Теорiя фольклору
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
В°прикiнцi XIX ст. було записано цей текст. На сторiнках цього пiдручника вже не раз згадувалася фольклористична аксiома, за якою у фольклорнiй традицii вiдбуваСФться не остаточна замiна старого новим, але акумуляцiя всiх, що колись iснували, на всю глибину традицii прийомiв i способiв осмислення та вiдтворення дiйсностi та вiрувань людини.
Справдi, отi "два-три янголи" вражають своiм архаiзмом, проте створений у колядцi образ все ж таки не означаСФ, що ангелiв було "бiльше нiж два, але менше чотирьох". Нi, перед нами реалiзацiя специфiчно фольклорноi можливостi заразом i вибору з двох, i узагальнення, сумування обох сакральних властивостей, що iх мають числа "два" i "три". Оскiльки йдеться про двовiрну колядку, записану в кiнцi XIX ст., можна, мабуть, цього разу дати спокiй можливим язичницьким сакральним iнтерпретацiям цих чисел 32: колядники насамперед мали тут за модель "двоiннi" (Гавриiл i Дiва Марiя, Богоматiр з Немовлям, Петро i Павло, Козьма i Демян, Кирило i Мефодiй, Борис i Глiб тощо) i "троiннi" (Свята Трiйця, "Трiйця Старозаповiтна", трiада святкування недiля, середа, пятниця та iн.) структури християнського вiровчення та культури. Коли ж придивитися до процитованого вище замовляння "на любощi", то в ньому магiчний пiдклад прийому "примiтивноi" логiки навряд чи змiнився з часiв сивоi, язичницькоi давнини.
Очевидно, в рiзних жанрах украiнського фольклору в рiзному ступенi збереглися первiснi сакральнi, магiчнi, логiко-пiзнавальнi функцiях прийомiв традицiйноi поетики, при цьому в жанрах консервативнiших, насамперед, в обрядовiй поезii вони збереглися краще. Що ж до лiричноi пiснi в записах XIX ст., жанру бiльш мобiльного, iмпровiзацiйного, зачепленого i лiтературними впливами, то до неi ця традицiйна поетика переходить немов "калиновим мостом", що затримуСФ пiзнавальну функцiю "примiтивноi" логiки, сакральну, магiчну, ритуальну природу прадавнiх прийомiв органiзацii тексту на тому, темному боцi традицii, а на цей берег перепускаСФ лише iх зовнiшню форму, що наповнюСФться вже новим, "емансипованим" художнiм змiстом.
Було розглянуто лише деякi з питань вивчення поетики украiнського фольклору, котре необхiдно продовжувати й на iнших, зрозумiло, напрямах та iншими методами. Зокрема, дуже корисними були б дослiдження розподiлу тропiв по жанрах i у фольклорi в цiлому, необхiднi описи i каталоги фольклорноi символiки, якi враховували б, мiж iншим, i закрiплення iх за певними персонажами, що утворило б матерiал для пояснення, наприклад, чому козак змальовуСФться за допомогою меншоi кола символiв, нiж дiвчина.
Потребують продовження на сучасному рiвнi студii рiзнорiдних "загальних мiiь" не лише формул i "тем" у кожному з жанрiв, де вони СФ, але й мiжжанрових (примiром, загальнопiсенних) та загальнофольклорних.
Ретельнi статистичнi дослiдження фольклорноi метрики, розпочатi Р.А.Омеляшком, мають бути поширенi на фольклорну прозу пiдкреслено ритмiзовану, пiднесену в ритуальних примовках i чарiвнiй казцi, буденну в неказковiй прозi. На черзi складання "словникiв рим" поезii та прози украiнського фольклору та вiдповiднi порiвняльнi студii.
До головноi мети наукового осмислення художньоi системи украiнського фольклору в усiй складностi взаСФмодii ii компонентiв необхiдно йти й з iншого боку, а саме шляхом окремих прискiпливих монографiчних дослiджень кожного символу, кожного постiйного епiтета, кожноi формули або "теми" в усьому багатствi iх звязкiв у контекстах творiв та усноi традицii в цiлому, намагаючись висвiтлити iх генезис та простежити, по можливостi, iх iсторiю. Такi дослiдження добра школа для молодих фольклористiв.
9.1. До питання про iсторiю украiнського фольклору
Справжня наукова iсторiя украiнського фольклору маСФ бути, насамперед, фольклористичною, а саме такою, що вiдтворюСФться i вивчаСФться, виходячи з внутрiшнiх якостей свого обСФкта. При цьому доводиться реставрувати початковi етапи, iнформацiю для того добуваючи, головним чином, з тих рiзночасових нашарувань давнини, що iх мiстить корпус фольклорних записiв XVIIIXIX ст.
Створення такоi iсторii нацiонального фольклору справа надзвичайно складна, i природно, що фольклористи кожноi краiни виконують ii коли взагалi за неi беруться по-своСФму. Зiставимо двi такi моделi iсторii фольклору. Першу розробили росiйськi радянськi фольклористи (М.П.АндреСФв, Г.М.Астахова, Д.С.Лихачов та iн.), виходячи з марксистського розумiння iсторii як боротьби класiв, вчення про соцiально-економiчнi формацii та "ленiнського принципу iсторизму". Як не дивно воно тепер, а задум виглядав привабливо. М.П.АндреСФв, друкуючи 1934 р. перший начерк методологii такоi iсторii фольклору, навiть перефразував слова молодого В.Г.БСФлiнського про росiйську лiтературу: " Ми не маСФмо iсторii фольклору, i я повторюю це з насолодою, бо впевнений у тому, що вона буде, i бачу, як багато ще перед нами роботи" 1. Коли ж "Нариси з iсторii росiйськоi народноi творчостi..." (2 томи, 4 книги; 19531956) зявилися друком, результати багаторiчноi колективноi працi виявилися такими сумними, що на кiлька десятирiч викликали у радянських фольклористiв справжню вiдразу до узагальнюючих праць з iсторii фольклору. Головною причиною невдачi була принципова невiдповiднiсть "марксистсько-ленiнського" розумiння iсторii специфiцi фольклору (див. ще: 5.11).
Другу модель нацiональноi iсторii фольклору пропонуСФ Р.М.Дорсон, засновн