Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?к традицiоналiстськоi течii в фольклористицi США. З кiнця 50-х рр. починаючи, вiн невтомно закликав до вивчення iсторii американського фольклору, виходячи з iдеi, що "американська цивiлiзацiя СФ продуктом особливих iсторичних умов, з яких випливають i специфiчнi фольклористичнi проблеми". А проблеми цi вчений групуСФ навколо таких вузлових моментiв, як "колонiзацiя", "освоСФння Заходу", "iммiграцiя", "iндiанськi резервацii". "негри", "регiоналiзм" i "масова культура". Р.М.Дорсон намагаСФться розкрити фольклористичнi аспекти кожноi з цих або власне iсторичних, або iсторико-культурних проблем. "Колонiзацiя", наприклад, розглядаСФться в аспектi "чаклунськоi iстерii", викликаноi зiткненням i консолiдацiСФю марновiрств, завезених iммiгрантами з рiзних краiн РДвропи 2. Але порiвняСФмо обранi Р.М.Дорсоном вузловi моменти "американськоi цивiлiзацii" з тими, якi обираСФ М.С.Грушевський, мiркуючи про iсторiю усноi "красноi словесностi" украiнського народу: "перiод розселення" (iндоСФвропейського), "чорноморсько-дунайська доба", "доба киСФво-галицько-волинська" i далi (Грушевський, 1. С. 78116). Народ США молодий (коли не зважати на iндiанцiв), порiвняно молодий i його фольклор: найпопулярнiший персонаж ковбойського фольклору Буффало Бiлл створив власне шоу про пiдкорення "дикого Заходу", котре навiть встигли зняти на кiнострiчку.
Як не оцiнювати тепер етногенетичну концепцiю М.С.Грушевського 3, безперечним залишаСФться, що украiнський фольклор давнiший за усну традицiю англомовного населення США i що вивчати його iсторiю треба iншими методами, нiж американського, де для дослiдження первiсного етапу вистачаСФ архiвних джерел, а для вивчення, скажiмо, негритянського фольклору головним методом залишаються польовi дослiдження.
Обираючи ж методи вивчення iсторii украiнського фольклору, доцiльно повернутися до iдеi "культури як органiзму", обТСрунтованоi О.Шпенглером у першому томi "Занепаду РДвропи" (1918). Адже фольклор ближчий до явища природного, органiчного, нiж iншi форми духовноi дiяльностi людини. То ж спробуСФмо побачити в нацiональному фольклорi певний аналог органiзмовi, що колись виникаСФ, розвиваСФться i, пiдкоряючись закону ентропii, "старiСФ". ВиникаСФ ж вiн, як органiзму й належить, трансформуючись з принципово близького, але не тотожного явища. З цього погляду виникнення украiнського нацiонального фольклору слiд розглядати як процес, спiввiдносний з процесом консолiдацii передукраiнських племен, що входили до давньоруськоi держави, до рiвня украiнського народу.
Фахове фольклористичне розвязання проблеми генезису украiнського фольклору передбачаСФ послiдовну постановку низки питань, як от: побудова теоретичноi моделi украiнського нацiонального фольклору; пошук ознак його формування серед явищ тiСФi частини "дерева" iсторичного розвитку нашого фольклору, що СФ приступними для спостереження; встановлення хронологiчних меж появи ознак нацiонального фольклору та визначення ступеня кореляцii отриманих результатiв з даними антропологii, етнологii, етнографii (див. докладнiше в нашiй розвiдцi 4).
У цiй програмi синхронiчне осмислення теоретичноi моделi нацiонального фольклору (виробленоi, зрозумiло, на матерiалi його фiксацiй XIXXX ст.) як певноi замкненоi структури поСФднуСФться з дiахронiчним розумiнням ii "ознак" Проте наiвно було б сподiватися, що, завершивши дослiдження за цiСФю програмою, отримаСФмо можливiсть тицьнути в якусь крапку на хронологiчнiй шкалi i проголосити: "Ось тут почався наш фольклор!" В реальнiй дiйсностi така "крапка" може розтягнутися на столiття. Органiзм не можна уявити собi як такий, у котрого всi компоненти розвиваються синхронно. У людини, наприклад, гени тi ж самi все життя, зуби виростають двiчi, клiтини шкiри постiйно оновлюються. РЖ у фольклорi СФ жанри консервативнi, як замовляння, i можна з певнiстю стверджувати, що деякi з них перейшли до власне украiнського фольклору з усноi традицii етнiчних попередникiв украiнцiв. РД жанри, що приходять на змiну один одному як думи билинам. РД жанри, твори в яких виникають оказiонально i зберiгають свою тожсамiсть лише, поки вiдбуваСФться iх виконання як голосiння. Навiть форми побутування усноi прози мають рiзну тривалiсть: "чутки-плiтки" живуть, поки змiст iх зберiгаСФ актуальнiсть; меморат, перетворений у квазiмеморат, може пережити свого творця на кiлька генерацiй; мiфологiчнi легенди-фабулати i особливо казки це вже рекордсмени-довгожителi! Певну градацiю з цього погляду знаходимо i в жанрi iсторичних переказiв: довговiчнiшi тут перекази загальнонародного значення (про заснування КиСФва, про геройство Палiя i т.iн.), значно коротший вiк мають мiiевi (не топонiмiчнi) перекази. Так, iснують три масиви записiв таких переказiв Новгород-Сiверщини: у складi "РЖсторii русiв", у збiрниках другоi половини XIX ст. (головним чином, у "Малоруських народних переказах i оповiдях" М.П.Драгоманова), i в записах 80-х рр. XX ст., зроблених студентами КУ5. Кожний з наступних масивiв записiв поставав приблизно через сто рокiв пiсля попереднього, проте склад сюжетiв майже повнiстю змiнювався.
Таке поСФднання у фольклорному органiзмi компонентiв консервативних i рухливих, що швидко щезають i змiнюються, робить вельми проблематичним i рiвномiрний, чисто еволюцiйний характер його iсторичних перетворень. РЖ справдi, перiоди еволюцiйного розвитку (в цiй стадii, наприклад, застала свiй об