наближаСФ до польськоi усноi традицii, де здавна побутуСФ протиставлення ментальностей "krakowjan" та "gуraliw". А украiнський "образ" простору чи не степ, серед нього могила, а на нiй козак, що хоче подивитись "на свою Украiну"?
Проте такий "образ" був би, по-перше, не бiльше, як метафорою, по-друге ж, вiн обмежувався би лише особливостями художнього простору. Тому перспективнiшим для вивчення подiбних явищ виглядаСФ зроблена свого часу М.М.Бахтiним пропозицiя поширити поняття хронотопа (часопростору), вироблене у фiзицi, на iсторiю лiтератури, вбачаючи в ньому "суттСФвий взаСФмозвязок часових i просторових рiшень, художньо освоСФних у лiтературi" 23. Зрозумiло, пошук i дослiдження таких хронотопiв в украiнському фольклорi справа майбутнього, але на деякi можна вказати вже тепер.
Мова, насамперед, про хронотоп втечi. У думах його побудовано на контрастному протиставленнi двох топосiв жахливоi турецькоi вязницi або каторги-галери i "краю веселого" вiтчизни, при цьому часовий компонент може фiксуватися й у майбутньому в думах типу "Плач невiльникiв", а може бути змальований i сам подвиг утечi. Нового просторового орiСФнтування цей хронотоп набуваСФ пiсля закрiпачення надднiпрянського селянства КатериноюII, реалiзуючись, зокрема, в соцiально-утопiчнiй легендi "про Анапу" (див.: 5.3). Могутню сюжетоутворюючу "валентнiсть" цього хронотопа засвiдчуСФ змалювання за його допомогою скасування крiпацтва:
Як тiкала панщинонька,
Аж гори тряслися,
А за нею вражi ляшки:
"Панщино, вернися!"
Чiтко вирiзняСФться й хронотоп самотньоi смертi козака (чумака, бурлаки i т.п.). Насамперед баладний, вiн розроблений i в думах: герой вмираСФ в полi, а рiзнi форми похорону ("темного", вiйськового козацького, символiчного прощання родини з тiлом) продовжують художнiй час твору, коли життСФвий шлях героя вже закiнчено.
У народнiй лiрицi надзвичайного значення набуваСФ хронотоп розлуки закоханих, що ТСрунтуСФться на протиставленнi "свого" топосу (рiдне село) i чужоi землi, куди маСФ йти козак; часовий бiк тут збiгаСФться iз синхронним переживанням спiвачкою (спiваком) лiричноi ситуацii, але СФ вiдкритим у майбутнСФ (аж до "вiчностi"). Подiбними СФ внутрiшнi особливостi часу в хронотопi смертного розставання, тiльки спiввiдношення часових вимiрiв розлуки протилежне: тепер вже ii "вiчнiсть" СФ майже абсолютною, а можливiсть ще раз зустрiти рiдну людину майже зникаючою. Майже бо небiжчик здатний повертатися до хати, а також залишаСФться надiя зустрiчi на Страшному Судi. Водночас i простiр хронотопа iнший: "своiй" зонi його протиставлено, з одного боку, реальну яму, де маСФ перебувати тiло покiйного, а з iншого таСФмничий "той свiт", куди вiдлiтаСФ його душа.
Знов двовiрнi та християнськi жанри збагачують хронотопiчну палiтру фольклору за рахунок, наприклад, хронотопа райськоi вiчностi. Цiкава й своСФрiдна всюдисутнiсть християнськоi легенди. Так, мощi св.Варвари творять дива i в Грецii, i у Вiльнi, i в КиСФвi, i навiть у степу в сутичцi з татарами. Ця всюдисутнiсть концентруСФться у хронотопi Страшного Суду, простiр чинiв котрого вся земля, що нiвечиться вселенськими катастрофами.
8.3. Фольклорнi прийоми художньоi органiзацii тексту
Дослiдження "засобiв i способiв словесно-художньоi творчостi" (В.В.Виноградов) СФ невiдСФмною частиною вивчення поетики фольклору. У цьому пiдроздiлi ми бiльш докладно зупинимося на одному з аспектiв цiСФi проблеми i подамо певнi пропозицii щодо подальшого вивчення iнших.
Обраний аспект це деякi специфiчнi способи (або ж прийоми) органiзацii фольклорного тексту, котрi на словянському матерiалi вивчалися переважно росiйськими (О.М.Веселовський, Б.М.Соколов, РД.М.Мелетинський та iн.) та украiнськими (О.О.Потебня, О.РЖ.Дей, С.Я.РДрмоленко) вченими.
Почнемо ж з найпростiшого, в усякому разi, на перший погляд а саме з повтору, що СФ водночас, як зазначаСФ РД.М.Мелетинський, "найдавнiшою рисою фольклору, повязаною в генезисi i з наявнiстю ритму, i з вiрою в магiчну силу слова" 24. Росiйськi фольклористи взагалi багато займалися повторами але на матерiалi, головним чином, росiйськоi протяжливоi пiснi, в якiй спiввiдношен